La juventud interviene
1 Al ver estos tres hombres que Job se consideraba inocente, optaron por no decir más.
2 Pero Eliú hijo de Baraquel, que era buzita y de la familia de Ram, se levantó temblando de ira en contra de Job porque este se creía más justo que Dios.
3 También se enojó con los tres amigos, porque habían condenado a Job pero no habían sabido responderle.
4 Como los amigos de Job eran mayores que él, Eliú había guardado silencio,
5 pero finalmente se enojó al darse cuenta de que ellos no hallaban cómo responder,
6 y armándose de valor tomó la palabra. Esto es lo que Eliú hijo de Baraquel, el buzita, dijo:
Primer discurso de Eliú
«Yo soy muy joven, y ustedes son ya mayores.
Por eso tenía miedo de expresar mi opinión.
7 Más bien, pensaba: “¡Que hable la experiencia!
¡Que muestren los muchos años su sabiduría!”
8 Sin embargo, en todos nosotros hay un espíritu;
el soplo del Todopoderoso nos da entendimiento.
9 No son los años los que dan sabiduría,
ni son los ancianos los que actúan con justicia.
10 Por eso pienso que ustedes deben escucharme,
pues también tengo mi sabiduría.
11 »Ansiosamente esperaba escuchar buenas razones;
he estado atento a sus argumentos
mientras luchaban por encontrar las palabras.
12 Les he prestado toda mi atención,
¡y ninguno de ustedes ha podido responderle a Job!
¡Ninguno de ustedes ha podido refutarlo!
13 ¡No me salgan con que consideran más sabio
que lo refute Dios y no un simple hombre!
14 Pues, como Job no estuvo hablando conmigo,
no voy a repetir lo que ustedes ya han dicho.
15 »Ustedes están confundidos, y no saben qué decir;
no les vienen las palabras a la lengua.
16 ¿Seguiré esperando, cuando sé que no van a hablar,
cuando se quedan callados, sin darle respuesta?
17 Yo, por mi parte, voy a responderle;
pues también tengo mi sabiduría.
18 Mi pecho rebosa de palabras;
en mi interior, mi espíritu me apremia.
19 ¡Siento el corazón a punto de estallar,
como vino en un odre sin respiradero!
20 Me urge hablar para sentir alivio,
así que voy a hablar para dar respuesta.
21 No voy a tomar partido por nadie,
pues no acostumbro quedar bien con nadie.
22 Francamente, no sé repartir lisonjas;
de hacerlo, muy pronto mi Creador me consumiría.
Гнів Елігу на Йова та його трьох друзів
1 Троє друзів Йова також перестали протирічити, оскільки бачили, що, згідно з його промовами, він вважав себе правим.
2 Тоді запалав гнівом Елігу, син Баракела, бузієць з Рамового роду. Він розгнівався на Йова через те, що той, виправдовуючись, вважав себе справедливішим навіть за Бога.
3 Він запалився гнівом також і на трьох його друзів за те, що вони не змогли переконати Йова, хоча й вважали його винуватим.
4 Досі Елігу не встрявав у їхню розмову з Йовом, з поваги, оскільки всі вони були віком старші за нього.
5 Але, побачивши, що ці троє мужів уже не мають що відповісти, Елігу запалав гнівом.
6 Отже, тепер цей бузієць Елігу, син Баракела, озвався й сказав: Я наймолодший за віком, а ви всі старші, тому я вагався, побоюючись висловити вам свою думку.
7 Я вважав: Нехай веде розмову вік, – похилі роки хай висловлюють мудрість.
8 Насправді ж у людині є Дух , і натхнення Всемогутнього, що наділяє її розумом.
9 Не завжди люди похилого віку є мудрими, і не лише старість здатна зрозуміти правоту.
10 Тому я кажу: Послухайте мене, і я також сповіщу те, що знаю.
11 Ось я постійно очікував на ваші чергові промови, прислухався до ваших міркувань. Поки ви шукали належних слів,
12 я уважно приглядався до вас, проте не було серед вас жодного, хто переконав би Йова, хто відповів би на його переконання.
13 Тому не варто стверджувати, мовляв: ми знайшли мудрість, – Бог нас навчає, а не людина…
14 Не до мене він скеровував свої промови, тому і я не відповідатиму йому вашими словами!
15 Розгублені, ви більше не відповідали, – вам забракло слів.
16 Невже я мав би чекати тільки тому, що ви мовчали і більше не відповідали?
17 Отже, я також зі свого боку хочу відповісти, – й по можливості висловити те, що знаю.
18 Адже я переповнений словами, – мій внутрішній дух спонукає до цього.
19 Я став, наче закритий бурдюк з молодим вином, що готовий тріснути.
20 Оце я висловлюсь, і мені стане легше, відкрию свої уста й промовлю.
21 Адже я не зважатиму на особу, і не догоджуватиму нікому,
22 бо підлещуватись не вмію, і коли щось не так, нехай мене покарає мій Творець.