1 Entonces el rey ordenó que todos los ancianos de Judá y de Jerusalén se reunieran con él,
2 y el rey subió al templo del Señor en compañía de todos los varones de Judá y de todos los habitantes de Jerusalén. Lo acompañaban los sacerdotes y profetas y todo el pueblo, desde el más chico hasta el más grande. Allí leyó, de modo que todos oyeran, todas las palabras del libro del pacto que había sido hallado en el templo del Señor.
3 Luego, el rey se puso de pie junto a la columna e hizo un pacto en presencia del Señor, de que siempre lo seguirían y cumplirían sus mandamientos, testimonios y estatutos, y que con todo el corazón y con toda el alma cumplirían las palabras del pacto escritas en ese libro. Y todo el pueblo confirmó el pacto.
Reformas de Josías
(2 Cr 34.3-7)4 Entonces el rey ordenó al sumo sacerdote Hilcías, a los sacerdotes de segundo orden, y a los guardianes de la puerta, que sacaran del templo del Señor todos los utensilios que habían sido hechos para Baal y para Asera y para todo el ejército de los cielos, y que los quemaran en el campo del Cedrón, fuera de Jerusalén, y que las cenizas fueran llevadas a Betel.
5 Quitó de sus puestos a los sacerdotes idólatras designados por los reyes de Judá para quemar incienso en los altares de los montes en las ciudades de Judá y en los alrededores de Jerusalén, y también a los que quemaban incienso a Baal, al sol y a la luna, y a los signos del zodíaco, y a todo el ejército de los cielos.
6 Hizo también que la imagen de Asera la sacaran del templo del Señor y de Jerusalén, y que la llevaran al valle del Cedrón para que allí mismo la quemaran y la redujeran a cenizas; y el polvo lo echaron sobre los sepulcros de la gente común.
7 Mandó derribar también los aposentos en el templo del Señor donde se practicaba la prostitución idolátrica y donde las mujeres tejían mantos para Asera.
8 Josías ordenó que todos los sacerdotes de las ciudades de Judá fueran a Jerusalén, y desde Geba hasta Berseba profanó los altares de los montes, donde los sacerdotes quemaban incienso; además, derribó los altares que estaban a la entrada de la ciudad, del lado izquierdo de la puerta de Josué, el gobernador.
9 Los sacerdotes de los altares en los montes no podían acercarse al altar del Señor en Jerusalén, sino que comían panes sin levadura entre sus hermanos.
10 Josías profanó también a Tofet, que está en el valle de Ben Jinón, para que ninguno ofreciera a su hijo o su hija en el fuego para rendir culto a Moloc.
11 Quitó también los caballos que estaban a la entrada del templo del Señor, junto a la cámara del eunuco Natán Mélec, el cual tenía a su cargo los ejidos. Esos caballos habían sido dedicados al sol por los reyes de Judá, pero Josías ordenó que los quemaran.
12 Además, el rey Josías derribó los altares que los reyes de Judá habían mandado hacer, y que estaban sobre la azotea de la sala de Ajaz, lo mismo que los altares que Manasés había mandado construir en los dos atrios del templo del Señor, y enseguida arrojó el polvo al arroyo del Cedrón.
13 Profanó los altares de los montes delante de Jerusalén, a la derecha del monte de la destrucción, los cuales Salomón, rey de Israel, había mandado construir para Astoret y Quemos, los repugnantes ídolos de los sidonios y de los moabitas, y para Milcón, el repugnante ídolo de los amonitas.
14 Hizo pedazos las estatuas e imágenes de Asera, y rellenó el lugar con huesos humanos.
15 Josías destruyó también el altar que estaba en Betel, y el altar del monte que había construido Jeroboán hijo de Nabat, que hizo pecar a Israel; destruyó aquel altar y le prendió fuego hasta reducirlo a cenizas, y le prendió fuego también a la imagen de Asera.
16 Ya volvía Josías cuando vio los sepulcros que estaban allí en el monte. Entonces mandó sacar los huesos de los sepulcros, y para profanarlo ordenó que los quemaran sobre el altar. Así se cumplió la palabra del Señor, que el varón de Dios había anunciado en su profecía.
17 Después de eso, preguntó:
«Aquí veo un monumento. ¿De quién es?»
Los habitantes de la ciudad le respondieron:
«Es el sepulcro del varón de Dios que vino de Judá, el cual predijo contra el altar de Betel todo lo que tú has hecho.»
18 Entonces Josías dijo:
«Que nadie lo toque ni mueva sus huesos.»
Fue así como se preservaron sus huesos y los del profeta que había llegado de Samaria.
19 Pero Josías ordenó que se quitaran todos los santuarios de los altares que había en los montes de Samaria, con los cuales los reyes de Israel habían provocado la ira del Señor, e hizo con ellos lo mismo que había hecho en Betel.
20 Además, sobre esos altares sacrificó a todos los sacerdotes de los santuarios que había en esos montes, y quemó sobre ellos huesos humanos. Después de eso, volvió a Jerusalén.
Josías celebra la pascua
(2 Cr 35.1-19)21 El rey dio a todo el pueblo la siguiente orden:
«Celebren la pascua del Señor su Dios, tal y como está escrito en el libro de este pacto.»
22 La pascua no se había celebrado desde los días en que los jueces gobernaban a Israel, ni tampoco en los días de los reyes de Israel y de Judá.
23 Pero se celebró en Jerusalén en el año dieciocho del reinado de Josías, en honor del Señor.
La ira del Señor contra Judá
24 En cumplimiento de las palabras de la ley, escritas en el libro que el sacerdote Hilcías había hallado en el templo del Señor, Josías acabó también con los encantadores, adivinos y terafines, y con todas las prácticas repugnantes que solían verse en Judá y en Jerusalén.
25 Ni antes ni después de Josías hubo otro rey que se volviera al Señor con todo su corazón, y con toda su alma y con todas sus fuerzas, y que cumpliera toda la ley de Moisés.
26 Sin embargo, era tal la ira del Señor contra Judá por todas las provocaciones de Manasés, que el Señor seguía muy enojado.
27 Por eso dijo:
«También quitaré de mi presencia a Judá, como quité a Israel, y desecharé a Jerusalén, ciudad a la cual había escogido, y al templo del cual yo había dicho: “Allí estará mi nombre.”»
Muerte de Josías
(2 Cr 35.20-27)28 Los demás hechos de Josías, y todas sus obras, se hallan registrados en el libro de las crónicas de los reyes de Judá.
29 Por esos días, el faraón Necao, rey de Egipto, se dirigió al río Éufrates para luchar contra el rey de Asiria, y el rey Josías salió a enfrentarse con él en Meguido, pero en cuanto Necao lo vio, lo mató.
30 Sus oficiales lo pusieron entonces en un carro, y llevaron su cadáver de Meguido a Jerusalén, para ponerlo en su sepulcro. La gente del país tomó entonces a Joacaz hijo de Josías, y lo ungieron y lo proclamaron rey en lugar de su padre.
Reinado y derrocamiento de Joacaz
(2 Cr 36.1-4)31 Joacaz tenía veintitrés años cuando comenzó a reinar, y reinó tres meses en Jerusalén. Su madre se llamaba Jamutal hija de Jeremías, y era de Libna.
32 Pero Joacaz hizo lo malo a los ojos del Señor, tal y como lo habían hecho sus antepasados.
33 Para que Joacaz no reinara en Jerusalén, el faraón Necao lo encarceló en Ribla, en la provincia de Jamat, y al país le impuso un tributo de tres mil trescientos kilos de plata y treinta y tres kilos de oro.
34 Además, el faraón Necao puso por rey a Eliaquín hijo de Josías en lugar de su padre, y le cambió el nombre por el de Joacín; luego tomó a Joacaz y lo llevó a Egipto, donde murió.
35 Joacín pagó al faraón el tributo de plata y oro, pero para cumplir con este tributo tuvo que imponer al pueblo un impuesto sobre el valor de la tierra que cada uno poseía, y ese dinero se lo dio al faraón Necao.
Reinado de Joacín
(2 Cr 36.5-8)36 Joacín tenía veinticinco años cuando comenzó a reinar, y reinó en Jerusalén once años. Su madre se llamaba Zebuda hija de Pedaías, y era de Ruma.
37 Pero hizo lo malo a los ojos del Señor, tal y como lo habían hecho sus antepasados.
Йосія поновив Заповіт Ізраїльського народу з Господом
1 Цар послав, щоб зібрали до нього всіх старійшин Юдеї та Єрусалима.
2 Після того цар пішов у Господній Храм разом з усіма Юдейськими мужами та мешканцями Єрусалима, а також із священиками й пророками, – пішов весь народ, від найменшого до найбільшого. Там він прочитав так, щоб усі почули слова Книги Заповіту, знайденої в Господньому Храмі.
3 Після цього цар став на своєму підвищенні біля колони, й уклав (поновив ) перед Господом Заповіт, пообіцявши йти слідом за Господом і виконувати Його Заповіді, Його свідчення та Його постанови від усього серця і від усієї душі, дотримуючись умов Заповіту, записаного у цій Книзі Закону. Після цього весь народ приєднався до Заповіту.
4 Тоді цар наказав первосвященику Хілкії та іншим священикам, а також вартовим при вході винести з Господнього Храму всі речі, виготовлені задля Ваала, задля Астарти та задля всього небесного війська, й спалити все це за Єрусалимом у Кедронській Долині, а їхній попіл відправити в Бетель .
5 Він усунув з посад жерців, яких Юдейські царі попризначали кадити ладаном на узвишшях, в Юдейських містах і в околицях Єрусалима, як і тих, котрі в інших місцях кадили Ваалові, сонцю, місяцю і сузір’ям, – тобто всьому небесному воїнству.
6 Він також виніс статую Астарти з Господнього Храму за межі Єрусалима, в Кедронську Долину, і спалив її біля цього потоку. Стерши на порох, він висипав його на загальному кладовищі.
7 Цар зруйнував приміщення чоловіків-блудників, що були при Господньому Храмі, і де жінки-розпусниці ткали покривала для священних гаїв Ашери.
8 Він прогнав усіх жерців з усіх Юдейських міст, – від Гіви й аж до Вірсавії, і осквернив капища на узвишшях, де ці жерці здійснювали кадіння. Він зруйнував і капище при вході в місто, – те, що було біля брами міського голови Ісуса, тобто, ліворуч міської брами.
9 А священикам, що звершували служіння в капищах на узвишшях, надалі не дозволялось приносити жертви на Господньому жертовнику в Єрусалимі, хоча вони мали право харчуватись жертовними опрісноками разом зі своїми братами .
10 Він осквернив і Тофет, що в Долині Синів Гіннома, аби вже ніхто не переводив свого сина чи свою дочку через вогонь для Молоха .
11 Цар також прибрав коней, яких Юдейські царі тримали в стайнях неподалік входу до Господнього Храму, як посвячених сонцю , поряд з помешканням євнуха Натана-Мелеха, а колісниці сонця він спалив у вогні.
12 Так само й жертовники, що були на даху верхньої світлиці Ахаза, споруджені Юдейськими царями, разом із жертовниками, які поставив Манассія в обох дворах Господнього Храму, цар зруйнував, стер на порох і, зібравши порох, викинув його в потік Кедрон.
13 А узвишшя з капищами на пагорбах навпроти Єрусалима, що південніше гори знищення , які спорудив ще Ізраїльський цар Соломон для Астарти, сидонської гидоти, для Кемоша, гидоти моавської та для Мілкома (Молоха ), гидоти аммонійців, цар осквернив.
14 Він порозбивав кам’яні стовпи, позрубував священні гаї, та наповнив ті місця людськими кістками.
15 Також і жертовник у Бетелі, та узвишшя, яке побудував Єровоам, син Невата, втягнувши цим Ізраїль у гріх, – як сам жертовник, так і капище на узвишші, – він зруйнував, спалив узвишшя, і стер на порох; спалив і священний гай Ашери.
16 Оглянувшись Йосія побачив на узгір’ї гроби. Тож він послав людей, аби забрали кості з тих гробів; він спалив їх на жертовнику і, таким чином, осквернив його, за Господнім словом, яке колись сказав Божий чоловік, провістивши ці події.
17 Потім цар запитав: А що це за пам’ятник, який ще я бачу? Йому відповіли люди того міста: Це надгробок Божого чоловіка, котрий колись прийшов з Юдеї, та провістив те, що ти вчинив із жертовником Бетеля!
18 Тоді цар сказав: Залиште його, і нехай ніхто не торкається його костей! Так і збереглись незайманими його кості, які лежали разом з кістьми пророка, котрий був із Самарії (з Бетеля ).
19 Йосія так само, як у Бетелі, знищив усі капища на узвишшях в усіх місцевостях Самарії, які споруджували Ізраїльські царі, викликаючи тим Господній гнів.
20 Він знищив усіх жерців, котрі служили на узвишшях і були там при жертовниках. Він спалив на них людські кості, після чого повернувся в Єрусалим.
Відновлення святкування Пасхи
21 Тоді цар, звернувшись до всього народу, наказав: Справте Пасху на честь Господа, вашого Бога, як прописано в Книзі цього Заповіту!
22 Адже Пасхи не відзначали з часу правління суддів Ізраїлю, і протягом усього періоду Ізраїльських царів, як і Юдейських царів, –
23 і лише на вісімнадцятий рік владарювання царя Йосії відзначили в Єрусалимі Пасху для Господа.
Інші діяння царя Йосії
24 Йосія викорінив також усіх чарівників та ворожбитів; знищив домашніх божків (терафимів), усіх ідолів-бовванів, – усі гидоти, які лише можна було побачити в Юдейському краї та в Єрусалимі; Йосія прагнув виконати прописані в Книзі слова Закону, що знайшов священик Хілкія в Господньому Храмі.
25 До нього не було такого, як він, царя, котрий навернувся би до Господа всім своїм серцем і всією своєю душею, та всією своєю силою, згідно з усім законом Мойсея, – та й після нього не було подібного йому.
26 Однак у Своїй ревності Господь вже не відвернув Свого великого гніву, який палав щодо Юдеї за всі зневаги, – зокрема, які заподіяв Йому Манассія.
27 Отже, Господь твердо вирішив: Я відкину Юдею від Свого обличчя, як Я відкинув Ізраїль. Я залишу обране Мною місто Єрусалим. Залишу також і Храм, про який Я сказав: Моє Ім’я перебуватиме в ньому!
Смерть та поховання Йосії
28 Всі інші оповіді про Йосію та про те, що він зробив, записано в Книзі Літопису Юдейських Царів.
29 Під кінець владарювання Йосії єгипетський цар, фараон Нехо, виступив проти ассирійського царя і прибув до ріки Євфрат. Коли Йосія вийшов йому назустріч, фараон, щойно побачивши Йосію, вбив його в Меґіддо .
30 Слуги Йосії вивезли його тіло на колісниці з Меґіддо; спровадивши його до Єрусалима, поховали в його гробниці. Тоді люди краю, взявши сина Йосії Єгоахаза, помазали його й поставили царем замість його батька.
Єгоахаз – цар Юдеї
31 Єгоахазу було двадцять три роки, коли він зійшов на царський престол, і три місяці він владарював у Єрусалимі. Ім’я його матері було Хамуталь, дочка Єремії з Лівни .
32 Він чинив зло, що було не до вподоби Господу, наслідуючи в усьому своїх прабатьків.
33 Фараон Нехо ув’язнив його в Рівлі, що в хаматському краю, усунувши його від владарювання в Єрусалимі, й наклав на країну данину в сто талантів срібла й один талант золота.
34 Фараон Нехо поставив царем Еліякима, другого сина Йосії, змінивши його ім’я на Єгояким. А Єгоахаза він забрав із собою в Єгипет, де той і помер.
35 Єгояким віддавав фараонові призначене ним срібло і золото; проте, щоб зібрати стільки срібла, яке вимагав фараон, потрібно було розкласти цю данину на всіх громадян краю. Тому зкожного, за оцінкою його статків, вимагалось срібло й золото, щоб віддавати данину фараонові Нехо.
Єгоаким – цар Юдеї
36 Єгоаким мав двадцять п’ять років, коли зійшов на царський престол, і владарював у Єрусалимі одинадцять років. Ім’я його матері було Зевуда, дочка Педаї з Руми.
37 Він також чинив те, що було злочином перед Господом, наслідуючи в усьому своїх прабатьків.