Rebelión de los israelitas
1 Toda esa noche la congregación comenzó a gritar y llorar.
2 Todos los hijos de Israel se quejaron contra Moisés y Aarón, y toda la multitud les dijo:
«¡Cómo quisiéramos haber muerto en Egipto, o morir en este desierto!
3 ¿Para qué nos ha traído el Señor a esta tierra? ¿Para morir a filo de espada, y para que nuestras mujeres y nuestros niños sean tomados prisioneros? ¿Acaso no sería mejor que regresáramos a Egipto?»
4 Y unos a otros se decían:
«Designemos un capitán, y volvámonos a Egipto.»
5 Entonces Moisés y Aarón se postraron sobre sus rostros, delante de toda la congregación de los hijos de Israel,
6 mientras Josué hijo de Nun y Caleb hijo de Yefune, que eran dos de los que habían ido a explorar la tierra, se rasgaban las vestiduras
7 y hablaban con toda la congregación de los hijos de Israel. Les decían:
«La tierra que recorrimos para explorarla es una tierra sumamente buena.
8 Si el Señor se agrada de nosotros, él mismo nos introducirá a esta tierra y nos la entregará; ¡es una tierra que fluye leche y miel!
9 Así que no se rebelen contra el Señor, ni tengan miedo de la gente de esa tierra. ¡Nosotros nos los comeremos como si fueran pan! No les tengan miedo, que el dios que los protege se ha apartado de ellos, y con nosotros está el Señor.»
10 Y como toda la multitud hablaba de apedrearlos, la gloria del Señor se manifestó en el tabernáculo de reunión ante todos los hijos de Israel,
11 y el Señor le dijo a Moisés:
«¿Hasta cuándo este pueblo me va a seguir rechazando? ¿Hasta cuándo no van a creerme, a pesar de todas las señales que he hecho en medio de ellos?
12 ¡Voy a castigarlos con una plaga! Pero a ti te pondré sobre un pueblo más grande y más fuerte que ellos.»
13 Pero Moisés le respondió al Señor:
«¡Fuiste tú, con tu poder, quien sacó de Egipto a este pueblo! Cuando los egipcios sepan esto,
14 se lo dirán a los habitantes de esta tierra. Y ellos saben que tú, Señor, estás en medio de este pueblo. Saben que tú, Señor, te manifiestas cara a cara, que tu nube está sobre este pueblo, y que de día vas delante de nosotros en una columna de nube, y de noche en una columna de fuego.
15 Si haces que este pueblo muera como un solo hombre, las naciones que hayan sabido de tu fama van a murmurar, y dirán:
16 “El Señor no pudo llevar a este pueblo hasta la tierra que les había prometido, y por eso los mató en el desierto.”
17 Yo te ruego, Señor, que tu poder sea magnificado, tal y como lo expresaste al decir:
18 “Yo soy el Señor, lento para la ira pero grande en misericordia. Yo perdono la iniquidad y la rebelión, aunque de ningún modo tengo por inocente al culpable. Yo visito la maldad de los padres en sus hijos, nietos y bisnietos.”
19 Por la grandeza de tu misericordia, yo te ruego que perdones la iniquidad de este pueblo, así como lo has perdonado desde Egipto y hasta este lugar.»
El Señor castiga a Israel
(Dt 1.34-40)20 Entonces el Señor dijo:
«Yo los he perdonado, tal y como lo has pedido.
21 Pero tan cierto como que yo vivo, y que mi gloria llena toda la tierra,
22 ninguno de los que vieron mi gloria y las señales que hice en Egipto y en el desierto, los cuales ya me han puesto a prueba diez veces y no han querido obedecerme,
23 llegará a ver la tierra que les prometí a sus padres. ¡Ninguno de los que me han rechazado la verá!
24 Solo a mi siervo Caleb lo llevaré a la tierra donde él entró. A él y a su descendencia les daré posesión de la tierra, porque en él hay otro espíritu y porque ha decidido seguirme.
25 En cuanto a los amalecitas y cananeos, que ahora habitan en el valle, vuelvan mañana y diríjanse al desierto, en dirección del Mar Rojo.»
26 El Señor habló con Moisés y Aarón, y les dijo:
27 «¿Hasta cuándo oiré las murmuraciones de esta depravada multitud contra mí? ¡Ya he escuchado las protestas de los hijos de Israel, y cómo se quejan de mí!
28 Pues diles de mi parte: “Vivo yo, que voy a hacer con ustedes lo mismo que ustedes me han dicho al oído.
29 En este desierto quedarán tendidos los cadáveres de todos ustedes, los mayores de veinte años que fueron contados, los cuales han murmurado contra mí.
30 Ninguno de ustedes entrará en la tierra que, bajo juramento, prometí que les daría para que la habitaran. Solo entrarán Caleb hijo de Yefune y Josué hijo de Nun.
31 Y a esos niños que ustedes dijeron que serían hechos prisioneros, yo los introduciré en la tierra que ustedes despreciaron, y ellos la conocerán.
32 En cuanto a ustedes, sus cuerpos quedarán tendidos en este desierto.
33 Sus hijos andarán cuarenta años sin rumbo fijo por el desierto, llevando a cuestas sus rebeldías, hasta que sus cuerpos sean consumidos en el desierto.
34 Cuarenta años llevarán a cuestas sus iniquidades, un año por cada día, conforme al número de los días que anduvieron explorando la tierra, y así experimentarán mi castigo.
35 Así voy a tratar a toda esta multitud perversa que se ha juntado contra mí. Serán consumidos en este desierto, y aquí mismo serán condenados a muerte. Yo, el Señor, lo he dicho.”»
Muerte de los diez espías malvados
36 Los hombres que Moisés envió a explorar la tierra, y que al volver habían hecho que toda la congregación murmurara contra él, desacreditando así aquel país,
37 murieron delante del Señor por causa de una plaga y por haber hablado mal de la tierra.
38 De los hombres que habían ido a explorar la tierra, solo Josué hijo de Nun y Caleb hijo de Yefune quedaron con vida.
La derrota en Jormá
(Dt 1.41-46)39 Moisés comunicó todo esto a todos los hijos de Israel, y ellos se entristecieron mucho.
40 Entonces madrugaron y subieron a la cumbre del monte, pues decían: «Hemos pecado, así que estamos dispuestos a ir al lugar del cual nos ha hablado el Señor.»
41 Pero Moisés dijo:
«¿Por qué quebrantan el mandamiento del Señor? Esto tampoco les saldrá bien.
42 No suban, para que no sean derrotados delante de sus enemigos, porque el Señor no está en medio de ustedes.
43 Los amalecitas y los cananeos están allí, delante de ustedes, y ustedes morirán a filo de espada por haberse negado a seguir al Señor. Por eso el Señor no está con ustedes.»
44 Y aunque ellos se obstinaron en subir a la cima del monte, el arca del pacto del Señor, y Moisés, no se apartaron de en medio del campamento.
45 Entonces bajaron los amalecitas y los cananeos que habitaban en aquel monte, y los hirieron y los derrotaron, y los persiguieron hasta Jormá.
Бунт Ізраїльтян
1 Вся громада збунтувалась і підняла крик. Народ голосив і плакав усю ту ніч.
2 Усі Ізраїльські нащадки нарікали на Мойсея та Аарона. Уся громада дорікала їм: Краще б ми повмирали в єгипетському краю, або в цій пустелі! О, якби ми повмирали!
3 І навіщо нас Господь вводить у ту землю? Щоб там полягти від меча? Наші жінки й наші діти стануть здобиччю. Тому, хіба не краще нам повернутися в Єгипет?
4 І вони підмовляли один одного: Оберімо собі проводиря і повернімося в Єгипет!
5 Тоді Мойсей з Аароном упали на свої обличчя перед усією громадою Ізраїльтян.
6 А Ісус, син Навина, та Халев, син Єфунея, – з тих, котрі оглядали землю, – роздерли на собі одяг,
7 і звернулися до всієї громади Ізраїльських нащадків з такими словами: Край, який ми пройшли, щоб його оглянути, є дуже-дуже доброю землею.
8 Якщо вже Господь виявив до нас прихильність, то і введе нас у цю землю. Він дасть її нам – землю, що тече молоком і медом.
9 Але не ставайте бунтівниками проти Господа! Тож не бійтеся людей того краю, бо він для нас – пожива. Адже їхній захист відійшов від них, а з нами Господь! Не бійтеся їх!
10 Проте вся громада закричала: Побити їх камінням! У цю мить у Наметі Свідчення всім Ізраїльтянам об’явилася слава Господня.
11 І Господь сказав Мойсеєві: Доки цей народ зневажатиме Мене? До яких пір не довірятимуть Мені, незважаючи на всі ознаки, які Я вчинив серед них?
12 Уражу їх смертельною хворобою і позбавлю їх спадщини! А тебе учиню великим народом, численнішим ніж цей.
Мойсей благає за народ
13 Але Мойсей сказав Господу: Почують єгиптяни, з-поміж яких Ти Своєю силою вивів цей народ,
14 і скажуть тим, що живуть на цій землі і які також чули, що Ти є Господом для цього народу, оскільки Ти, Господи, з’являтимешся йому віч-на-віч. Твоя хмара стоїть над ними і Ти йдеш перед ними в хмарному стовпі вдень та в стовпі вогню вночі.
15 Якщо Ти вигубиш цей народ як одну людину, то народи, які чули вістку про Тебе, скажуть, розповідаючи:
16 Оскільки Господь не зміг увести цей народ у землю, яку з клятвою їм пообіцяв, то знищив їх у пустелі.
17 Тож тепер, нехай прославиться Твоя сила, Господи, про яку Ти сказав, говорячи:
18 Господь довготерпеливий і дуже милосердний; прощає беззаконня і переступ, хоча й жодним чином не залишає безкарним винного, віддаючи за беззаконня батьків дітям до третього й четвертого поколінь .
19 Тож, прости, будь ласка, гріх цьому народові згідно з великим Твоїм милосердям, як Ти прощав цьому народові від Єгипту й аж дотепер!
20 І Господь сказав Мойсеєві: Я простив за твоїм словом.
21 Однак, присягаюсь Я Сам Собою, що Господньою славою сповниться вся земля!
22 Проте всі люди, які бачили Мою славу й Мої ознаки, які Я вчинив у Єгипті і в пустелі, та випробовували Мене ось уже в десятий раз, і не послухались Мого голосу,
23 таки не побачать краю, який Я з клятвою пообіцяв їхнім батькам! Жоден з тих, хто зневажав Мене, не побачить його!
24 Лише Халев, Мій раб, оскільки в нього був інший дух і він цілковито підкорився Мені, то Я введу його в край, в який він уже ходив, і його потомство успадкує його!
25 Через те, що амалекітянець і ханаанець живуть у долині, завтра ви повертайте і йдіть до пустелі в напрямку Червоного моря.
Кара за нарікання та бунт
26 І промовив Господь до Мойсея й Аарона, такі слова:
27 Доки ця лиха громада виступатиме проти Мене? Їхні скарги на Мене, нарікання Ізраїльських нащадків, які вони висувають проти Мене, Я почув.
28 Скажи їм: Ось слово Господнє: Присягаюсь Я Сам Собою! Що ви сказали до Мого слуху, Я так і зроблю вам.
29 У цій пустелі поляжуть ваші тіла, в повній вашій кількості – всі що були пораховані від двадцяти років і вище, котрі нарікали на Мене.
30 Ніхто з вас не ввійде до краю, про який Я простягнувши Свою руку, поклявся у тому, що вас поселю, крім Халева, сина Єфунея, та Ісуса, сина Навина.
31 Що ж до ваших дітей, про яких ви сказали, що вони стануть здобиччю ворогів , то Я їх уведу туди , і вони успадкують землю, якою ви знехтували.
32 А ваші тіла поляжуть у цій пустелі.
33 Тож ваші діти будуть з вами мандрувати пустелею сорок років, спокутуючи вашу невірність, доки не перетворяться в порох ваші тіла в пустелі.
34 За кількістю днів, упродовж яких ви оглядали землю, тобто сорок днів, рік за день будете нести покарання за вашу провину сорок років – рік за день. Таким чином ви зрозумієте Моє невдоволення.
35 Я, Господь, так сказав і дійсно так учиню з усією цією нікчемною громадою, яка повстала проти Мене! Вони будуть знищені в цій пустелі, тут вони повмирають!
36 Так само і ті чоловіки, яких послав Мойсей оглядати землю і які, повернувшись, розпускали погані чутки про землю , поводуючи цим нарікання на той край всієї громади.
37 Отже, ті люди, які розпускали погані чутки про землю, померли від пошесті перед Господом.
38 Лише Ісус, син Навина, і Халев, син Єфунея, залишилися живими з тих чоловіків, які ходили оглядати землю.
39 Коли Мойсей переказав ці слова всім Ізраїльським нащадкам, люди дуже засмутились.
Безуспішна спроба захоплення Ханаану
40 Вставши вранці, вони пішли на вершину гори й говорили: Ось ми готові піти на те місце, про яке сказав Господь, адже ми згрішили.
41 Але Мойсей сказав: Чому ви порушуєте веління Господа? Успіху в вас не буде!
42 Не йдіть, оскільки немає з вами Господа, і ви будете знищені вашими ворогами.
43 Там перед вами амалекітянці і ханаанці. Ви поляжете від їхнього меча, тому що ви відвернулися від Господа і Господь не буде з вами.
44 Але вони наполегливо вирішили піднятись на вершину узгір’я, хоча Ковчег Господнього Заповіту і Мойсей не вийшли з-посеред табору.
45 Амалекітянці ж і ханаанці, що мешкали в горах, спустилися й розгромили їх, і, переслідуючи , нищили їх аж до Хорми.