David censa al pueblo
(2 S 24.1-25)1 Pero Satanás se puso en contra de Israel e indujo a David a levantar un censo en Israel.
2 Entonces David ordenó a Joab y a los jefes del pueblo:
«Vayan y levanten un censo de Israel desde Berseba hasta Dan, y tráiganme el informe de cuántos son. Quiero saberlo.»
3 Joab le dijo:
«Mi señor y rey: ¡Que el Señor multiplique cien veces más el número de su pueblo! ¿Acaso no están todos estos al servicio de mi señor? ¿Para qué quiere mi señor hacer tal cosa? ¡Eso le contará a Israel como pecado!»
4 Pero la orden del rey pudo más que Joab. Así que Joab salió y recorrió todo Israel, y volvió a Jerusalén para entregar a David el número del pueblo censado.
5 En todo Israel había un millón cien mil hombres que manejaban la espada, y en Judá había cuatrocientos setenta mil hombres que manejaban la espada.
6 No fueron contados los levitas ni los benjaminitas, porque para Joab la orden del rey era repugnante.
7 Esto desagradó a Dios, e hirió de muerte a Israel.
8 Entonces David le dijo a Dios:
«Con esto que he hecho he pecado gravemente. Te ruego que perdones a este siervo tuyo por su maldad, porque he actuado sin pensar.»
9 El Señor habló con Gad, que era el vidente de David, y le dijo:
10 «Ve y habla con David, y dile que yo, el Señor, he dicho: “Te propongo tres cosas. Escoge de ellas la que quieras que yo haga contigo.”»
11 Gad fue a hablar con David, y le dijo:
«Así ha dicho el Señor:
12 “Escoge qué prefieres: tres años de hambre, o ser derrotado durante tres meses por la espada de tus enemigos, o que haya peste en la tierra durante tres días, y que la espada del Señor, es decir, el ángel del Señor, traiga destrucción por todo Israel.” Dime qué debo responder al que me ha enviado.»
13 Y David le dijo a Gad:
«Estoy en un gran aprieto. Permíteme caer en las manos del Señor, porque su misericordia es grande en extremo. ¡No me dejes caer en las manos de ningún hombre!»
14 Fue así como el Señor envió una peste sobre Israel, y murieron setenta mil israelitas.
15 El Señor envió al ángel a Jerusalén, para que la destruyera; pero cuando el Señor lo vio destruirla, le pesó haberle enviado ese mal y le dijo al ángel destructor:
«¡Basta ya! ¡Detente!»
En ese momento el ángel del Señor estaba junto a la era de Ornán el jebuseo.
16 David levantó los ojos y, al ver al ángel del Señor, que estaba entre el cielo y la tierra, y con la espada en la mano, desenvainada y extendida contra Jerusalén, tanto David como los ancianos se postraron sobre sus rostros y se cubrieron de cilicio.
17 Entonces David le dijo a Dios:
«¿Acaso no fui yo quien ordenó que se contara el pueblo? ¡Yo, y nadie más, ha pecado! ¡Yo soy quien ha actuado mal! Pero estas ovejas, ¿qué mal han hecho? Señor y Dios mío, deja caer tu mano sobre mí y sobre la casa de mi padre. ¡Que no venga la peste sobre tu pueblo!»
18 El ángel del Señor le ordenó a Gad decir a David que construyera un altar al Señor en la era de Ornán el jebuseo,
19 y conforme a la palabra de Gad de parte del Señor, David fue a hacerlo así.
20 Pero Ornán, que estaba trillando el trigo, se volvió y vio al ángel, y los cuatro hijos suyos que estaban con él corrieron a esconderse.
21 Entonces David fue a hablar con Ornán y, cuando este miró a David, salió de la era y se postró en tierra ante David.
22 Entonces David le dijo a Ornán:
«Concédeme este lugar, para edificar un altar al Señor. Véndemelo por lo que realmente vale, para que el pueblo ya no siga muriendo.»
23 Y Ornán le respondió:
«Mi señor el rey puede tomar la era y hacer con ella lo que le parezca mejor. Yo le daré todo lo que necesite, hasta los bueyes para el holocausto, los trillos para la leña, y el trigo para la ofrenda.»
24 Entonces el rey David le dijo a Ornán:
«De ninguna manera. Yo te compraré la era por su precio justo. No voy a tomar para el Señor lo que es tuyo, ni voy a ofrecer ningún holocausto que nada me cueste.»
25 Y David pesó y le pagó a Ornán por la era seiscientas monedas de oro.
26 Allí edificó David un altar al Señor, y en él ofreció holocaustos y ofrendas de paz, e invocó al Señor, quien le respondió desde los cielos enviando fuego sobre el altar del holocausto.
27 Entonces el Señor habló con el ángel, para que este devolviera su espada a la vaina.
El lugar para el templo
28 Al ver David que el Señor le había atendido en el caso de la era de Ornán el jebuseo, ofreció sacrificios allí.
29 En aquel tiempo el tabernáculo del Señor que Moisés había hecho en el desierto, y el altar del holocausto, estaban en el lugar alto de Gabaón,
30 pero como David tenía miedo por causa de la espada del ángel del Señor, no podía ir allá para consultar a Dios.
Давид проводить перепис Ізраїлю
1 У той час повстав проти Ізраїлю сам сатана, і спонукав Давида провести перепис Ізраїлю.
2 Тож Давид наказав Йоаву та іншим начальникам народу: Йдіть і перелічіть Ізраїль від Вірсавії й до Дана, і повідомте мені, аби я знав їхню загальну чисельність!
3 Але Йоав відповів: Нехай Господь намножить Свого народу у сто разів більше, ніж їх є зараз, мій володарю, царю! Хіба всі вони не є слугами мого володаря? Навіщо цього вимагає мій володар? Чому це має стати провиною для Ізраїлю?
4 Але слово царя перемогло докази Йоава. Тому Йоав вирушив, обійшов увесь Ізраїль і повернувся до Єрусалима.
5 Тож Йоав подав Давидові результати проведеного перепису народу. В результаті, усього Ізраїлю виявилось один мільйон сто тисяч чоловіків, здатних володіти мечем, а Юдеїв було чотириста сімдесят тисяч чоловіків, готових взяти в руки меч.
6 Проте левіти та веніямінці не були враховані в перепис, оскільки наказ царя був огидним для Йоава.
Покарання за гріх Давида
7 Цей учинок виявився злочином перед Богом, і Він покарав Ізраїль.
8 Тому Давид звернувся до Бога з такими словами: Я тяжко згрішив, учинивши цю справу, але тепер благаю, зніми цей гріх з Твого слуги, адже я, дійсно, повівся вкрай нерозумно!
9 Тоді Господь звернувся до Давидового провидця Ґада з такими словами:
10 Йди, і скажи Давидові, що говорить Господь: Три покарання Я пропоную тобі й дозволяю тобі обрати одне з них, яке наведу на тебе.
11 Отже Ґад прийшов до Давида, й передав йому все, що сказав Господь. Обери собі:
12 або три роки голоду, або три місяці переслідувань від твоїх ворогів, коли меч твоїх противників наздоганятиме тебе, або три дні Господнього меча (покарання ) у вигляді моровиці в краю, коли Господній ангел здійснюватиме покарання в межах усіх кордонів Ізраїлю! Отже, вирішуй, що я мав би відповісти Тому, Хто мене послав!
13 Давид відповів Ґадові: Мені вкрай важко! Проте краще впасти в руки Господа, адже Його милосердя безмежне, тільки би не потрапити до рук людей!
14 І Господь навів на Ізраїль моровицю, в результаті якої загинуло в Ізраїлі сімдесят тисяч людей.
15 Бог послав ангела також і в Єрусалим, щоб знищити і його, але коли той почав свою згубну справу, Господь, побачивши це, змилосердився щодо лиха, й наказав ангелові-губителю: Вже досить! Опусти твою руку! Господній ангел тоді якраз стояв на току євусейця Орни .
16 Звівши свої очі, Давид побачив Господнього ангела, який стояв між небом та землею з оголеним мечем у своїй руці, спрямованим проти Єрусалима. Тоді Давид разом зі старійшинами, одягненими у веретища, впали долілиць.
17 І Давид заволав до Бога: Хіба ж це не я наказав перелічити народ? Це я є тим, котрий, дійсно, згрішив, учинивши великий злочин! А що зробили вони, – ці вівці? Господи, мій Боже, нехай же Твоя рука підійметься на мене, та на дім мого батька! Тож, благаю, перестань нищити Свій народ цією моровицею!
18 Тоді Господній ангел через Ґада звелів передати Давидові, аби Давид пішов і спорудив Господу жертовник на току євусейця Орни.
19 Отже, Давид за словом Ґада, яке той провістив від Господнього Імені, пішов.
20 Орна ж, котрий саме в той час молотив пшеницю, повернувся і побачив ангела; його чотири сини, що були з ним, поховались.
21 Якраз у той час підійшов до Орни й Давид. Підвівшись і побачивши Давида, Орна вийшов з току і долілиць поклонився Давидові.
22 Тоді Давид промовив до Орни: Продай мені місце, де знаходиться твій тік, а я побудую на ньому жертовник для Господа. Віддай мені його за повну ціну його вартості, щоб припинилась серед народу моровиця.
23 А Орна відповів Давидові: Візьми його собі даром! Нехай мій володар, цар, робить те, що вважає за слушне. Дивись, я готовий віддати й волів на всепалення, а також молотарку на дрова, та пшеницю на хлібну жертву! Усе я віддаю даром!
24 Проте цар Давид заперечив Орні: Ні, я таки хочу все купити за повну вартість! Адже не буду ж я приносити для Господа у жертву всепалення дароване, що належить тобі.
25 Таким чином Давид заплатив Орні за те місце, відваживши шістсот золотих шеклів .
26 Отже, Давид збудував там жертовник для Господа й приніс жертви всепалення, а також мирні жертви. Він заволав до Господа, і Господь відповів йому вогнем з неба, який впав на жертовник всепалення.
27 Тоді Господь наказав ангелу, і той заховав свій меч у його піхву.
28 Давид, зауваживши, що Господь йому миттєво відповів на току євусейця Орни, й пізніше став приносити там жертви.
29 Адже на той час Господній Намет, який спорудив Мойсей у пустелі, та жертовник всепалень ще знаходились на узвишші в Ґівеоні,
30 і Давид не відважився йти туди, аби там шукати Божої милості, оскільки боявся меча Господнього ангела.