La espada afilada del Señor
1 La palabra del Señor vino a mí, y me dijo:
2 «Hijo de hombre, fija ahora tu mirada en Jerusalén, y profetiza contra los santuarios y contra la tierra de Israel.
3 Dile a la tierra de Israel que yo, el Señor, estoy contra ella, y que voy a desenvainar mi espada para acabar con los justos y los injustos.
4 Sí, voy a limpiar a Israel de justos e injustos. Voy a descargar mi espada contra todo el mundo, de norte a sur.
5 Todos sabrán que yo, el Señor, he desenvainado mi espada, y que no volveré a envainarla.
6 »Tú, hijo de hombre, ¡ponte a llorar con todas tus fuerzas! ¡Gime amargamente a la vista de todos ellos!
7 Y cuando te pregunten por qué lloras, diles que es por la noticia de lo que está por suceder. Cuando se sepa la noticia, todo corazón desfallecerá y toda mano se debilitará; todo ánimo se angustiará y toda rodilla temblará. Viene como un torrente, y es inevitable.»
—Palabra de Dios el Señor.8 La palabra del Señor vino a mí, y me dijo:
9 «Hijo de hombre, profetiza y diles que así ha dicho su Dios y Señor:
»“La espada está afilada y pulida.
10 Afilada para degollar a sus víctimas;
pulida para brillar en cada golpe.
¿Y esto es motivo de alegría?
El cetro de mi hijo es despreciado,
como si fuera un palo cualquiera.
11 Sí, la espada está afilada;
se afiló para tenerla a la mano.
Sí, la espada está pulida;
se pulió para entregársela al verdugo.
12 ¡Grita y llora, hijo de hombre!
Mi espada va a caer sobre mi pueblo
y sobre todos los príncipes de Israel.
¡Todos ellos caerán bajo su filo!
¡Hiérete con ella en el muslo,
13 que esta es una prueba muy dura!
No importa que la espada desprecie al cetro,
porque la espada dejará de existir.”
—Palabra de Dios el Señor.14 »Tú, hijo de hombre, profetiza, y bate palmas una y otra vez. ¡Que hiera la espada asesina dos y hasta tres veces! ¡Esta es la espada asesina que acabará con todos,
15 para que el corazón desmaye y los estragos se multipliquen! ¡En todas las puertas de sus ciudades he puesto el horror de la espada! ¡Dispuesta está para brillar! ¡Dispuesta está para degollar!
16 ¡Da tajos a la derecha, da tajos a la izquierda, da tajos por todas partes!
17 Y yo también batiré palmas, y así apaciguaré mi enojo. Yo, el Señor, he hablado.»
18 La palabra del Señor vino a mí, y me dijo:
19 «Tú, hijo de hombre, traza dos caminos para que por ellos venga el rey de Babilonia con su espada. Los dos caminos partirán del mismo país, pero al comienzo de cada uno de ellos deberás poner una señal que indique la ciudad a la que lleva.
20 Indícale a la espada el camino que lleva a Rabá de los amonitas, y a Jerusalén, la ciudad fortificada de Judá.
21 El rey de Babilonia se ha detenido en la encrucijada, donde se abren los dos caminos, y allí recurre a la adivinación: sacude las flechas, consulta a sus ídolos, examina el hígado.
22 La adivinación señaló hacia la derecha, hacia Jerusalén, para dar la orden de ataque y comenzar la matanza, para lanzar el grito de guerra y poner arietes contra las puertas, para levantar vallas y torres de sitio.
23 Los habitantes de la ciudad verán esto como una adivinación falsa, ya que el rey les ha hecho solemnes juramentos, pero este se acordará de la maldad de ellos y los capturará.»
24 Por lo tanto, así ha dicho Dios el Señor:
«Ustedes han hecho que se recuerde la maldad que han cometido. Sus traiciones y pecados han quedado al descubierto. Por eso, por haber traído esto a la memoria, caerán en las manos del rey.
25 »Y a ti, profano e impío príncipe de Israel, te ha llegado el día. Tu maldad ha llegado al colmo.
26 El Señor tu Dios te dice: “Quítate la tiara, ¡quítate la corona, que esto no puede seguir así!” Lo bajo será exaltado, y lo alto será humillado.
27 Todo esto lo dejaré en ruinas, y dejará de existir, hasta que venga aquel a quien entregaré el derecho de dictar sentencia.
Juicio contra los amonitas
28 »Y tú, hijo de hombre, profetiza contra los amonitas y diles de mi parte acerca de sus ofensas: “Así ha dicho Dios el Señor: ‘La espada ya está desenvainada y lista para degollar; la espada está pulida y resplandece para masacrar.
29 Tus profetas te anuncian falsedades y te mienten con sus adivinaciones. Pero esos malvados ya han sido sentenciados a muerte. Tú descargarás la espada sobre su cuello, porque ha llegado la hora de poner fin a su maldad.
30 ¿Volveré a envainar la espada? ¡Allí, donde te criaste; allí, donde has vivido, dictaré sentencia contra ti!
31 Voy a derramar mi enojo sobre ti, y el fuego de mi enojo te consumirá. ¡Voy a entregarte en manos de gente sanguinaria y experta en la destrucción!
32 El fuego te devorará, la tierra se empapará con tu sangre, y nadie volverá a recordarte.’” Yo, el Señor, lo he dicho.»
Притча про лісове полум’я
1 І було до мене Господнє слово такого змісту :
2 Сину людський, поверни своє обличчя у напрямку Темана (півдня ) і говори до південного краю, – виголоси пророцтво проти лісистої країни півдня.
3 Скажи південному лісові, аби вислухав Господнє слово. Так говорить Владика Господь: Ось Я запалю посеред тебе вогонь, який пожиратиме у тобі всяке зеленіюче дерево і кожне сухе дерево. Полум’я, що палатиме, не погасне, доки не спалить у ньому все, – від півдня й до півночі.
4 І побачать усі люди, що це Я, Господь, його запалив невгасимим вогнем.
5 Тоді я вигукнув: О, Владико Господи! Вони ж (люди ) про мене кажуть, що я завжди говорю тільки притчами.
6 Тоді було до мене Господнє слово такого змісту:
7 Сину людський, зверни своє обличчя проти Єрусалима і говори проти Святилища, – проголоси пророцтво проти всієї Ізраїлевої землі!
Нагострений меч Господнього гніву
8 Скажи Ізраїлевому краю, що говорить Господь: Ось Я виступаю проти тебе! Я витягну Свій меч із піхов і погублю з-посеред тебе і праведного, і нечестивого.
9 Оскільки Я губитиму з-посеред тебе і праведного, і нечестивого, тому Мій меч буде добутий із піхов проти всього живого – від півдня й до півночі.
10 І зрозуміють усі, що це Я, Господь, витягнув Свій меч із піхов, і він туди вже не повернеться.
11 А ти, сину людський, стогни, немовби в тебе ломота в суглобах крижів, – гірко стогни в них на очах.
12 Коли тебе запитають: Чому ти стогнеш? То ти відповідай: З приводу вістки, яка надходить. Адже зомліє кожне серце, опустяться всі руки, ослабне кожне тіло, занепадатиме всякий дух, і затремтять усі коліна, наче вода. Ось що надходить і вже є, – говорить Владика Господь.
13 І знову було до мене Господнє слово такого змісту:
14 Сину людський, пророкуй і кажи, що говорить Господь. Скажи: Меч! Меч, – нагострений і блискучий!
15 Він нагострений для великої битви, а відшліфований, аби блискотіти, наче блискавка! Хіба варто нам радіти, коли до жезла Мого сина ставиться з презирством навіть усяке дерево?!
16 Він меч відшліфував, аби міцно тримати в руці. Отже, меч нагострений, відшліфований і відданий у руку того, хто без промаху вражає.
17 Тож кричи і голоси, сину людський, бо він занесений над усім Моїм народом, – і насамперед над усіма можновладцями Ізраїлю, які віддані під меч разом з Моїм народом! Тому від розпачу бий себе по колінах.
18 Адже меч уже випробуваний, і не зважає навіть на жезл. Ніхто не встоїть, – каже Владика Господь!
19 Але ти, сину людський, провіщай, – сплесни руками, і нехай той меч подвоїться та потроїться! Адже це той меч, що несе смерть, – меч вбивства, який разить довкола.
20 Нехай завмирають від страху серця і множаться вбиті. Біля кожної їхньої брами Я поставлю той грізний меч. О горе, – він і справді виблискує, наче блискавиця й нагострений для вбивства.
21 Направ своє вістря праворуч, вражай ліворуч, – січи скрізь , куди тебе направляють!
22 Я також плескатиму Моїми руками, поки не вгамується Мій гнів. Сказав це Я, – Господь!
23 Далі було до мене Господнє слово такого змісту:
24 Ти, сину людський, визнач собі дві дороги, якими має прийти меч вавилонського царя. Виготов дороговказ і постав його на початку дороги, що веде в місто.
25 Вкажи дорогу, якою меч прийде до Равви аммонійської, а також в Юдею, – зокрема в укріплений Єрусалим.
26 Адже вавилонський цар вже стоїть на роздоріжжі, тобто на початку двох доріг, аби дізнатись за допомогою ворожіння, куди йти , – він потрясає стрілами, він запитує ідолів, і досліджує печінку .
27 У його правиці виявився чарівний жереб, що вказував на Єрусалим. Там він мав поставити тарани, аби можна було відкрити уста для бойового заклику до вбивства, – підтягнути тарани до брам, насипати навколо земляний вал і побудувати облогові башти.
28 Проте все це для них (мешканців Єрусалима ) видалось як порожнє чаклування. Але ж вони перед ним (Навуходоносором ) урочисто присягалися. Тому він пригадає їхню провину, – і вони будуть упіймані.
29 Тому так говорить Владика Господь: Оскільки ви самі себе викрили, виявляючи свої провини, і ваші гріхи стали явними в усіх ваших вчинках, – позаяк ви їх визнали, то через те будете схоплені руками ворога .
30 А про тебе, негідний беззаконнику, князю Ізраїлю, день якого надходить, як і час кінцевого злочину,
31 так говорить Владика Господь: Скинь з голови корону, зніми царський вінець, бо нічого не залишиться з того, що є. Те, що низьке, буде підвищене, а високе понизиться.
32 Отже, руїною, руїною, руїною його (місто Єрусалим ) зроблю, і він вже таким, як є, не буде, доки не прийде Той, Хто матиме на нього право, – Йому Я передам місто .
33 А ти, сину людський, провіщай і кажи, що говорить Владика Господь щодо аммонійців та їхнього глузування. Скажи: Меч! Меч, оголений для битви і відшліфований до блиску, наче блискавиця, для нищення!
34 Щодо тебе (аммонійський сину ), то твої чаклуни тебе обманюють, сповіщаючи фальшиві видіння про те, що прикладуть меч до шиї негідних злочинців, день яких надійде в час кінцевої розплати за їхнє нечестя.
35 Поверни його (меч аммонійців ) назад до піхов, – до того місця, де ти був створений, – в край твого походження. Там Я тебе судитиму.
36 Я виллю на тебе Моє обурення, – дмухну на тебе вогнем Мого гніву і видам тебе в руки жорстоких людей, вправних у руйнуванні.
37 Ти станеш поживою для вогню, твоя кров розіллється по землі, після чого про тебе навіть не згадають, тому що це сповістив Я, Господь!