Oración de Habacuc
1 Oración del profeta Habacuc. Sobre Sigionot.
2 Señor, he oído hablar de tus hechos,
y saberlo me llena de temor.
Vuelve a actuar, Señor, en estos tiempos;
date a conocer en nuestros días,
y si te enojas, recuerda que eres compasivo.
3 ¡Dios viene de Temán!
¡El Santo viene del monte de Parán!
¡Su gloria cubre los cielos!
¡La tierra se llena con su alabanza!
4 ¡Su resplandor es como la luz!
¡Brillantes rayos salen de su mano!
¡Allí está escondido su poder!
5 Avanza precedido de gran mortandad,
y cierra su marcha ardiente fuego.
6 Si se detiene, la tierra se estremece;
si lanza una mirada, tiemblan las naciones,
las montañas eternas se desmoronan,
y las colinas perennes se hunden.
¡Sus caminos son eternos!
7 He visto aflicción en las tiendas de Cusán,
y angustia en las tiendas de Madián.
8 ¿Te enojaste, Señor, contra los ríos?
¿Te airaste contra ellos?
¿Se desató tu furia contra el mar
cuando montaste en tus caballos
y subiste en tus carros de victoria?
9 Al quedar tu arco al descubierto,
pudo verse tu aljaba repleta de flechas.
Con los ríos divides la tierra.
10 Los montes te ven, y tiemblan.
Pasan las aguas y todo lo inundan;
el mar profundo deja oír su voz,
y las grandes olas se agitan.
11 Al ver el resplandor de tus saetas,
y el brillo de tu deslumbrante lanza,
el sol y la luna detienen su marcha.
12 En tu ira, pisoteas la tierra;
en tu furor, aplastas a las naciones.
13 Acudes al llamado de tu pueblo,
y sales en ayuda de tu ungido.
Abates la casa del jefe malvado,
y lo dejas desnudo de pies a cabeza.
14 Horadas con sus propios dardos
la cabeza de sus guerreros,
que arremeten contra mí para que huya,
y gozan devorando al pobre que se esconde.
15 Tú cabalgas en el mar con tus caballos,
y haces que se agiten las muchas aguas.
16 Al oírte, se estremecen mis entrañas;
mis labios tiemblan al escuchar tu voz.
El mal me cala hasta los huesos,
y en mi interior todo se estremece,
pero yo espero confiado el día de la angustia,
el día en que será invadido
el pueblo que ahora nos oprime.
17 Aunque todavía no florece la higuera,
ni hay uvas en los viñedos,
ni hay tampoco aceitunas en los olivos,
ni los campos han rendido sus cosechas;
aunque no hay ovejas en los rediles
ni vacas en los corrales,
18 yo me alegro por ti, Señor;
¡me regocijo en ti, Dios de mi salvación!
19 Tú, Señor, eres mi Dios y fortaleza.
Tú, Señor, me das pies ligeros, como de cierva,
y me haces andar en mis alturas.
Молитва Аввакума
1 Молитва пророка Аввакума для мінорного співу.
2 Господи, я почув вістку про Тебе, і мені стало страшно! Господи, оживи Свою справу за наших днів! У наші роки яви Себе і в гніві Своїм згадай про милосердя!
3 Бог йде від Темана, Святий – від гори Паран . Музична пауза .
Небеса покриті Його величчю, а Його славою наповнена земля.
4 Сяйво від Нього, як сонячне світло, а з Його рук виходять промені, – там таємниця Його сили.
5 Перед Ним йде моровиця, а слідом за Ним – палаючий вогонь .
6 Він ступає, – і трясеться земля. Він подивиться, – і тремтять народи. Віковічні гори розколюються, а відвічні пагорби западають (провалюються ), – Його дороги споконвічні.
7 Я бачив горе в ефіопських поселеннях. Тремтять у розгубленості мідіянські намети.
8 Але хіба гніваєшся Ти, Господи, на ріки? Хіба на водні потоки чи на море Твоє обурення, що сідаєш Ти на Своїх коней, і на Твої колісниці спасіння?
9 Ти підняв Свій лук, давши стрілам клятвений наказ. Музична пауза.
Ти розсік землю ріками.
10 Побачивши Тебе, захитались гори, ринули води потопу, подала свій голос безодня, високо піднімаючи свої руки (хвилі ).
11 При сяйві Твоїх блискавичних стріл, – при світлі Твого сяючого списа сонце й місяць застигли на місці.
12 У Своєму гніві ступаєш по землі, – в обуренні караєш народи.
13 Ти вирушаєш на порятунок Свого народу, щоб спасти Свого Помазаника. Ти розтрощив голову нечестивого дому, оголивши його з ніг до голови. Музична пауза .
14 Ти прошив голови його можновладців їхніми ж списами, коли вони примчали, як ураган, і вже готувались нас розпорошити, – таємно радіючи, вони були вже готові таємно проковтнути убогого.
15 Твоїми кіньми Ти топчеш море, здіймаючи шумовиння великих вод.
16 Я почув, і затремтіло моє нутро під час цієї вістки, задрижали мої губи, – біль пройняв мої кості, й почали підкошуватись піді мною мої ноги. Але я повинен залишатись спокійним, очікуючи дня скорботи, який прийде на народ, котрий чинить для нас утиски.
17 Тому хоч би не розцвіла смоківниця й не було врожаю на виноградній лозі; хоча б не вродило оливкове дерево й не було врожаю в полі; хоч би не стало овець у кошарі та скотини в стайнях, –
18 то й тоді радітиму в Господі, веселитимусь у Бозі мого спасіння!
19 Адже Владика Господь – моя сила! Він зробить мої ноги, як у лані, і на верховини мене поведе!
(Диригентові хору в супроводі струнних інструментів ).