Seguridad de Dios para Israel
1 Ustedes, las costas, ¡escúchenme! Y ustedes, los pueblos, ¡cobren fuerza! ¡Acérquense, y entonces hablen! ¡Entablemos juntos el juicio!
2 ¿Quién despertó del oriente al justo? ¿Quién le pidió seguir sus pasos? ¿Quién le entregó naciones y lo hizo señor de reyes? ¿Quién los hizo polvo con su espada? ¿Quién los arrebató con su arco, como hojarasca?
3 Él fue tras ellos, y tranquilamente pasó por caminos antes intransitables.
4 ¿Quién hizo esto posible? ¿Quién llamó desde el principio a las generaciones? ¡Yo, que soy el Señor! ¡Yo, que soy el primero y el último!
5 Las costas vieron esto, y tuvieron temor; los confines de la tierra se asustaron y corrieron a reunirse.
6 Unos a otros se ayudaron; entre vecinos y parientes se animaron.
7 El carpintero animó al platero; el que martilleaba el metal dijo al que lo moldeaba en el yunque: «Esto va saliendo bien», y lo afirmó con clavos, para que no se moviera.
8 Pero tú, Israel, eres mi siervo; tú, Jacob, a quien yo escogí, desciendes de mi amigo Abrahán.
9 Yo fui quien te tomó de los confines de la tierra; yo te llamé de tierras lejanas. Yo te escogí, y no te rechacé; yo te dije: «Tú eres mi siervo».
10 No tengas miedo, que yo estoy contigo; no te desanimes, que yo soy tu Dios. Yo soy quien te da fuerzas, y siempre te ayudaré; siempre te sostendré con mi justiciera mano derecha.
11 Todos los que se enojan contra ti quedarán avergonzados y confundidos; los que contienden contigo perecerán, y serán como nada.
12 Cuando busques a los que contienden contigo, no los hallarás; los que te hacen la guerra serán como nada, ¡inexistentes!
13 Yo soy el Señor, tu Dios, que te sostiene por la mano derecha y te dice: «No tengas miedo, que yo te ayudo.
14 Y tú, Jacob, eres como un gusano. Pero no tengas miedo. Ustedes los israelitas, son muy pocos; pero yo soy su socorro.»
—Palabra del Señor, el Santo de Israel, tu Redentor.15 Yo te he puesto como un trillo, un trillo nuevo lleno de dientes; y trillarás montes y colinas, y los molerás hasta reducirlos a tamo.
16 Los lanzarás al viento, y el viento se los llevará; los esparcirá el torbellino, pero tú te alegrarás en el Señor, y tu orgullo será el Santo de Israel.
17 Los afligidos y menesterosos buscan agua, y no la encuentran; la sed les seca la lengua. Pero yo, el Señor, los he escuchado; yo, el Dios de Israel, no voy a desampararlos.
18 Abriré ríos en los montes, y manantiales en medio de los valles; en el desierto abriré estanques de agua, y manantiales en la tierra seca.
19 En el desierto haré crecer cedros, acacias, arrayanes y olivos; en el yermo pondré juntos cipreses, pinos y bojes;
20 y esto, para que todos vean y sepan, y se den cuenta y entiendan, que esto lo ha hecho la mano del Señor; que el Santo de Israel lo ha creado.
Dios reta a los falsos dioses
21 El Señor, el Rey de Jacob, dice:
«Aleguen en favor de su causa; presenten sus pruebas.
22 Hagan venir y anuncien lo que está por llegar; dígannos lo que desde el principio ha pasado, y nos pondremos a considerarlo; hágannos saber y entender también los acontecimientos futuros, lo que habrá de venir.
23 Anuncien lo que habrá de suceder, para que sepamos que ustedes son dioses. Por lo menos, hagan algo bueno, o malo, para que tengamos algo que contar, y todos juntos nos sorprendamos.
24 Lo cierto es que ustedes no son nada, y que sus obras no tienen sustancia; ¡despreciable es quien los ha escogido!
25 »Yo he levantado a uno del norte, y está por venir; invocará mi nombre desde el lugar donde nace el sol, y pisoteará a los príncipes como pisa el barro el alfarero.
26 ¿Quién anunció esto desde el principio, para que lo supiéramos? ¿Quién lo dijo tiempo atrás, para que dijéramos que está bien? Lo cierto es que no hay quien anuncie ni quien enseñe nada; lo cierto es que no hay quien oiga sus palabras.
27 Yo fui el primero en enseñarle estas cosas a Sión; yo envié a Jerusalén un mensajero con buenas noticias.
28 Cuando miré, no había nadie; cuando pregunté acerca de estas cosas, no hubo un solo consejero; cuando pregunté, nadie me dio respuesta.
29 Todos ellos son ilusorios, y sus obras no son nada; un viento sin sustancia son sus imágenes fundidas.
Господь тримає Ізраїля за праву руку
1 Замовкніть і слухайте Мене, острови! Нехай відновляться в силі народи! Хай наблизяться і скажуть: Станьмо разом перед судом.
2 Хто підняв зі сходу мужа правди , і закликав його прямувати за Собою, поневолюючи перед ним народи і підкорюючи під його владу царів? Його меч обертає їх на порох, а його лук розвіює їх, наче вітер полову.
3 Він переслідує їх, залишаючись неушкодженим на дорогах, по яких раніше не ступали його ноги.
4 Хто це зробив і вдосконалив? Той, Хто від початку викликає до життя людські покоління. Я, Господь, перший, і буду останнім.
5 Побачили це острови і налякалися, краї землі затремтіли і, наближуючись, зійшлись.
6 Кожен допомагає своєму товаришеві, і своєму братові каже: Тримайся!
7 Ремісник підбадьорює митця-золотаря, а той, хто розгладжує молотком залізо, – коваля, примовляючи: З’єднання міцне, та ще й цвяхами його закріплює, щоб не хиталось.
8 Ти ж, Ізраїлю, Мій слуго, Якове, якого Я обрав, – нащадки Авраама, Мого приятеля, –
9 ти, кого Я взяв від країв землі, покликав з найдальших куточків, запевнивши тебе: Ти – Мій слуга! Я тебе вибрав і Я тебе не відкину!
10 Не бійся, бо Я з тобою! Не лякайся, бо Я – твій Бог! Я додам тобі сили і допоможу тобі! Я підтримаю тебе правицею правди Своєї!
11 Отже, застидяться і засоромляться всі твої супротивники, – обернуться в ніщо, і загинуть усі, що протидіють тобі.
12 Шукатимеш, але не знайдеш тих, котрі ворогують з тобою. Вони стануть, як не існуючі, – щезнуть усі, котрі воюють проти тебе.
13 Адже Я – Господь, твій Бог, Який тримає тебе за праву руку, і каже тобі: Не бійся, Я тобі допомагаю.
14 Не бійся, Мій черв’ячку, Якове, – горсточко Ізраїлю! Я тобі допоможу, – каже Господь, твій Визволитель, Святий Ізраїлів!
15 Ось Я учиню тебе новим молотильним валом з двома рядами гострих зубців, аби ти дробив горби, перетворюючи їх на порох.
16 Ти віятимеш їх, а вітер їх розноситиме, розпорошить їх буря. Ти ж будеш тішитись у Господі, хвалитимешся Святим Ізраїлевим.
17 Коли бідні та вбогі шукатимуть воду, і її не буде, – коли їхній язик сохнутиме від спраги, Я, Господь, почую їх; Я, Бог Ізраїлю, не залишу їх.
18 Я відкрию на хребтах гір ріки і посеред рівнин – джерела; Я перетворю пустелю на озерний край, а суху землю на джерела вод.
19 Я посаджу в пустелі кедр та акацію, мирт і оливкове дерево, – в степу разом ростимуть кипарис, в’яз і бук,
20 аби побачили й пізнали, усвідомили й зрозуміли всі, що все те Господня рука учинила, і Святий Ізраїлів створив це.
21 Подайте вашу справу, – говорить Господь, – наведіть ваші аргументи, – каже цар Якова.
22 Нехай наблизяться і повідомлять нам те, що має статись. Розкажіть нам про давні часи, що було спочатку, аби ми усвідомили серцем, а також їхній кінець; або сповістіть нам те, що має відбутись!
23 Провістіть нам майбутнє, тоді ми пізнаємо, що ви є богами. Зробіть щось добре чи зле, аби ми разом побачили і здивувались.
24 Але ви – ніщо, і ваша діяльність – нічого не варта, – гидкий той, хто вас обирає.
25 Я розбудив мужа з півночі, й він прийшов зі сходу сонця – того, хто прикликає Моє Ім’я. Він топтатиме володарів, як болото, – як гончар місить глину.
26 Хто ще провістив таке від початку, щоб воно стало відоме далеко наперед і потім ми могли сказати: так, – це правда? Але не було нікого, хто провіщав би, – як і нікого, хто чув такі слова.
27 Я перший сповістив про це Сіону, направивши в Єрусалим благовісника.
28 Але, коли Я подивився, то не було нікого, – не було серед них радника, який міг би дати відповідь на Моє запитання.
29 Адже всі вони – омана, а їхні вчинки – марнота, як і їхні боввани, – порожній вітер.