Dios, el Juez supremo
Salmo de Asaf.
1 El Señor, el Dios de dioses, ha hablado;
de este a oeste ha convocado a la tierra.
2 Desde Sión, la ciudad bella y perfecta,
Dios deja ver su esplendor.
3 Nuestro Dios viene, pero no en silencio.
Un fuego consumidor lo precede;
una poderosa tempestad lo rodea.
4 Convoca a los cielos y a la tierra,
pues viene a juzgar a su pueblo.
5 «Reúnan a mi pueblo santo,
a los que han hecho un pacto conmigo
y me han ofrecido un sacrificio.»
6 Y los cielos declaran su justicia;
declaran que Dios mismo es el juez.
7 «Escucha, Israel, pueblo mío;
voy a hablar y a testificar contra ti.
Yo soy Dios. Yo soy tu Dios.
8 No voy a reprenderte por tus sacrificios,
ni por los holocaustos que siempre me ofreces;
9 no voy a tomar ningún becerro de tu casa,
ni ningún macho cabrío de tus apriscos,
10 pues míos son todos los animales del bosque,
¡los miles de animales que hay en las colinas!
11 Mías son todas las aves de los montes;
mío es todo lo que se mueve en los campos.
12 »Si yo tuviera hambre, no te lo diría,
pues el mundo y su plenitud me pertenecen.
13 ¿Acaso me alimento con carne de toros,
o bebo sangre de machos cabríos?
14 Yo soy el Dios altísimo;
en vez de sacrificios, ofréceme alabanzas
y cúmpleme todos los votos que me hagas.
15 Invócame en el día de la angustia;
yo te libraré, y tú me honrarás.»
16 Pero al malvado Dios le dice:
«¿Qué tienes tú que ver con mis leyes?
¿Por qué te atreves a hablar de mi pacto?
17 ¡Si tú aborreces la corrección,
y echas en saco roto mis palabras!
18 Si ves un ladrón, corres a su encuentro;
¡eres gran amigo de los adúlteros!
19 Para el mal, no mides tus palabras;
con tu lengua urdes toda clase de engaños.
20 En los tribunales, hablas contra tu hermano;
contra tu propio hermano profieres infamias.
21 Todo esto has hecho, y yo me he callado;
habrás pensado que yo soy como tú.
Pero ahora voy a reprenderte;
voy a exhibir todas tus maldades.
22 »Ustedes, los que se olvidan de mí,
entiendan bien esto;
no vaya a ser que los despedace
y no haya quien los libre de mí.
23 El que me ofrece alabanzas, me honra;
al que enmiende su camino, yo lo salvaré.»
Псалом 50
1 Псалом Асафа.
Бог над богами – Господь, проголосив і закликав землю від сходу сонця і до його заходу.
2 Із Сіону, досконалого в своїй красі, з’явився Бог у сяйві.
3 Іде наш Бог, Він не мовчатиме! Перед Ним палаючий вогонь, а навколо Нього надзвичайно потужна буря.
4 Він з висоти закликає небо і землю, щоб судити Свій народ.
5 Зберіть до Мене святих Моїх, які через жертву уклали Заповіт зі Мною.
6 Небеса проголошують Його справедливість, адже Сам Бог – суддя.
Музична пауза .7 Слухай, народе Мій, Я до тебе промовлятиму; Ізраїлю, Я свідчитиму проти тебе. Я Бог, – твій Бог.
8 Я не за твої жертви буду дорікати тобі, адже твої всепалення постійно переді Мною.
9 Не прийму теляти з твого дому, ані козлів з твоєї кошари,
10 адже всі звірі у лісі, як і тварини на тисячах гір належать Мені.
11 Я знаю всіх гірських птахів, і все, що рухається в полі, Мені відоме.
12 Якби Я зголоднів, то не говорив би тобі, оскільки Всесвіт і все, що в ньому, – Мої.
13 Хіба Я їм м’ясо биків чи п’ю кров козлів?
14 Принось Богові в жертву подяку і виконуй дані тобою Всевишньому обітниці.
15 Тоді покличеш до Мене в день скорботи, – Я тебе визволю, і ти Мене прославиш.
16 А до нечестивого Бог промовляє: Чому ти розповідаєш про Мої закони, і чому в тебе на устах Мій Заповіт?
17 Адже ти ненавидиш повчання і Мої слова відкидаєш геть.
18 Коли зустрічаєш злодія, то погоджуєшся з ним, і з перелюбниками спілкуєшся.
19 Твої уста повні злості, а твій язик сплітає оману.
20 Сидиші наговорюєш на свого брата, обмовляєш сина своєї матері.
21 Ти таке робив, а Я мовчав, – і ти подумав, що Я такий самий, як ти. Я ж докорю тобі й виставлю все перед твої очі.
22 Затямте це собі ви, що забуваєте Бога, – щоб часом Я вас не пошматував, і не буде кому врятувати.
23 Хто приносить жертву подяки, той Мене шанує, – тому, хто бездоганно вважає на свою дорогу, явлю Я Боже спасіння.