Gedeón derrota a los madianitas
1 Gedeón, también llamado Yerubaal, se levantó muy de mañana y, junto con toda su gente, acampó cerca del manantial de Jarod. El campamento de los madianitas estaba al norte, en el valle, más allá del collado de More.
2 El Señor le dijo a Gedeón:
«Es mucha la gente que viene contigo. No quiero que vayan a sentirse orgullosos cuando derroten a los madianitas, y que se pongan en mi contra y digan que se salvaron por su propia fuerza.
3 Así que habla fuerte para que el pueblo escuche, y diles que quien tenga miedo, que se levante y regrese a su casa.»
Y desde el monte de Galaad se regresaron veintidós mil hombres, y solo se quedaron diez mil.
4 Pero el Señor volvió a decir:
«Todavía es mucha gente. Llévalos al río, para que allí los ponga a prueba. Si yo te digo: “Este puede acompañarte”, irá contigo; pero si te digo: “Este no te acompañará”, entonces no irá contigo.»
5 Gedeón llevó entonces a su gente al río, y allí el Señor le dijo:
«Pon aparte a todo aquel que beba agua como los perros, es decir, lamiéndola, y aparta también a todo el que se arrodille para beber.»
6 Los que se llevaron el agua a la boca con la mano y la lamieron fueron trescientos hombres; el resto de la gente se arrodilló para beber.
7 Entonces el Señor le dijo a Gedeón:
«Con estos trescientos hombres que lamieron el agua los voy a salvar. Entregaré a los madianitas en tus manos. El resto de la gente puede volverse a casa.»
8 Se prepararon provisiones y trompetas para la gente, y a los demás Gedeón los envió de regreso a su casa; solo retuvo a los trescientos hombres. El campamento de Madián estaba en el valle.
9 Y aquella noche el Señor le dijo a Gedeón:
«Levántate y ataca el campamento madianita, porque yo los he entregado en tus manos.
10 Si tienes miedo de ir, que te acompañe Fura, tu criado.
11 En cuanto oigas lo que dicen los madianitas, ármate de valor y atácalos.»
Acompañado de Fura, su criado, Gedeón llegó hasta los puestos avanzados de la gente armada que estaba en el campamento.
12 Los madianitas, los amalecitas y los hijos del oriente se habían extendido por el valle como una plaga de langostas. Sus camellos eran tantos como la arena del mar.
13 Cuando Gedeón llegó al campamento, un hombre le contaba a su compañero lo que había soñado. Le decía: «Tuve un sueño, en el que veía que un pan de cebada venía rodando hasta el campamento de Madián, y cuando llegó, golpeó tan fuerte la tienda de campaña, que la derribó.»
14 Y su compañero le respondió: «Esto no es sino la espada de Gedeón hijo de Joás, el israelita. ¡Dios ha puesto en sus manos a los madianitas y a todo su campamento!»
15 Al oír Gedeón el sueño y su interpretación, adoró al Señor; luego regresó a su campamento, y dijo:
«¡Arriba todo el mundo! ¡El Señor ha puesto a los madianitas en nuestras manos!»
16 Dividió entonces los trescientos hombres en tres grupos, y a cada uno le dio una trompeta y un cántaro vacío, y una tea encendida para ponerla dentro del cántaro.
17 Y les dijo:
«Mírenme, y hagan lo que voy a hacer cuando llegue al extremo del campamento.
18 Cuando yo toque la trompeta, junto con los que me acompañan, también ustedes tocarán las suyas alrededor del campamento, y gritarán: “¡Por el Señor y por Gedeón!”»
19 Gedeón y los cien hombres que iban con él llegaron al extremo del campamento, en el momento en que ocurría el cambio de centinelas de la primera guardia de la medianoche, y en ese momento tocaron las trompetas y quebraron los cántaros.
20 Los tres grupos hicieron lo mismo: tocaron sus trompetas y quebraron los cántaros; con la mano izquierda tomaron las teas y con la derecha las trompetas, mientras gritaban: «¡Por la espada del Señor y de Gedeón!»
21 Y cada uno permaneció firme en su puesto, rodeando el campamento. Entonces el ejército enemigo se espantó y, dando gritos, se echó a correr.
22 Mientras los trescientos hombres tocaban las trompetas, fue tal la confusión que el Señor provocó en el campamento de los madianitas, que se mataban entre sí con sus espadas. El ejército huyó hasta Bet Sitá, y luego hacia Sererá, que es la frontera de Abel Meholá en Tabat.
23 Entonces todos los israelitas de las tribus de Neftalí, Aser y Manasés se juntaron y fueron en persecución de los madianitas.
24 Gedeón envió también mensajeros por todo el monte de Efraín, para que les dijeran: «Bajen y enfréntense a los madianitas. Tomen los vados de Bet Bará y del Jordán antes de que ellos lleguen.» Entonces los efrainitas se reunieron y tomaron los vados de Bet Bará y del Jordán,
25 y capturaron a Oreb y Zeeb, que eran los dos príncipes de los madianitas; a Oreb lo mataron en la peña de Oreb, y a Zeeb en el lagar de Zeeb, y después de perseguir a los madianitas llevaron las cabezas de Oreb y de Zeeb a Gedeón, que estaba al otro lado del Jordán.
Триста воїнів Гедеона
1 Вранці Єрувваал, тобто Гедеон, виступив з усім народом, що був з ним; вони отаборились біля джерела Харод. Табір мідіянців був розташований у долині з північного боку пагорба Море.
2 Тоді Господь сказав Гедеону: Надто численне в тебе військо; Я не зможу віддати мідіянців у ваші руки, аби пізніше Ізраїль не вихвалявся переді Мною, кажучи: Ми самі себе врятували!
3 Тому оголоси, щоб почув кожен у війську, й скажи: Хто боязливий й тремтить від страху, нехай повертається додому, негайно залишивши Гілеадське узгір’я. Таким чином зразу відійшло двадцять дві тисячі чоловіків , а десять тисяч залишилося.
4 Але Господь промовив до Гедеона: Ще надто багато людей залишилось. Тож веди їх до води, і там, замість тебе, Я їх випробую. Буде так: той, на кого Я тобі вкажу, що він піде з тобою, – той і піде з тобою. Проте жоден з тих, про кого тобі скажу, що він не піде з тобою, – такий не повинен залишатись.
5 Отже, Гедеон привів народ до води. Там Господь сказав йому: Кожного, хто хлебтатиме воду язиком, як хлебче собака, постав такого окремо; так само постав окремо кожного, хто буде пити, стаючи навколішки.
6 В результаті кількість тих, котрі зачерпували воду рукою й, підносячи до рота, хлебтали, виявилось триста чоловік, а решта всіх людей, щоб напитись води, ставали навколішки.
7 І Господь сказав Гедеонові: Отими трьома сотнями мужів, які хлебтали воду, Я вас врятую і віддам мідіянців у твої руки, а решта всіх мужів народу нехай повертаються, – кожен у свою місцевість.
8 Тож вони взяли запаси їжі для військового загону та їхні сурми, а решту всіх Ізраїльських воїнів Гедеон відіслав до своїх наметів, затримавши біля себе лише триста мужів. А в цей час табір мідіянців стояв нижче від них, у долині.
9 І от тієї ночі Господь звелів Гедеону: Вставай, і можеш нападати на ворожий табір, оскільки Я його віддав у твої руки!
10 Якщо ж боїшся негайно вирушати, то спустися зі своїм слугою Пурою до табору сам
11 і послухай, що там говорять. Після того ти наберешся сміливості й нападеш на табір. Отже, Гедеон разом зі своїм слугою Пурою спустились до крайнього намету озброєних охоронців табору.
12 У той час мідіянці, амалекітянці та інші племена сходу, які розташувались у долині, були настільки численні, наче сарана, – навіть їхніх верблюдів було без ліку, – їх було так багато, як піску, що на березі моря.
13 Коли Гедеон підійшов до крайнього намету , то почув, як один воїн розповідав своєму товаришу сон. Він говорив, що йому наснилось: Дивлюсь, – каже він, – аж котиться по табору мідіянців буханець ячмінного хліба; він вдарив у намет так, що намет впав, перевернувся й зруйнувався.
14 Відповідаючи, його товариш сказав: Це ніщо інше, як тільки меч Ізраїльтянина Гедеона, Йоашового сина! Бог видав у його руки мідіянців і весь цей табір!
15 Почувши розповідь про сон та його тлумачення, Гедеон віддав славу Богу, повернувся до Ізраїльського табору і сказав: Вставайте, бо Господь віддав у ваші руки табір мідіянців!
16 Розділивши триста чоловіків на три загони, він сказав, аби кожен воїн взяв у руки сурму та порожній глечик; всередині глечиків мають бути смолоскипи.
17 Гедеон сказав їм: Дивіться на мене й робіть те, що робитиму я! Ось я йду на самий край табору, й що там робитиму я, те робіть і ви.
18 Щойно засурмлю я разом з усіма тими, що зі мною, то сурміть тоді й ви довкола всього табору, голосно вигукуючи: За Господа та Гедеона!
19 Отже, Гедеон і ті сто воїнів, що були з ним, прийшли до краю мідіянського табору, на початку середньої нічної сторожі, зразу після зміни вартових; вони засурмили й розбили глечики, що були в їхніх руках.
20 У ту мить засурмили також усі три загони й розбили свої глечики; тепер кожен з них тримав у своїй лівій руці смолоскип, а в своїй правій руці – сурму, щоб сурмити, вигукуючи: Меч Господа та Гедеона!
21 Кожен з них стояв на своєму місці довкола табору, в той час як у самому таборі мідіянців метушились, бігали, кричали й кинулись утікати.
22 Тоді, коли триста сурем сурмили, Господь у мідіянському таборі обернув їхні мечі один проти одного, і весь табір почав бігти до Бет-Шітти, в напрямку Церери та кордону Авел-Мехоли, що неподалік Таббати.
23 Терміново були скликані Ізраїльські мужі з племені Нефталима та Асира, а також усе плем’я Манассії, – всі кинулись у погоню за мідіянцями.
24 Крім того, Гедеон направив гінців на Єфремове узгір’я з наказом: Спускайтесь назустріч мідіянцям й відітніть їм переправу через води Йордану неподалік Бет-Бари. Тож відгукнулись на заклик усі чоловіки племені Єфрема, котрі захопили всі водні переправи вздовж Йордану аж до Бет-Бари.
25 Упіймали також двох мідіянських князів: Орева та Зеева. Орева вони стратили біля скелі Орева, а Зеева вбили коло зеевської чавильні, після чого переслідували мідіянців. Голови Орева і Зеева принесли до Гедеона на протилежний бік Йордану.