Setenta años de desolación
1 En el año cuarto del reinado de Joacín hijo de Josías en Judá, que era el año primero del reinado de Nabucodonosor en Babilonia, Jeremías recibió un mensaje acerca de todo el pueblo de Judá.
2 Este mensaje lo comunicó el profeta Jeremías a todo el pueblo de Judá y a todos los habitantes de Jerusalén. Les dijo:
3 «Desde el año trece del reinado de Josías hijo de Amón en Judá, hasta el día de hoy, han pasado veintitrés años. En todo ese tiempo ha venido a mí la palabra del Señor, la cual les he comunicado una y otra vez, pero ustedes no han querido escucharla.
4 El Señor les envió también una y otra vez a todos sus siervos los profetas, pero ustedes no quisieron escucharlos, ni les prestaron atención.
5 Ellos les decían: “Apártense ya de su mal camino y de cometer tanta maldad, y vivirán en la tierra que el Señor les dio a ustedes y a sus padres para siempre.
6 No vayan tras dioses ajenos, ni los sirvan ni los adoren. No provoquen mi enojo con sus hechos, y yo no les haré ningún daño.
7 Pero ustedes no me han hecho caso, sino que han despertado mi enojo con sus malas obras, para su propio mal.”
—Palabra del Señor.8 »Por tanto, así ha dicho el Señor de los ejércitos: “Puesto que no han hecho caso a mis palabras,
9 voy a tomar a todas las tribus del norte, y a mi siervo Nabucodonosor, rey de Babilonia, y haré que se lancen contra esta tierra y sus habitantes, y contra todas las naciones vecinas.
»”Voy a destruirlos, a exponerlos al escarnio y a las burlas. ¡Voy a dejarlos en ruinas para siempre!
—Palabra del Señor.10 »”Voy a hacer que desaparezca de entre ellos la voz de gozo y de alegría, la voz del novio y de la novia, y el ruido del molino y la luz de la lámpara.
11 Toda esta tierra quedará en desoladoras ruinas, y estas naciones servirán al rey de Babilonia durante setenta años.
12 Cuando se cumplan los setenta años, castigaré por su maldad al rey de Babilonia, a esa nación y al país de los caldeos; ¡para siempre la convertiré en un desierto!
—Palabra del Señor.13 »”Haré que venga sobre ese país todo lo que he anunciado contra él, con todo lo que está escrito en este libro, y que Jeremías ha profetizado contra todas las naciones.
14 También ellas serán sojuzgadas por muchas naciones y por grandes reyes; ¡yo les daré su merecido, según sus malas acciones!”»
La copa del juicio contra las naciones
15 Así me dijo el Señor y Dios de Israel:
«Toma de mi mano la copa del vino de mi furor, y haz que beban de ella todas las naciones a las cuales yo te envío.
16 Cuando la beban, temblarán de miedo y perderán el juicio por causa de la espada que lanzo contra ellas.»
17 Yo tomé de la mano del Señor la copa, y se la hice beber a todas las naciones a las cuales el Señor me envió, es decir:
18 Jerusalén, las ciudades de Judá, con sus reyes y príncipes, para dejarlos en ruinas y como objeto de escarnio, burla y maldición, como hasta el día de hoy;
19 el faraón, rey de Egipto, y sus siervos y príncipes y todo su pueblo;
20 todos los extranjeros que allí vivan, todos los reyes de la tierra de Uz, y todos los reyes de la tierra de Filistea, Ascalón, Gaza, Ecrón y los sobrevivientes de Asdod;
21 Edom, Moab y los hijos de Amón;
22 todos los reyes de Tiro, todos los reyes de Sidón, los reyes de las costas que están de ese lado del mar;
23 Dedán, Tema y Buz, y todos los que se rapan las sienes;
24 todos los reyes de Arabia, todos los reyes de los varios pueblos que habitan en el desierto;
25 todos los reyes de Zimri, todos los reyes de Elam, todos los reyes de Media,
26 todos los reyes del norte, cercanos y lejanos, unos tras otros, y todos los reinos que hay sobre la faz de la tierra. Finalmente, la beberá el rey de Babilonia.
27 «Tú, Jeremías, les dirás: “Así ha dicho el Señor de los ejércitos, el Dios de Israel: ‘Beban, y embriáguense. Vomiten, y cáiganse, y no vuelvan a levantarse, por causa de la espada que yo lanzo contra ustedes.’”
28 »Y si no quieren tomar ni beber de la copa que les ofreces, les dirás que yo, el Señor de los ejércitos, he dicho que tienen que beberla.
29 Porque yo he comenzado ya a castigar a la ciudad donde se invoca mi nombre, y ninguno de ustedes saldrá bien librado. Yo estoy descargando la espada sobre todos los habitantes de la tierra.
—Palabra del Señor de los ejércitos.30 »Tú, Jeremías, profetiza contra ellos todas estas palabras. Diles que yo, el Señor, les haré oír mi voz desde lo alto, desde mi santa morada; ¡lanzaré un fuerte rugido contra mi pueblo! Será como los cantos del lagar, contra todos los habitantes de la tierra.
31 El estruendo de mi voz se oirá hasta lo último de la tierra, porque yo, el Señor, he entablado un juicio contra las naciones. Yo soy el Juez de la humanidad entera, y dejaré que la espada acabe con los malvados.»
—Palabra del Señor.32 Así ha dicho el Señor de los ejércitos:
«Miren, el mal cundirá de nación en nación. ¡Una gran tempestad se levanta desde los extremos de la tierra!
33 Cuando llegue el día, los cadáveres de aquellos a quienes el Señor quite la vida quedarán esparcidos de un extremo al otro de la tierra. Nadie lamentará su muerte, ni nadie los recogerá ni los enterrará. ¡Se quedarán tirados sobre el suelo, como estiércol!
34 Ustedes, pastores, ¡lancen gritos de dolor! Y ustedes, encargados del rebaño, ¡revuélquense en el polvo! ¡Ya el tiempo se ha cumplido para que sean degollados y esparcidos, y caerán como vasijas de gran precio!
35 ¡Ninguno de ustedes escapará con vida!»
36 ¡Puede oírse la gritería de los pastores! ¡Los encargados del rebaño gimen de dolor! Y es que el Señor dejó secos sus pastos.
37 Los pastos más delicados han sido destruidos por el ardor de la ira del Señor.
38 El Señor ha abandonado a su pueblo, como un león que abandona su guarida. La ira del Señor y la espada del enemigo han dejado asolada la tierra.
Пророцтво про сімдесят років полону
1 Слово, яке було до Єремії щодо всього Юдейського народу в четвертому році правління Юдейського царя Єгоякіма, сина Йосії, – це був перший рік правління вавилонського царя Навуходоносора , –
2 і яке пророк Єремія проголосив усьому юдейському народові та всім мешканцям Єрусалима, говорячи:
3 Від тринадцятого року Йосії, Амонового сина, царя Юдеї, й до цього дня, – ось уже протягом двадцяти трьох років, – надходить до мене Господнє слово, а я з самого ранку наполегливо звіщав його вам, але ви не слухали.
4 Господь заздалегідь посилав до вас також інших Своїх слуг-пророків, але ви не слухали й не звертали жодної уваги і на їхні слова.
5 Вони говорили: Зверніть кожен зі своєї лихої дороги й залиште ваші злі вчинки, аби й далі жити на землі, яку Господь дав вам і вашим батькам на віки вічні.
6 Не ходіть за іншими богами, щоб їм служити та їм поклонятись, викликаючи Мій гнів ділами ваших рук, аби Я не вчинив вам лиха!
7 Та ви не слухали Мене, – говорить Господь, – спонукаючи Мене до гніву вчинками своїх рук, – собі ж на зло.
8 Тому так говорить Господь Саваот: Оскільки ви не послухались Моїх слів,
9 то Я віддам наказ і зберу всі північні племена, – говорить Господь, – зокрема, і Мого слугу Навуходоносора, вавилонського царя, і спроваджу їх у цей край та на його мешканців, а також на всі навколишні народи, й дощенту вигублю їх, прирікаючи на закляття, – перетворю їх на страхіття та посміховисько й на вічні руїни.
10 Я покладу край їхнім веселощам і радості: замовкне голос нареченого і голос нареченої, а також гуркіт жорен, погасне світло світильників .
11 Уся ця земля перетвориться на руїни й пустелю, а народи служитимуть вавилонському цареві сімдесят років.
12 Коли ж мине сімдесят років, то Я покараю вавилонського царя за злочини його та його народу, – говорить Господь, – а халдейський край перетворю на вічну пустелю.
13 Отже, Я виконаю над цим краєм усі Мої провіщення, які Я проголосив щодо нього, – усі пророцтва Єремії, відносно всіх народів, записані в цьому сувої.
14 Адже халдеї самі будуть поневолені численнішими й сильнішими народами та великими царями, – Я відплачу їм за їхніми вчинками, та діяльністю власних рук.
Чаша Божого гніву для всіх народів
15 Після цього так сказав мені Господь, Бог Ізраїлю: Візьми з Моїх рук цю чашу вина гніву й напій з неї (чаші ) усі народи, до яких Я тебе посилаю,
16 щоб вони пили й заточувались до безумства перед мечем, який Я пошлю на них.
17 Тож я взяв чашу з Господніх рук, і напоїв з неї усі народи, до яких послав мене Господь:
18 Єрусалим, усі міста Юдеї, його царів і його вельмож, прирікаючи їх на спустошення, – на страхіття й посміховисько та на прокляття, як воно і є сьогодні;
19 так само й фараона, царя Єгипту, його слуг, його вельмож і весь його народ.
20 Все розмаїття інших народів, як-от: всіх царів землі Уц, та всіх царів филистимського краю, в тому числі Ашкелон, Газу, Екрон і залишки Ашдода;
21 Едом і Моав та нащадків Аммона;
22 усіх царів Тира, усіх царів Сидона, та всіх царів узбережжя на іншому боці моря;
23 Дедан, Тему, Буз і всіх, хто вистригає у себе скроні ;
24 всіх аравійських царів та всіх царів різних племен, що мешкають у пустелі;
25 всіх зімрійських царів, всіх царів Елама, і всіх царів Мідії;
26 а також всіх царів Півночі, – близьких і далеких, одного за одним, – і царів усіх царств землі, які лише існують на землі, а цар Шешаха питиме останнім.
27 Тому скажи їм: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Пийте і впивайтесь! Падаючи, виблюйте випите, але ви вже не встанете від удару меча, який Я посилаю на вас.
28 А якщо вони відмовлятимуться взяти чашу з твоїх рук, щоб випити, тоді скажи їм, що говорить Господь Саваот: Вам неодмінно доведеться випити!
29 Адже якщо на місто, в якому прикликається Моє Ім’я, Я починаю насилати лихо, то хіба вас якимось чином омине покарання? Ви не залишитесь непокарані, оскільки Я закликаю меч на всіх мешканців землі, – говорить Господь Саваот.
30 Ти ж, Єреміє, провіщатимеш щодо них усі ці слова, говорячи: Господь загримить з висоти, – Він подасть Свій голос зі Свого святого помешкання. Він потужно загримить на Свою вівчарню, закричить, наче чавильники винограду, і відповість усім мешканцям землі.
31 Цей галас донесеться до країв землі, позаяк у Господа судова справа з народами, – у Нього судовий процес з кожним тілом, і нечестивих Він віддасть під меч, – таке приречення Господа.
32 Так говорить Господь Саваот: Нещастя переходитиме від народу до народу, – грізна буря вже зривається від країв землі.
33 В результаті лежатимуть побиті Господом від одного краю землі й до іншого краю землі. Вони не будуть оплакані, – їх не позбирають і не поховають, – вони будуть як гній на просторах землі.
34 Голосіть, пастирі, та волайте! Валяйтесь у попелі , провідники отари, тому що надійшов час вашого власного заколення (зарізу ), – усі ви будете викинуті, як розбитий, хоча й коштовний, посуд.
35 Не буде для пастирів захисту, – жодного порятунку для провідників отари.
36 Чути голосіння пастирів і волання керівників отари, оскільки Господь знищив їхні пасовиська, –
37 спустошені мирні оселі від палаючого гніву Господа.
38 Він – наче лев, що залишив своє лігвище, і земля перетворюється на пустелю від кари спустошувача та від Його палкого гніву.