Jacob sirve a Labán por Raquel y Lea
1 Jacob siguió su camino, y llegó a la tierra de los orientales.
2 Se fijó, y vio en el campo un pozo; cerca de él había tres rebaños de ovejas, porque de ese pozo bebían los ganados. Una piedra muy grande tapaba la boca del pozo.
3 Cuando todos los rebaños se reunían, se removía la piedra que tapaba el pozo, y se daba de beber a las ovejas; después se volvía a poner la piedra sobre la boca del pozo.
4 Jacob les dijo:
«Hermanos míos, ¿de dónde son ustedes?»
Y ellos respondieron:
«Somos de Jarán.»
5 Les dijo entonces:
«¿Conocen ustedes a Labán, el hijo de Najor?»
Y ellos dijeron:
«Sí, lo conocemos.»
6 Jacob les dijo:
«¿Se encuentra bien?»
Y ellos contestaron:
«Él se encuentra bien. De hecho, aquí viene su hija Raquel con las ovejas.»
7 Entonces él dijo:
«Como pueden ver, aún es muy de día. Todavía no es tiempo de recoger el ganado. Denles agua a las ovejas, y llévenlas a los pastos.»
8 Pero ellos le respondieron:
«No podemos hacerlo, hasta que se junten todos los rebaños. Entonces se quitará la piedra de la boca del pozo, y les daremos agua a las ovejas.»
9 Todavía estaba él hablando con ellos, cuando llegó Raquel con el rebaño de su padre, pues ella era la pastora.
10 Raquel era hija de Labán, hermano de la madre de Jacob, y el rebaño era de Labán. Cuando Jacob vio a Raquel, se acercó y removió la piedra de la boca del pozo, y dio de beber al rebaño,
11 luego besó a Raquel, y sin más se echó a llorar.
12 Entonces Jacob le dijo a Raquel que él era sobrino de su padre, pues era hijo de Rebeca. Ella corrió entonces a dar esta noticia a su padre.
13 Al oír Labán estas noticias de Jacob, hijo de su hermana, corrió a recibirlo, y lo abrazó y lo besó, y lo llevó a su casa; allí Jacob le contó a Labán todas estas cosas.
14 Y Labán le dijo: «Ciertamente, tú eres de mi propia sangre.» Y Jacob se quedó con él todo un mes.
15 Entonces Labán le dijo a Jacob:
«¿Vas a trabajar para mí de balde, solo porque eres mi sobrino? ¡Dime cuánto quieres que te pague!»
16 Labán tenía dos hijas. La mayor se llamaba Lea, y la menor se llamaba Raquel.
17 Los ojos de Lea eran tiernos, pero Raquel tenía una bella presencia y era de hermoso parecer.
18 Jacob se enamoró de Raquel, y dijo:
«Por Raquel, tu hija menor, yo te serviré siete años.»
19 Y Labán respondió:
«Es mejor que te la dé a ti, y no a otro hombre. Quédate conmigo.»
20 Así fue como Jacob trabajó siete años por Raquel; pero le parecieron unos cuantos días, porque la amaba.
21 Un día, Jacob le dijo a Labán:
«Mi plazo se ha cumplido. Dame a mi mujer, para unirme a ella.»
22 Labán juntó entonces a todos los varones de aquel lugar, y ofreció un banquete.
23 Cuando llegó la noche, Labán tomó a su hija Lea, y se la llevó a Jacob; y él se unió a ella.
24 Además, Labán le dio a su hija Lea, por criada, a su sierva Zilpa.
25 Cuando llegó la mañana, Jacob vio que estaba con Lea; así que le dijo a Labán:
«¿Qué es lo que me has hecho? ¿Acaso no te he servido por Raquel? ¿Por qué me has engañado?»
26 Y Labán respondió:
«Aquí no acostumbramos dar a la hija menor antes que a la mayor.
27 Cumple esta semana, y se te dará también la otra, si trabajas para mí otros siete años.»
28 Jacob lo hizo así. Cumplió aquella semana, y Labán le dio a su hija Raquel por mujer.
29 A su hija Raquel, Labán le dio por criada a su sierva Bilá.
30 Y Jacob se unió también a Raquel, y la amó mucho más que a Lea; y trabajó para Labán siete años más.
Los hijos de Jacob
31 Al ver el Señor que Lea era menospreciada, le dio hijos; pero Raquel era estéril.
32 Y Lea concibió y dio a luz un hijo, y le puso por nombre Rubén, pues dijo: «El Señor ha mirado mi aflicción, así que ahora mi marido me amará.»
33 Volvió a concebir, y dio a luz un hijo. Entonces dijo: «El Señor oyó que yo era menospreciada, así que también me ha dado este hijo.» Por eso le puso por nombre Simeón.
34 Concibió una vez más, y dio a luz un hijo. Y dijo: «Esta vez mi marido se unirá conmigo, pues ya le he dado tres hijos.» Por eso le puso por nombre Leví.
35 Todavía concibió otra vez, y dio a luz un hijo. Entonces dijo: «Esta vez alabaré al Señor.» Por eso le puso por nombre Judá. Y dejó de dar a luz.
Яків працює у Лавана
1 Підвівшись на ноги, Яків вирушив до краю синів Сходу.
2 Незабаром він побачив у долині криницю, біля якої було три отари овець, які відпочивали біля неї, оскільки з тієї криниці напували овець. На отворі криниці лежав великий камінь.
3 Коли Збиралися там усі отари, то відкочували від отвору криниці каменя, напували овець і знову клали камінь на своє місце – на отвір криниці.
4 Яків запитав пастухів : Брати мої, звідкіля ви? Вони ж відповіли: Ми з Харана.
5 Чи знаєте ви Лавана, Нахорового сина? – знову запитав він їх. Вони відповіли: Знаємо.
6 Тоді він запитав: Чи він здоровий? Вони ж відповіли: Здоровий. А ось і Рахиль, його дочка, йде з вівцями.
7 Яків сказав: Ще дня багато і не пора збирати худобу. Понапувайте овець та йдіть пасти.
8 Вони ж відповіли: Не можемо, доки не зберуться всі отари, та не відкотять каменя від отвору криниці – тоді й напоїмо овець.
9 Поки він розмовляв з ними, підійшла Рахиль з вівцями свого батька, оскільки була пастушкою.
10 Коли побачив Яків Рахиль, дочку Лавана, брата своєї матері, та овець Лавана, брата своєї матері, то підійшов, відкотив камінь від отвору криниці й напоїв овець Лавана, брата своєї матері.
11 Після цього Яків поцілував Рахиль і вголос заплакав.
12 Яків розповів Рахилі, що він племінник її батька, син Ревеки. Рахиль побігла й розповіла усе своєму батькові.
13 Як же почув Лаван вістку про Якова, сина своєї сестри, то вибіг йому назустріч і, обнявши, поцілував та ввів його до своєї хати. Яків докладно розповів Лаванові про все.
14 Тоді Лаван сказав йому: Ти справді є моя кістка і моє тіло! Тож Яків пробув у нього місяць.
Яків одружується із Лією та Рахилю
15 Після цього сказав Лаван Якову: Хіба через те, що ти мій родич, то повинен задарма працювати на мене? Скажи мені, скільки тобі платити.
16 У Лавана було дві дочки: старшу звали Лія, ім’я молодшої – Рахиль.
17 Лія мала хворі очі, а Рахиль була вродлива на вигляд і прекрасна обличчям.
18 Яків покохав Рахиль, тому сказав: Працюватиму в тебе сім років за Рахиль, твою молодшу дочку.
19 Лаван відповів: Для мене краще віддати її за тебе, ніж за якогось іншого чоловіка. Живи в мене.
20 Тож працював Яків за Рахиль сім років, які видалися йому, наче кілька днів, оскільки він її дуже кохав.
21 Нарешті Яків сказав Лаванові: Віддай мені мою дружину, аби я до неї увійшов, адже сповнився мій час.
22 З такої нагоди зібрав Лаван усіх людей тієї місцевості та справив весілля.
23 Коли ж наступив вечір, Лаван узяв свою дочку Лію, ввів її до Якова , і той увійшов до неї.
24 Лаван дав також своїй дочці Лії рабиню Зілпуза служницю.
25 Вранці виявилося, що то була Лія! Тож Яків сказав Лаванові: Чому ти мені таке вчинив? Хіба ж не за Рахиль я працював на тебе? Чому ти мене обманув?
26 А Лаван відповів: У нашій місцевості не заведено, щоби віддавати молодшу раніше від старшої.
27 Коли ж скінчиться тиждень з цією, то віддамо тобі ще й ту за працю, яку виконуватимеш у мене ще наступних сім років.
28 Яків так і зробив. Закінчився тиждень з Лією , і Лаван дав йому за дружину ще й Рахиль, свою дочку.
29 Своїй дочці Рахилі дав Лаван за служницю рабиню Білгу.
30 Увійшов Яків також до Рахилі й покохав Рахиль більше, ніж Лію. Так Яків працював у Лавана ще других сім років.
Діти Якова
31 Господь побачив, що Лія скривджена, тому відкрив її утробу. А Рахиль залишалася неплідною.
32 Лія завагітніла і народила сина; вона назвала його Рувимом, кажучи: Побачив Господь моє приниження; тепер любитиме мене мій чоловік!
33 Знову завагітніла, й народила другого сина, і сказала: Господь почув моє приниження і дав мені ще й цього. Тому дала вона йому ім’я Симеон.
34 За деякий час завагітніла знову, і народила сина, сказавши: Тепер мій чоловік буде зі мною, адже я народила йому трьох синів. Тому й назвала його Левієм.
35 Завагітніла Лія ще раз, народила сина і сказала: Цього разу особливо прославлятиму Господа! Тож дала йому ім’я Юда. І перестала народжувати.