Derrotas de amonitas y sirios
(1 Cr 19.1-19)1 Después de esto, murió el rey de los amonitas, y subió al trono su hijo Janún.
2 Y David pensó: «Voy a tratar al hijo de Najás, con la misma buena voluntad con que su padre me trató a mí.» Envió entonces una comisión para consolar a Janún por la muerte de su padre, pero cuando los enviados de David llegaron al territorio amonita,
3 los jefes del pueblo le dijeron a Janún:
«¿De veras crees que David te envía mensajeros para consolarte y honrar a tu padre? ¡No! Ha enviado a esa gente como espías, para que inspeccionen la ciudad y luego puedan destruirla.»
4 Entonces Janún arrestó a los mensajeros de David, les rasuró la mitad de la barba, les rasgó la ropa hasta abajo de la cintura, y los envió de regreso semidesnudos.
5 Cuando David supo esto, mandó sirvientes a recibirlos, pues ellos estaban muy avergonzados. Por eso el rey les permitió que se quedaran en Jericó hasta que les creciera la barba, después de lo cual podrían volver.
6 Los amonitas se dieron cuenta de que se habían ganado la enemistad de David, así que contrataron a veinte mil soldados sirios de Bet Rejob y de Soba, mil soldados del rey de Macá y doce mil de Istob.
7 Y cuando David lo supo, envió a Joab con sus soldados más valientes a combatirlos.
8 Entonces los amonitas se prepararon para la batalla a las puertas de la ciudad, mientras que los sirios de Soba, de Rejob, de Istob y de Macá se alinearon en el campo.
9 Cuando Joab vio que la batalla se libraría de frente y por la retaguardia, hizo una selección de los mejores guerreros y se preparó en orden de batalla para luchar contra los sirios.
10 Al ejército restante lo puso en manos de su hermano Abisay, y lo alineó para encontrarse con los amonitas.
11 Y le dijo:
«Si ves que los sirios nos van ganando, vendrás en nuestra ayuda; y si los amonitas te van ganando, nosotros iremos en tu ayuda.
12 Vamos a luchar con todas nuestras fuerzas por el pueblo de Israel, por todas las ciudades de nuestro Dios, y que el Señor haga lo que mejor le parezca.»
13 Cuando Joab y sus soldados arremetieron contra los sirios, estos salieron huyendo de Joab y del ejército israelita.
14 Y cuando los amonitas vieron que el ejército sirio huía, también ellos huyeron de Abisay y sus hombres, y se refugiaron en la ciudad. Así terminó la batalla, y Joab regresó a Jerusalén.
15 Pero los sirios, al verse derrotados por el ejército israelita, volvieron a reagruparse.
16 Entonces Hadad Ezer mandó traer a los sirios que estaban al otro lado del río Éufrates, y llegaron a Jelán comandados por Sobac, general del ejército de Hadad Ezer.
17 David supo de estos movimientos y reunió a todo el ejército de Israel, y juntos cruzaron el Jordán para llegar a Jelán. Cuando los sirios los vieron, se formaron en orden de batalla y pelearon contra David y su ejército.
18 Pero el ejército sirio fue vencido y huyó de los israelitas, y ese día David mató a los soldados sirios que conducían setecientos carros, y a cuarenta mil hombres de caballería. Allí murió también Sobac, general del ejército sirio.
19 Y cuando los reyes que ayudaban a Hadad Ezer vieron cómo habían sido derrotados sus ejércitos, firmaron la paz con Israel y se hicieron sus súbditos, y desde entonces los sirios se abstuvieron de ayudar a los amonitas.
Давид перемагає аммонійців та арамійців
1 За якийсь час після цього сталося так, що помер аммонійський цар, а замість нього почав владарювати його син Ханун.
2 Тоді Давид вирішив: Виявлю Хануну, Нахашовому сину, співчуття, як його батько виявив доброзичливість до мене. І Давид направив послів, аби вони висловили йому співчуття з приводу смерті його батька. Тож посли Давида прибули в край аммонійців.
3 Але можновладці аммонійців промовили до свого володаря Хануна: Невже ти вважаєш, що Давид дійсно має намір своїм співчуттям тобі вшанувати твого батька? Найімовірніше, Давид направив своїх послів до тебе, щоб розвідати місто, все оглянути, а потім знищити його.
4 Тому Ханун наказав схопити послів Давида, поголити їм наполовину їхні бороди, наполовину, аж до пояса пообтинати їхній одяг, а після цього їх відпустити.
5 Коли Давидові про це сказали, то він вислав їм назустріч інших посланців. Оскільки попередні мужі були дуже осоромлені, то цар сказав: Залишайтесь в Єрихоні, аж доки не відростуть ваші бороди, після чого повернетесь!
6 Аммонійці зауважили, що стали ненависними для Давида. Тоді аммонійці відправили послів і найняли арамійців Бет-Рехова і арамійців Цови – двадцять тисяч піхотинців, а також царя Маахи з тисячею військових та дванадцять тисяч воїнів з Тови.
7 Дізнавшись про це, Давид послав Йоава з усією військовою потугою.
8 Аммонійці виступили, й вишикувались до бою перед входом до брами міста, тоді як арамійці Цови та Рехова, воїни Тови і Маахи стояли окремо в полі.
9 Коли Йоав побачив, що йому одночасно загрожує битва, як спереду, так і з тилу, то він вибрав найдобірніших воїнів з усього Ізраїлю, і вишикувався проти арамійців.
10 Решту війська він передав під командування свого брата Авішая, аби він виступив проти аммонійців.
11 Йоав наказав: Якщо переважатимуть у силі арамійці мене, ти прийдеш мені на підмогу, а якщо аммонійці будуть брати верх над тобою, то я прийду на допомогу тобі.
12 Тож будь мужнім! Ми будемо твердо стояти за наш народ і за місто нашого Бога, а Господь нехай учинить те, що вважатиме за найкраще!
13 Отже, Йоав з усім військом, що було з ним, вступили в бій з арамійцями, й ті побігли перед Ізраїльтянами.
14 Коли ж аммонійці побачили, що арамійці побігли, то вони також почали втікати від Авішая, і повернулись у місто. Йоав зупинив переслідування аммонійців і повернувся в Єрусалим.
15 Коли арамійці побачили, що зазнали поразки від Ізраїльтян, то вони вирішили об’єднатись разом.
16 Гададезер відправив гінців і спровадив арамійців, що були за Рікою (Євфрат ). Вони зосередились біля Хеламу під проводом Шоваха, командувача армії Гададезера.
17 Коли про це повідомили Давидові, то він зібрав усе Ізраїльське військо, переправився через Йордан і прибув на територію Хеламу. Арамійці виступили проти Давида, й почалась битва.
18 В результаті арамійці знову побігли від Ізраїлю. Давид знищив сімсот військових колісниць арамійців і сорок тисяч вершників. Сам же командувач війська Шовах, після поранення там же помер.
19 Коли ж усі підлеглі Гададезеру царі зрозуміли, що зазнали остаточної поразки від Ізраїлю, то уклали з Ізраїлем мир і підкорились їм. Арамійці ж надалі боялись допомагати аммонійцям.