Reinado de Abimelec
1 Abimelec hijo de Yerubaal fue a Siquén, donde vivían los hermanos de su madre, y les dijo:
2 «Yo les ruego que pregunten a los habitantes de Siquén si les parece mejor ser gobernados por los setenta hijos de Yerubaal, que ser gobernados por un solo hombre. No se olviden que yo soy de su misma sangre.»
3 Sus tíos maternos preguntaron entonces a los habitantes de Siquén lo que Abimelec les había sugerido, y a ellos les pareció bien la idea de Abimelec, pues dijeron: «Es pariente nuestro.»
4 También le dieron setenta monedas de plata del templo de Baal Berit, y con ese dinero Abimelec contrató unos mercenarios y vagabundos, para que anduvieran con él.
5 Luego se dirigió a Ofrá, a la casa de su padre, y sobre una misma piedra mató a sus setenta hermanos, hijos de Yerubaal.
Pero Yotán, el hermano menor, se escondió y logró escapar.
6 Después de esto, los habitantes de Siquén y de Milo se reunieron cerca de la llanura del pilar de Siquén, y eligieron a Abimelec como su rey,
7 y cuando Yotán lo supo, subió a la cumbre del monte Guerizín, y a grito abierto les dijo:
«Varones de Siquén, escuchen lo que voy a decirles, y pongo a Dios como testigo.
8 Cierta vez, los árboles quisieron elegir un rey que los gobernara, y le dijeron al olivo: “Queremos que seas nuestro rey.”
9 Pero el olivo respondió: “¿Quieren que deje de producir mi aceite, con el que se honra a Dios y a los hombres, para hacerme grande entre los árboles?”
10 Entonces los árboles fueron a hablar con la higuera, y le dijeron: “Ven y reina sobre nosotros.”
11 Pero la higuera les respondió: “¿Y debo abandonar la dulzura de mis frutos, para ir y hacerme grande entre los árboles?”
12 Los árboles siguieron insistiendo, y llamaron a la vid y le dijeron: “Ven tú, entonces, y reina sobre nosotros.”
13 Pero la vid les respondió: “¿Y voy a dejar de producir mi vino, que es la alegría de Dios y de los hombres, solo para hacerme grande entre los árboles?”
14 Al final, todos los árboles le dijeron a la zarza: “Anímate, y ven a reinar sobre nosotros.”
15 Pero la zarza respondió: “Si en verdad quieren que yo reine sobre ustedes, vengan y busquen refugio bajo mi sombra. Pero si no me obedecen, saldrá fuego de mí y quemará los cedros del Líbano.”
16 »Ahora bien, ¿creen ustedes haber hecho bien al nombrar a Abimelec como rey? ¿Han sido honestos y agradecidos con la familia de Yerubaal, que tanto hizo por ustedes?
17 Mi padre luchó a favor de ustedes, y se jugó la vida para librarlos de los madianitas;
18 ustedes, en cambio, se han puesto en contra de su casa, y han matado a sus setenta hijos varones contra una piedra, solo para nombrar rey a Abimelec, ese hijo de la criada de mi padre, al que han puesto sobre los habitantes de Siquén, y solo porque es su pariente.
19 Si creen que hoy han actuado correctamente con Yerubaal y su casa, alégrense con Abimelec, y que él se alegre de ser su rey.
20 Pero si no, que la ira de Abimelec consuma a los de Siquén y a los de Milo; y que la ira de los de Siquén y los de Milo consuma a Abimelec.»
21 Dicho esto, Yotán huyó y se fue a Ber, y allí se quedó a vivir por miedo a su hermano Abimelec.
22 Abimelec se impuso sobre Israel durante tres años,
23 pero Dios hizo que brotara un sentimiento de inconformidad entre Abimelec y los hombres de Siquén, y estos se pusieron en su contra.
24 Así, Abimelec cargó con la culpa de haber matado a los setenta hijos de Yerubaal, junto con los de Siquén, que lo ayudaron a matarlos.
25 Los habitantes de Siquén tenían hombres en las cumbres de los montes, los cuales asaltaban a todos los que pasaban por el camino. Esto Abimelec llegó a saberlo.
26 Gaal hijo de Ebed fue con sus hermanos a vivir a Siquén, y se ganó la confianza de los jefes de Siquén.
27 Salieron al campo, vendimiaron sus viñedos, pisaron la uva e hicieron fiesta; luego entraron en el templo de sus dioses, y allí comieron y bebieron, y maldijeron a Abimelec.
28 Entonces Gaal hijo de Ebed dijo:
«¿Y quién es Abimelec, y qué tan importante es Siquén, para que seamos sus sirvientes? ¿Acaso no es hijo de Yerubaal? ¿Y acaso no es Zebul su ayudante? Sirvan, si quieren, a los varones de Jamor, el padre de Siquén; pero ¿por qué vamos a servir a Abimelec?
29 ¡Cómo quisiera que este pueblo estuviera bajo mi mando! Si así fuera, yo me lanzaría contra Abimelec y le diría: “¡Reúne a tus ejércitos, y vete de aquí!”»
30 Cuando Zebul, que era el gobernador de la ciudad, oyó lo que dijo Gaal hijo de Ebed, se llenó de ira,
31 y en secreto envió mensajeros a Abimelec, para decirle:
«Gaal hijo de Ebed y sus hermanos están en Siquén. Han venido a sublevar a la ciudad contra ti.
32 Aprovecha la noche y, con los hombres que te siguen, prepara emboscadas en el campo.
33 Muy de mañana, al salir el sol, ataca la ciudad; y cuando Gaal y los suyos salgan a pelear contra ti, haz con él lo que creas más conveniente.»
34 Abimelec se preparó durante la noche y, con el pueblo que lo seguía, emboscó a Siquén con cuatro compañías.
35 Cuando Gaal hijo de Ebed salió y se puso a la entrada de la ciudad, Abimelec y su gente salieron de su escondite.
36 Al ver Gaal tanta gente, le dijo a Zebul:
«¡Mira cuánta gente baja de los montes!»
Y Zebul le respondió:
«Tu imaginación te hace ver hombres, pero solo son las sombras de los montes.»
37 Gaal le volvió a decir:
«Mira toda esa gente que sale como de en medio de la tierra, ¡y por el camino de la encina de los adivinos viene otra tropa!»
38 Pero Zebul le respondió:
«¿Y dónde quedó lo que nos decías, de que Abimelec no era nadie para que fuéramos sus sirvientes? ¿No es ese el pueblo que tanto despreciabas? ¡Sal, pues, y pelea contra él!»
39 Entonces Gaal salió al frente de los hombres de Siquén, y se enfrentó a Abimelec.
40 Pero Abimelec lo persiguió y lo hizo huir, y muchos hombres cayeron heridos de muerte a la entrada de la ciudad.
41 Y Abimelec se quedó en Aruma, mientras Zebul arrojaba de Siquén a Gaal y a sus hermanos.
42 Al día siguiente, Abimelec supo que el pueblo había salido al campo.
43 Entonces tomó a su gente, la repartió en tres compañías, y puso emboscadas en el campo; y cuando vio que el pueblo salía de la ciudad, lo atacó con violencia.
44 Lucharon con mucho valor, pero se detuvieron a la entrada de la ciudad, mientras las otras dos compañías arremetían contra los que estaban en el campo, hasta matarlos.
45 Todo ese día Abimelec luchó contra los habitantes de la ciudad, hasta que la tomó y mató a los que aún quedaban; después de eso, asoló la ciudad y la sembró con sal.
46 Cuando los que estaban en la torre de Siquén oyeron esto, corrieron a esconderse en la fortaleza del templo del dios Berit.
47 Pero Abimelec sabía dónde estaban,
48 así que con toda su gente se dirigió al monte Salmón y, con un hacha, cortó la rama de un árbol, la levantó y la puso sobre sus hombros, y le pidió a su gente que hiciera lo mismo.
49 Entonces todos cortaron ramas y siguieron a Abimelec, y las pusieron junto a la fortaleza, luego les prendieron fuego, y la fortaleza ardió, y los que estaban en la torre de Siquén, que eran como mil hombres y mujeres, murieron quemados.
50 Después de eso, Abimelec se fue a la ciudad de Tebés, y la sitió y la tomó.
51 En el centro de la ciudad había una torre fortificada, en la que se escondieron los hombres, las mujeres y todos los jefes de la ciudad. Se subieron al techo de la torre, y cerraron las puertas.
52 Abimelec fue y atacó la torre, y al llegar a la puerta quiso prenderle fuego,
53 pero una mujer dejó caer sobre la cabeza de Abimelec parte de una rueda de molino, y lo descalabró.
54 Cuando Abimelec se sintió perdido, llamó a su escudero y le dijo:
«¡Mátame con tu espada! ¡Que no se diga que una mujer me mató!»
Y su escudero le clavó la espada, y murió.
55 Cuando los israelitas vieron que Abimelec estaba muerto, cada uno regresó a su casa.
56 Así castigó Dios a Abimelec por el mal que le hizo a la casa de su padre, al matar a sus setenta hermanos.
57 Y Dios castigó también a los habitantes de Siquén por la maldad que cometieron. Así se cumplió la maldición que les lanzó Yotán hijo de Yerubaal.
Задум Авімелеха
1 Авімелех, син Єрувваала, прийшов у Сихем, до братів своєї матері, й звернувся до всіх і, зокрема, до всієї родини по лінії нащадків своєї матері з такими словами:
2 Запитайте так, аби почули всі знатні люди Сихема: Що для вас краще, чи щоб над вами владарювали сімдесят мужів, тобто всі сини Єрувваала, чи щоб владарював над вами один муж? Але при цьому пам’ятайте, що я є вашою кісткою і вашим тілом.
3 Тож брати його матері усі ті слова переказали всім сихемським мешканцям, схиляючи їхні серця до Авімелеха й переконуючи їх тим, що він є нашим братом!
4 Вони дали йому сімдесят срібняків із заповітної скарбниці Баал-Беріта, на які Авімелех найняв легковажних і зухвалих людей, котрі пішли за ним.
5 Він несподівано нагрянув на дім свого батька в Офрі й стратив на одному камені своїх братів, – сімдесятьох мужів, синів Єрувваала. Залишився лише наймолодший син Єрувваала, Йотам, оскільки заховався.
6 Після цього зібралися всі мешканці Сихема, разом зі знатними людьми дому Мілло , й пішли до священного Дуба-стовпа , що неподалік Сихема, й проголосили Авімелеха царем.
Притча Йотама про дерева
7 Коли про це сповістили Йотаму, то він зійшов на вершину гори Герізім і голосно заволав до них: Послухайте мене, мешканці Сихема, щоб і вас послухав Бог.
8 Одного разу зібрались дерева, аби помазати над собою царя. Сказали вони оливковому дереву: Будь нашим царем!
9 Та оливкове дерево їм відповіло: Хіба я можу занедбати свою олію, яка в мені, та якою вшановують богів та людей, – лише для того, щоб хитатись вершиною над іншими деревами?
10 Тоді запропонували дерева смоківниці: Іди та стань нашим царем!
11 Але смоківниця їм відповіла: Невже мені занедбати свої солодощі й мої смачні плоди та йти, щоб лише верховодити над деревами?
12 Попросили тоді дерева виноградну лозу: Іди й стань нашим царем!
13 Але виноградна лоза відповіла: Невже мені перестати давати вино, яке розвеселяє богів і людей, та йти, щоб хитатись вершиною над іншими деревами?
14 Нарешті, всі дерева звернулись до тернини: Стань ти нашим царем!
15 А тернина відповіла деревам: Якщо ви й справді хочете помазати мене на царя над вами, то приходьте й сховайтесь у моїй тіні! А якщо ні, то вийде вогонь з тернини й поглине ліванські кедри!
Царювання Авімелеха над Ізраїлем
16 Отже, подумайте , чи ви вірно й справедливо вчинили, поставивши царем Авімелеха?! Чи ви чесно повелися з Єрувваалом і з його родиною? Чи ви у відповідності з його добродійствами йому відплатили?!
17 Адже саме мій батько бився за вас, і був готовий за вас віддати життя; він визволив вас з рук мідіянців,
18 а ви сьогодні повстали проти родини мого батька й стратили його синів, – сімдесят мужів на одному камені, поставивши царем над мешканцями Сихема сина його рабині, Авімелеха, лише тому, що він є вашим братом!
19 Якщо ви вважаєте, що сьогодні чесно й справедливо вчинили з Єрувваалом та його родиною, то тіштесь Авімелехом, а він нехай тішиться вами!
20 Але якщо підступно, то нехай вийде вогонь з Авімелеха, й поглине мешканців Сихема разом з домом Мілло! Але нехай також вийде вогонь від мешканців Сихема та з фортеці Мілло й поглине Авімелеха!
21 Після цього Йотам поспішив утекти й прибув до Беери. Там, подалі від свого брата Авімелеха, він і оселився.
Божа відплата Авімелехові
22 Тож Авімелех владарював над Ізраїлем три роки.
23 Але Бог попустив злому духові посіяти ворожнечу між Авімелехом та між мешканцями Сихема, так що мешканці Сихема зрадили Авімелеха.
24 Надійшов час відплати за смерть сімдесяти синів Єрувваала, аби їхня кров впала на їхнього брата Авімелеха, котрий убив їх, а також на мешканців Сихема, котрі допомогли йому здійснити вбивство власних братів.
25 Сталось так , що мешканці Сихема почали влаштовувати на верхів’ях гір засідки проти його (Авімелеха) людей, і грабували всіх, хто повз них дорогою проходив. Про те повідомили Авімелеха.
26 В той час прийшов у Сихем Ґаал, син Еведа, разом зі своїми братами, й мешканці Сихема йому довірились.
27 Вони виходили в поле, збирали в своїх виноградниках виноград, вичавлювали його й бенкетували; після того йшли в капище свого бога, їли, пили й проклинали Авімелеха.
28 І тут Ґаал, син Еведа, заявив: Хто такий Авімелех, і чому сихемці мали би йому служити? Хіба не він, син Єрувваала, разом зі своїм намісником Зевулом, мали би служити людям Гамора, прабатька Сихема? Отже, чому ми маємо служити йому (Авімелеху )?
29 Якби я мав владу над цим народом, я прогнав би Авімелеха, заявивши Авімелехові: Збирай своє військо й виступай!
30 Коли ж голова міста Зевул, почув слова Ґаала, Еведового сина, то дуже розлютився.
31 Він крадькома послав гінців до Авімелеха з повідомленням: Оце прибув до Сихема Ґаал, син Еведа зі своїми братами й підбурюють проти тебе місто.
32 Тому негайно вирушай уночі, разом зі своїм загоном, і влаштуй у полі засідку.
33 А завтра вранці, зі сходом сонця, встань і напади на місто. Коли ж він зі своїм загоном виступить проти тебе, то вчини з ними те, на що ти спроможний.
34 Тож Авімелех, разом зі своїм загоном, вирушив уночі й влаштував проти Сихема засідку з чотирьох боків.
35 Щойно Ґаал, Еведів син, вийшов і зупинився біля входу в браму міста, як Авімелех зі своїм загоном піднявся з засідки.
36 Побачивши людей, Ґаал сказав Зевулові: Дивись, якісь озброєні люди спускаються з гірських вершин! А Зевул відповів йому: Це тіні гір тобі ввижаються людьми.
37 Ґаал же продовжував говорити, наполягаючи: Але ж, насправді, спускаються озброєні люди з середини краю , а інший загін рухається дорогою Елон-Меоненім .
38 Тоді Зевул сказав йому: Де тепер твої уста, якими ти вихвалявся, мовляв: Хто такий Авімелех, щоб ми йому служили? Хіба це не вони ті люди, яких ти зневажав? Тож тепер виступай і воюй з ними!
39 Тож Ґаал виступив на чолі сихемських мешканців, й почалась битва з Авімелехом.
40 Проте Авімелех примусив його (Ґаала ) втікати перед собою в напрямку до брам міста, але багато сихемців полягло вбитими.
41 В результаті Авімелех повернувся в Арум, а Зевул прогнав Ґаала разом з його братами, аби вони не мали в Сихемі притулку.
42 Наступного ранку народ вийшов на поле, про що повідомили Авімелехові.
43 Тож він узяв озброєних людей, розділив їх на три загони і влаштував у полі засідку. І коли він побачив, народ що виходить із міста, він напав на них і знищив усіх дощенту.
44 А відбулось усе так : Авімелех і загін, що був з ним, пішли попереду й захопили вхід до брами міста, тоді як інші два загони напали на тих, що були в полі, й винищили їх.
45 Авімелех воював з містом протягом цілого дня; нарешті він захопив місто, а людей, котрі були в ньому, всіх знищив, а саме місто дощенту зруйнував і засіяв його сіллю .
46 Довідавшись про це , вся залога (гарнізон ) сихемської фортеці пішли в укріплене підземелля капища Ел-Беріта.
47 Коли ж Авімелехові повідомили, що там зібралася вся залога сихемської фортеці,
48 то Авімелех з усіма своїми озброєними людьми піднявся на гору Цалмон. Взявши у свої руки сокиру, Авімелех нарубав з дерев галуззя й поклав його собі на плечі, після чого своїм людям наказав: Ви бачили, що робив я, тепер негайно зробіть те ж саме й ви.
49 Тому кожен воїн з усього війська, нарубавши собі по в’язанці галуззя, вирушили за Авімелехом; вони поклали ті в’язанки навколо укріпленого підземелля й спалили укріплення вогнем. Так загинула вся залога сихемської фортеці, – близько тисячі чоловіків і жінок.
50 Після цього Авімелех вирушив на Тевец, взяв Тевец в облогу й захопив його.
51 Але посеред міста була укріплена вежа, куди втекли всі чоловіки та жінки, – тобто всі мешканці міста. Вони замкнули за собою вхід й піднялись на дах вежі.
52 Тоді Авімелех підійшов до вежі, щоб її захопити. Наблизившись до воріт вежі, Авімелех вирішив її підпалити.
53 В ту мить якась жінка кинула на голову Авімелеха шматок жорнового каменя і проломила йому череп.
54 Він голосно закричав, й негайно покликавши свого слугу-зброєносця, наказав йому: Витягни свій меч і вбий мене, аби потім про мене не говорили: Його вбила жінка! Тож його слуга простромив його мечем , і той помер.
55 Побачивши, що Авімелех помер, усі Ізраїльтяни порозходились по своїх домівках.
56 Так Бог відплатив Авімелеху за той злочин, який він учинив щодо свого батька, стративши сімдесятьох своїх братів.
57 Так само й злочин мешканців Сихема Бог обернув на їхні голови; їх спіткало прокляття, проголошене сином Єрувваала, Йотамом.