El ensueño de la esposa
1 Por las noches, en mi lecho,
busco al que amo con toda el alma.
Lo busco, y no lo encuentro.
2 Me decido a levantarme
para rondar por la ciudad,
por las calles y avenidas,
en busca del que amo con toda el alma.
¡Lo busco, y no lo encuentro!
3 Los guardias, los que rondan la ciudad,
me encuentran, y les pregunto
si han visto al que amo con toda el alma.
4 ¡Y al poco tiempo de hablar con ellos
encuentro al que amo con toda el alma!
¡Lo abrazo, y no lo suelto
hasta llevarlo a la casa de mi madre,
hasta la alcoba donde fui concebida!

5 Doncellas de Jerusalén, yo les ruego
por los corzos y por las ciervas del campo,
que no despierten a mi amada,
¡que no interrumpan su sueño,
mientras ella se complazca en dormir!
El cortejo de bodas
6 ¿Quién es esta que viene por el desierto
y asciende como columna de humo?
¡Viene envuelta en el suave aroma
de mirra, incienso y finos perfumes!

7 ¡Aquí viene la litera de Salomón!
La escoltan sesenta valientes,
de entre los mejores guerreros de Israel.
8 Todos ellos son diestros soldados,
y cada uno lleva su espada al cinto
en prevención de peligros nocturnos.

9 El rey Salomón se hizo una carroza
de finas maderas del Líbano.
10 Las columnas las hizo de plata,
el respaldo lo hizo de oro,
y el asiento lo recubrió de grana.
¡Con mucho amor recamaron su interior
las doncellas de Jerusalén!
11 ¡Salgan, doncellas de Sión!
¡Vean al rey Salomón portando su corona!
¡Es la misma que le ciñó su madre
el día de su casamiento,
el día en que su corazón se alegró!
1 На своєму ліжку посеред ночі я шукаю коханого мого серця, – я його шукаю, але не знаходжу.
2 Вирішила: Встану, оббіжу місто, – його майдани та вулиці, – шукаючи того, кого покохало моє серце. Я шукала його скрізь, але не знайшла.
3 Мене зустріли вартові, які обходять місто, – спитала : Чи часом вони не бачили того, кого кохає моє серце?
4 Проте, лише трошки відійшла від них, як, нарешті, знайшла того, за ким тужить моє серце. Я вхопилась за нього і не відпускала його, аж доки не ввела його в дім своєї матері, – до покоїв своєї рідненької…
Наречений:
5 Я благаю вас, єрусалимські дочки, сернами і польовими ланями, аби ви не злякали і не розбудили любові, доки вона сама не забажає.
6 Хто вона – та, що рухається з боку пустелі неначе окурювана стовпами диму з пахучої мирри і ладану, та усякими іншими купецькими пахощами?
Автор:
7 А ось ложе (паланкін ) Соломона, – шістдесят витязів довкола нього – найпотужніших лицарів Ізраїлю.
8 Всі вони озброєні мечами, вправні воїни, – в кожного меч при боці напоготові з приводу нічної небезпеки.
9 Виготовив паланкін (носилки ) собі сам цар Соломон з ліванського дерева.
10 Його підпори він зробив срібними, а його спинку – золотою; його сидіння було пурпурове, а вся середина з любов’ю була прикрашена єрусалимськими дівчатами.
11 Виходьте й подивіться, сіонські дочки, на царя Соломона у вінку, яким його увінчала його матір у день його шлюбу, – день радості і щастя його серця!