Segunda respuesta de Job a Sofar
1 Cuando Sofar terminó de hablar, Job le respondió:
2 «Escuchen con atención lo que voy a decir;
concédanme este pequeño consuelo.
3 Ténganme un poco de paciencia mientras hablo,
y cuando termine, atáquenme cuanto quieran.
4 ¿Acaso me han oído quejarme de otro hombre?
¿Acaso no tengo derecho a sentirme angustiado?
5 ¡Miren la piltrafa en que me he convertido!
¡Cúbranse la boca para no gritar de espanto!
6 Cuando pienso en esto, no puedo creerlo;
el horror estremece todo mi cuerpo.
7 ¿Por qué prosperan los malvados,
y llegan a viejos amasando fortunas?
8 Ven crecer a sus hijos, fuertes y robustos,
y se alegran también cuando nacen sus nietos.
9 Ningún mal amenaza sus mansiones,
porque Dios no les envía ningún mal.
10 Sus toros siempre fecundan a las vacas,
y estas paren sin que sus crías se malogren.
11 Sus hijos retozan como corderitos,
saltan por el campo sin ningún temor.
12 Danzan al son de la lira y de los tambores;
saltan felices al son de la flauta.
13 Pasan la vida en gran prosperidad,
y sin sobresaltos bajan al sepulcro.
14 A Dios le dicen: “¡Apártate de nosotros!
¡No queremos saber nada de tus caminos!
15 Eres el Todopoderoso, pero no queremos servirte.
Nada ganamos con elevar a ti nuestros ruegos.”
16 ¡Y no saben que prosperar no está en sus manos!
¡Lejos esté de mí juntarme con esos malvados!
17 »¿Cuántas veces se ha apagado la luz de los impíos?
¿Cuándo les ha sobrevenido una desgracia?
¿Cuándo Dios, en su ira, los ha castigado?
18 ¿Acaso el viento los arrebata como paja,
o el torbellino se los lleva como tamo?
19 Dicen que “Dios tiene reservado para los hijos
el pago por la maldad que sus padres cometieron”,
¡pero son los padres los que merecen el castigo,
para que sepan y escarmienten!
20 Sería bueno verlos quebrantados y sufriendo,
y bebiendo el enojo del Señor.
21 Porque, si sabe que sus días están contados,
¿qué le puede importar lo que sufra su familia?
22 »Pero, ¿quién puede impartir a Dios sabiduría,
si es él quien juzga a los más encumbrados?
23 Hay quienes mueren en plena juventud,
llenos de salud, de vida y de felicidad,
24 disfrutando de abundancia de leche,
con su cuerpo rebosante de gordura.
25 Otros, en cambio, mueren llenos de amargura,
sin haber disfrutado de una buena comida.
26 Pero unos y otros bajarán al sepulcro,
en donde acabarán cubiertos de gusanos.
27 »Yo sé bien qué es lo que piensan de mí;
yo sé de sus planes para hacerme violencia.
28 Por eso dicen: “¿Dónde está la casa del magnate?
¿Qué pasó con la mansión de ese malvado?”
29 ¿Por qué no les preguntan a los que pasan?
¿Por qué no hacen caso de sus respuestas?
30 Al malvado no le afecta que Dios se enoje,
pues llegado el castigo siempre sale bien librado.
31 ¿Y quién puede echarle en cara sus decisiones?
¿Y quién le hará pagar por todo el mal que hizo?
32 Un día será llevado al sepulcro,
y sobre su tumba habrá vigilantes.
33 Los terrones del valle le sabrán a miel;
mucha gente irá tras el cortejo,
y muchos más le precederán.
34 »¡En vano intentan consolarme con palabras huecas!
¡Sus respuestas no son más que falacias!»
Йов: Чому нечестиві живуть і багатіють?
1 Відповідаючи, Йов промовив:
2 Тепер послухайте ви, прислухайтесь до моїх слів, – нехай би хоч це стало для мене розрадою!
3 Виявіть терпіння до мене, поки я говоритиму, а вже після того, як скінчу, можете глузувати наді мною.
4 Хіба я скаржусь на людей? І хіба я можу в такому стані залишатись спокійним?
5 Просто уважно придивіться до мене, і ви жахнетесь, поклавши руку на свої уста.
6 Адже навіть коли я сам про це подумаю, то здригаюсь, і жах охоплює моє тіло.
7 Чому оті нечестиві живуть і багатіють, досягаючи глибокої старості?
8 Їхні діти господарюють перед ними в добробуті, як і онуки, – зростають перед їхніми очима.
9 Їхні домівки безпечні, вони живуть без страху, і Божа палиця їх не торкається.
10 Їхні бики запліднюють постійно; їхні корови теляться, і не буває викиднів.
11 Вони випускають своїх дітей, як отари овець, і їхня малеча забавляється;
12 голосно виспівують у супроводі бубнів і цитри, веселяться під звуки сопілок.
13 Увесь свій вік проводять у добробуті, і без страждань сходять до шеолу.
14 А щодо Бога, то вони кажуть: Відступи від нас, – ми не хочемо знати Твоїх шляхів!
15 Адже хто такий Всемогутній, щоб нам Йому служити? І яка з того користь, щоб до Нього молитись?
16 Хіба ж їхнє щастя не в їхніх руках? Нехай же такі міркування нечестивих будуть далекі від мене!‥
17 Як же часто, насправді , світильник у нечестивих гасне, і їх наздоганяє власне нещастя! Бог у Своєму гніві прирікає їх на лихо,
18 так що вони уподібнюються до соломи на вітрі, – до полови, яку підіймає вихор.
19 Кажуть, що Бог переносить Своє покарання на дітей злочинця. Але нехай би Він йому самому відплатив, аби він на собі відчув горе!
20 Нехай би своїми очима побачив наслідки скоєного лиха, і сам випив чашу гніву Всемогутнього.
21 Адже хіба він не турбується про свою родину після себе, коли кількість днів його життя закінчиться?!
22 Але хіба це нам вчити Бога мудрості, коли Він судить навіть тих, що перебувають на висоті?!
23 Хтось помирає в розквіті своїх сил після життя, що проминуло в безпеці та спокої.
24 Його тіло сповнене ситості, як і його мозок костей завжди здоровий.
25 Інший вмирає з гіркотою душі, бо ніколи не скуштував щастя.
26 Однак вони лежать разом у земному поросі, і їхні тіла вкриті черв’яками.
27 Я добре знаю ваші думки та підступи, які замислюєте проти мене.
28 Адже ви кажете: Де є дім можновладця? І де намети, в яких мешкають нечестиві?
29 Хіба ви не питали тих, що багато подорожують, і не знаєте їхніх переконливих свідчень,
30 що в час нещастя злочинець буває врятований і в день гніву залишається неушкодженим?!
31 Але хто йому відверто скаже про його нікчемну поведінку і хто йому відплатить за злочин?
32 Навіть коли його відпровадять на кладовище, то подбають і про пристойну могилу.
33 Солодкими для нього бувають навіть брили могильної землі, адже його супроводжувала численна кількість людей, як чимало було й тих, котрі йшли перед ним .
34 Як же ви хочете мене потішити порожніми словами? Адже у ваших відповідях одна лише фальш…