Profecía acerca de Damasco
1 Profecía acerca de Damasco.
Es un hecho: Damasco dejará de ser ciudad, para convertirse en un montón de ruinas.
2 Las ciudades de Aroer han quedado abandonadas, convertidas en pastizales; allí pacen los rebaños sin que nadie los moleste.
3 La fortaleza de Efraín llegó a su fin; Damasco ha dejado de ser reino. Lo que aún quede de Siria se convertirá en riqueza para los israelitas.
—Palabra del Señor de los ejércitos.Juicio sobre Israel
4 Cuando llegue ese día, disminuirá la gloria de Jacob y se enjutará su carne.
5 Será como cuando se siega el trigo, que con su brazo el segador recoge las espigas. Será también como cuando se recogen espigas en el valle de Refayin.
6 Quedarán en él ripios, como cuando se sacuden los olivos, que en la punta de la rama quedan dos o tres aceitunas, y hasta cuatro o cinco en las ramas más fructíferas.
—Palabra del Señor, el Dios de Israel.7 Cuando llegue ese día, el hombre mirará a su Hacedor; sus ojos contemplarán al Santo de Israel.
8 Ya no volverá la mirada a los altares de incienso que hizo con sus manos, ni a los troncos de Asera que hizo con sus dedos.
9 Cuando llegue ese día, sus ciudades amuralladas serán como los frutos que quedan en los renuevos y en las ramas, que se dejaron por causa de los israelitas. Y habrá desolación.
10 Y es que tú te olvidaste del Dios de tu salvación; no te acordaste de la roca de tu refugio. Por eso sembrarás plantas hermosas, y plantarás sarmientos extraños.
11 Cuando las plantes, harás que crezcan y que su simiente brote en la mañana; pero en el día de la angustia se perderá la cosecha, y el dolor será incurable.
12 ¡Ay de esa vasta muchedumbre, que brama como mar embravecido! ¡Ay de las naciones que se alborotan como aguas tempestuosas!
13 Podrán los pueblos alborotarse como aguas tempestuosas, pero Dios los reprenderá y huirán muy lejos; serán arrebatados como el polvo de los montes ante el viento, ¡como el polvo ante el torbellino!
14 Al caer la tarde, habrá desconcierto; pero antes del amanecer el enemigo dejará de existir. ¡Eso es lo que les espera a nuestros opresores! ¡Esa suerte correrán los que nos saquean!
Пророцтво щодо Дамаска та Єфрема
1 Пророцтво щодо Дамаска. Дамаск буде вилучений з-поміж міст, і стане купою руїн.
2 Залишені будуть міста Ароера, – вони служитимуть для відпочинку отар, яких ніхто не лякатиме.
3 Не стане фортеці Єфрема і царства Дамаск, а з залишками Араму (Сирії ) буде те ж саме, що й зі славою нащадків Ізраїля, – говорить Господь Саваот.
4 Настане такий день, коли слава Якова буде зменшуватись, і його сите тіло схудне.
5 Буде так, як під час жнив, коли зрізають спіле збіжжя, а за женцями хтось визбирує колоски в Рефаїмській Долині,
6 а після них залишається лише стерня; або як буває після оббивання плодів оливкового дерева: дві-три ягідки на самому вершечку, чотири-п’ять, залишаються на його рясних галузках, – це слова Господа, Бога Ізраїлю.
7 У той день людина зверне свій погляд на Того, Хто її створив, – її очі дивитимуться на Святого Ізраїлевого,
8 й перестане покладатись на вівтарі та власні витвори, зроблені своїми руками, – не дивитиметься також на свої священні гаї (Ашери ) та на жертовники ідолів.
9 Того дня його (Ізраїлю ) укріплені міста будуть, наче опустілі ліса та верхів’я гір, що їх колись залишили перед синами Ізраїля втікачі. Вони будуть спустошені,
10 оскільки ти забув Бога, твого Спасителя, і не згадав про Скелю твоєї сили. Тому ти садиш розкішні саджанці, прищеплюючи їх з чужою галузкою.
11 Того дня як посадив, ти впевнився, що посаджене росте, і посприяв, щоб воно рано зацвіло, проте в час врожаю ти отримаєш купу галуззя – смуток і невтішний біль.
12 О, горе! Шумлять численні народи! Подібно до моря, що розбурхалось, вони бурлять, і галас багатьох племен лунає, як ревіння великих вод.
13 І хоч народи клекочуть, як гуркіт могутніх хвиль, Він їм погрозить, і вони побіжать дуже далеко, – понесуться, як полова від гірського вітру, або трава перекотиполе від буревію.
14 Під вечір наводять вони жах, але перш ніж настане ранок, їх уже немає! Таке майбутнє всіх, котрі нас грабують, і доля тих, котрі нас оббирають.