Reinado y derrocamiento de Joacaz
(2 R 23.31-35)1 Entonces el pueblo de la tierra tomó a Joacaz hijo de Josías, y lo proclamó rey en lugar de su padre, en Jerusalén.
2 Joacaz tenía veintitrés años cuando comenzó a reinar, y reinó en Jerusalén tres meses,
3 pues el rey de Egipto lo quitó del trono de Jerusalén y condenó al país a pagarle tres mil trescientos kilos de plata y treinta y tres kilos de oro,
4 e impuso como rey de Judá y Jerusalén a Eliaquín, hermano de Joacaz, a quien le cambió el nombre y lo llamó Joacín. A Joacaz mismo, Necao lo tomó cautivo y lo llevó a Egipto.
Reinado de Joacín
(2 R 23.36—24.7)5 Joacín tenía veinticinco años cuando comenzó a reinar, y reinó en Jerusalén once años. Pero hizo lo malo a los ojos del Señor su Dios.
6 Y el rey Nabucodonosor de Babilonia lo atacó y lo llevó a Babilonia cautivo y encadenado.
7 Nabucodonosor también se llevó a Babilonia los utensilios del templo del Señor, y los depositó en su templo, en Babilonia.
8 Los demás hechos de Joacín, y sus repugnantes prácticas, y otras cosas que en él se hallaron, se hallan escritos en el libro de los reyes de Israel y de Judá. En su lugar reinó Joaquín, su hijo.
Joaquín es llevado cautivo a Babilonia
(2 R 24.8-17)9 Joaquín tenía dieciocho años cuando comenzó a reinar, y reinó en Jerusalén tres meses y diez días. Pero hizo lo malo a los ojos del Señor,
10 así que un año después el rey Nabucodonosor mandó por él para que lo llevaran a Babilonia, juntamente con los objetos preciosos del templo del Señor, y como rey de Judá y Jerusalén impuso a Sedequías, hermano de Joaquín.
Reinado de Sedequías
(2 R 24.18-20Jer 52.1-3)11 Sedequías tenía veintiún años cuando comenzó a reinar, y reinó en Jerusalén once años.
12 Pero Sedequías hizo lo malo a los ojos del Señor su Dios, y no se humilló delante del profeta Jeremías, que le hablaba de parte del Señor.
13 Además, se rebeló contra Nabucodonosor, al cual había jurado servir, y se empecinó en no volverse de corazón al Señor, el Dios de Israel.
14 También, todos los principales sacerdotes y el pueblo aumentaron la iniquidad e imitaron todas las repugnantes prácticas de las naciones, y contaminaron el templo del Señor, que él había santificado en Jerusalén.
15 El Señor y Dios de sus padres no dejaba de enviarles su palabra por medio de sus mensajeros, pues amaba a su pueblo y el lugar donde habitaba.
16 Pero ellos se burlaban de los mensajeros de Dios y de sus profetas, y menospreciaban sus palabras. Finalmente, la ira del Señor se encendió contra su pueblo, y ya no hubo remedio.
Cautiverio de Judá
(2 R 25.8-21Jer 39.8-10Jer 52.12-30)17 El Señor lanzó contra ellos al rey de los caldeos, que en el templo de su santuario mató a filo de espada a sus jóvenes, sin perdonar a jóvenes ni doncellas, ni a anciano ni decrépitos, sino que a todos los entregó en sus manos.
18 Así mismo, el rey de Babilonia se llevó a su país todos los utensilios del templo de Dios, grandes y chicos, y los tesoros del templo del Señor y los tesoros del palacio del rey y de sus príncipes.
19 Sus tropas quemaron el templo de Dios, derribaron la muralla de Jerusalén, prendieron fuego a todos sus palacios, y destruyeron todos sus objetos más preciados.
20 Los que escaparon de morir a filo de espada fueron llevados cautivos a Babilonia, y hasta el reinado de los persas fueron siervos del rey y de sus hijos,
21 hasta que la tierra disfrutó de reposo. En efecto, la tierra descansó todo el tiempo que estuvo desolada, hasta que se cumplieron los setenta años, en cumplimiento de la palabra del Señor pronunciada por Jeremías.
El decreto de Ciro
(Esd 1.1-4)22 Pero, para que se cumpliera también la palabra del Señor pronunciada por Jeremías, en el primer año del rey Ciro de Persia el Señor despertó el espíritu de Ciro para que por todo su reino pregonara, de palabra y por escrito, lo siguiente:
23 «Así dice Ciro, rey de los persas: El Señor, el Dios de los cielos, me ha dado todos los reinos de la tierra, y me ha ordenado edificarle un templo en Jerusalén, que está en Judá. Si hay entre ustedes alguien que sea de su pueblo, que el Señor su Dios lo acompañe, y vuelva a Jerusalén.»
Йоахаз – цар Юдеї
1 Після цього народ краю взяв сина Йосії, Йоахаза, й проголосив його, замість його батька, царем у Єрусалимі.
2 Йоахаз мав двадцять три роки, коли він зійшов на царський престол. Він владарював у Єрусалимі три місяці.
3 Єгипетський цар усунув його від влади в Єрусалимі, а на край наклав данину в розмірі сто талантів срібла й талант золота.
4 Єгипетський цар поставив над Юдеєю та Єрусалимом Йоахазового брата Еліякима, змінивши його ім’я на Єгояким. Що ж до його брата Йоахаза, то Нехо забрав його і відпровадив до Єгипту.
Єгояким – цар Юдеї
5 Єгоякиму було двадцять п’ять років, коли він зійшов на царський престол, і одинадцять років він владарював у Єрусалимі. Він чинив зло, що було не до вподоби Господу, його Богові.
6 Проти нього виступив вавилонський цар Навуходоносор, і, закувавши в мідні кайдани, запровадив його у Вавилон.
7 Крім того, частину посуду Господнього Храму Навуходоносор забрав до Вавилона, й поклав його в своєму капищі у Вавилоні.
8 Всі інші оповіді про Єгоякима, – про всі ті гидкі справи, які він чинив, і що в результаті його спіткало, – записані в Книзі Ізраїльських та Юдейських Царів. Замість нього став царем його син Єгояхін.
Єгояхін – цар Юдеї
9 Єгояхін мав вісімнадцять років , коли він зійшов на царський престол, і три місяці й десять днів владарював у Єрусалимі. Він чинив зло, що було не до вподоби Господу.
10 На зламі календарного року, цар Навуходоносор послав, аби його спровадили у Вавилон разом з коштовним начинням (посудом ) Господнього Храму, а замість нього царем над Юдеєю та Єрусалимом поставив його брата Седекію.
Седекія – цар Юдеї
11 Седекії було двадцять один рік, коли він зійшов на царський престол, і одинадцять років владарював у Єрусалимі.
12 Він чинив зло перед Господом, своїм Богом, і не впокорився навіть після слів пророка Єремії, через якого звертався до нього Господь.
13 Він також збунтувався і проти царя Навуходоносора, якому він присягнувся у вірності Божим Ім’ям, став тугошиїм та жорстокосердим настільки, що відвернувся від Господа, Бога Ізраїлю.
14 Так само й усі можновладці зі священиків і народу постійно грішили, наслідуючи гидкі звичаї чужих народів, оскверняючи й Господній Храм, який Він освятив у Єрусалимі.
Знищення Храму Господнього та стін Єрусалима
15 Проте Господь, Бог їхніх батьків, постійно посилав до них своїх вісників, оскільки жалів і співчував Своєму народові, щадив Своє місцеперебування.
16 Але вони знущались над Божими вісниками, зневажливо ставились до Його застережень й глузували з Його пророків, аж поки Господній гнів не впав на Його народ, так що вже не було порятунку.
17 Тому Він спровадив на них халдейського царя, котрий вражав їхніх юнаків мечем у їхньому святому Храмі, – не щадив ні юнака, ні дівчини, ані людини похилого віку, – всіх Господь віддав у його руки.
18 Усе начиння Божого Храму, – великий і малий посуд, скарби Божого Храму та всі скарби царя і його можновладців, – усе переніс до Вавилона.
19 Халдеї спалили Господній Храм і зруйнували стіни Єрусалима; спалили вогнем усі його палаци, так що вогонь знищив усі набуті коштовності народу.
20 Всіх, уцілілих від меча Навуходоносор полонив у Вавилон. Там вони були йому та його нащадкам рабами аж поки царське владарювання не перейшло до персів.
21 Так виповнилось слово Господа, сказане пророком Єремією, такого змісту: Доки край не задовольниться суботнім спокоєм, увесь час його спустошення, – тобто до завершення сімдесяти років, – буде суботнім часом спокою.
Наказ перського царя Кіра про відбудову Храму у Єрусалимі
22 Першого року владарювання перського царя Кіра, – як виконання Господнього слова, провіщеного пророком Єремією , – Господь спонукав дух перського царя Кіра, аби він оголосив у всьому своєму царстві, усно та письмово, повідомляючи:
23 Так говорить Кір, цар Персії: Господь, Бог небес, дав мені всі царства землі, й Він наказав мені відбудувати Йому Храм у Єрусалимі, що в Юдеї. Хто з усього Його народу є серед нас, нехай відправляється туди, і Господь, його Бог, буде з ним.