Derrota de los amorreos
1 Cuando Adonisedec, el rey de Jerusalén, supo que Josué había tomado la ciudad de Hai, y que la había dejado en ruinas (como lo había hecho con Jericó y con su rey, lo mismo que con Hai), y que los habitantes de Gabaón habían hecho la paz con los israelitas y que vivían entre ellos,
2 se llenó de temor. Y es que Gabaón era una ciudad real, mucho más grande que Hai, y sus hombres eran muy fuertes.
3 Por eso el rey Adonisedec envió mensajes a Hoán, Pirán, Jafía y Debir, que eran los reyes de Hebrón, Jarmut, Laquis y Eglón, en ese orden, en los que les decía:
4 «Vengan en mi ayuda. Vamos a combatir a Gabaón, porque ha hecho una alianza de paz con Josué y con el pueblo de Israel.»
5 Entonces los reyes de Jerusalén, Hebrón, Jarmut, Laquis y Eglón, que eran los cinco reyes de los amorreos, se aliaron y con todos sus ejércitos fueron y acamparon cerca de Gabaón, para pelear contra ella.
6 Por su parte, los habitantes de Gabaón enviaron mensajeros al campamento de Josué en Gilgal, para decirle:
«No nos niegues tu ayuda, pues somos tus siervos. Ven pronto a defendernos, pues todos los reyes de los amorreos, que habitan en las montañas, se han aliado contra nosotros.»
7 Josué salió entonces de Gilgal con su ejército de guerreros y con sus hombres más aguerridos.
8 Y el Señor le dijo a Josué:
«No les tengas miedo, que yo te los he entregado. Ninguno de ellos podrá vencerte.»
9 Josué avanzó toda esa noche desde Gilgal, y les cayó por sorpresa.
10 Cuando los reyes vieron al pueblo de Israel, el Señor hizo que ellos se llenaran de gran aflicción, y así el Señor los hirió de muerte en Gabaón y los persiguió por el camino que lleva a Bet Jorón, y hasta Azeca y Maceda.
11 Mientras estos reyes huían de los israelitas, el Señor hizo que en la bajada de Bet Jorón, y hasta Azeca, cayeran granizos tan grandes como piedras, y muchos murieron. Fueron más los que murieron por causa del granizo que los muertos a filo de espada por los hijos de Israel.
12 El día en que los amorreos fueron vencidos, Josué le habló al Señor en presencia de los israelitas, y dijo:
«Sol, deténte en Gabaón;
Y tú, luna, en el valle de Ayalón.
13 Y el sol y la luna se detuvieron.
Y el pueblo se vengó de sus enemigos.»
¿Acaso esto no está escrito en el libro de Jaser? El sol se detuvo en medio del cielo, y durante casi un día entero no se apresuró a ocultarse.
14 Nunca antes hubo un día como ese, ni lo habrá después, en que el Señor atendió a la voz de un hombre y peleó a favor de Israel, su pueblo.
15 Después de esto, Josué y el pueblo de Israel volvieron al campamento en Gilgal.
16 Los cinco reyes huyeron y se escondieron en una cueva en Maceda,
17 pero cuando le avisaron a Josué que habían hallado a los cinco reyes escondidos en esa cueva,
18 dijo:
«Tapen la entrada de la cueva con grandes piedras, y pongan guardias frente a ella.
19 Y ustedes, no se detengan; sigan a sus enemigos y atáquenlos por la retaguardia. No los dejen entrar a sus ciudades, porque el Señor nuestro Dios los ha entregado en sus manos.»
20 Josué y el pueblo de Israel hirieron a los amorreos hasta destruirlos, pero algunos de ellos lograron entrar en las ciudades fortificadas.
21 Después, todo el pueblo volvió sano y salvo al campamento en Maceda, donde estaba Josué, y no hubo nadie que hablara mal de los hijos de Israel.
22 Entonces Josué dijo:
«Abran la entrada de la cueva donde están los cinco reyes amorreos, y sáquenlos.»
23 Así lo hicieron, y sacaron a los reyes de Jerusalén, Hebrón, Jarmut, Laquis y Eglón,
24 y los llevaron ante Josué. Entonces él llamó a todos los hombres de Israel y a los jefes de los guerreros que lo habían acompañado, y les dijo:
«Pongan sus pies sobre el cuello de estos reyes.»
Ellos se acercaron y se pararon sobre su cuello,
25 y entonces Josué les dijo:
«No tengan miedo. No se atemoricen, sino sean fuertes y valientes, porque así hará el Señor con todos sus enemigos, contra quienes ustedes peleen.»
26 Después de eso, Josué los hirió de muerte e hizo que los colgaran en cinco árboles, en donde se quedaron colgados hasta que cayó la noche.
27 Cuando el sol estaba por ocultarse, mandó que los bajaran de los árboles y que los arrojaran dentro de la cueva donde se habían ocultado; luego se tapó la entrada de la cueva con grandes piedras, y estas permanecen hasta el día de hoy.
28 Ese mismo día Josué tomó Maceda y mató a su rey y a sus habitantes a filo de espada. Los destruyó por completo, y arrasó con todo lo que tenía vida; hizo con el rey de Maceda lo mismo que había hecho con el rey de Jericó.
29 Luego Josué y el pueblo de Israel salieron de Maceda y fueron a pelear contra Libna,
30 y el Señor también la entregó en sus manos, junto con su rey, y mataron a filo de espada todo lo que tenía vida, como antes lo habían hecho con el rey de Jericó.
31 Después salieron de Libna y se dirigieron a Laquis, y acamparon cerca de ella y también la combatieron.
32 Al día siguiente el Señor entregó a Laquis en manos de Israel, y la tomaron matando a filo de espada todo lo que tenía vida, como antes lo habían hecho con el rey de Libna.
33 Horán, el rey de Guézer, fue en ayuda de Laquis, pero él y su pueblo fueron derrotados por Josué, y ni uno solo de ellos quedó con vida.
34 De Laquis, Josué y todo Israel pasaron a Eglón y acamparon cerca de allí, y también la combatieron.
35 Ese mismo día la tomaron, y mataron a filo de espada todo lo que tenía vida, como lo hicieron en Laquis.
36 Después salieron de Eglón para combatir a Hebrón,
37 y ese mismo día la tomaron, matando a filo de espada a su rey y a sus habitantes, y a todo lo que tenía vida, como antes lo habían hecho con Eglón. Nada quedó con vida.
38 Cuando Josué y el pueblo de Israel volvieron, se dirigieron a Debir para atacarla,
39 y la tomaron junto con su rey y sus ciudades, matando a filo de espada todo lo que tenía vida, como antes lo habían hecho con los reyes de Hebrón y Libna.
40 Además, Josué asoló toda la región montañosa del Néguev, los llanos y las laderas, y mató a todos sus reyes. Tal y como el Señor Dios de Israel lo había ordenado, no dejó nada con vida:
41 desde Cadés Barnea hasta Gaza, y por toda la tierra de Gosén hasta Gabaón, mató a los reyes de esos lugares
42 y tomó posesión de sus tierras porque el Señor y Dios de Israel peleaba en su favor.
43 Después, Josué y todo el pueblo de Israel volvieron a su campamento en Gilgal.
Битва із аморейцями
1 Тим часом, коли єрусалимський цар Адоні Цедек, дізнався що Ісус здобув Ай і повністю його зруйнував, прирікши на закляття, – тобто вчинив з Аєм і його царем так, як зробив з Єрихоном і його царем, – а мешканці Ґівеону уклали з Ізраїлем мир і залишились серед них жити,
2 то він (Цедек ) дуже налякався. Адже Ґівеон був великим містом, – більшим, ніж Ай, – як одне зі столичних царських міст, а всі його мужі вважались хоробрими.
3 Тому Адоні Цедек, цар Єрусалима, послав гінців до Гогама, – царя Хеврона, до Пірама – царя Ярмута, до Яфія – царя Лахіша, й до Девіра – царя Еґлона, з такою пропозицією:
4 Об’єднайтесь зі мною й допоможіть мені зруйнувати Ґівеон, оскільки він уклав з Ісусом та Ізраїльтянами мир!
5 Тож п’ятеро аморейських царів: цар єрусалимський, цар хевронський, цар ярмутський, цар лахіський та цар еґлонський об’єднались і з усіма своїми військами вирушили, й оточивши навколо Ґівеон, почали проти нього воювати.
6 Тоді мешканці Ґівеона, послали до Ісуса, в табір у Ґілґал, вісників з проханням: Не залишай твоїх слуг без допомоги! Прийди до нас скоріше й визволи нас та допоможи нам; адже проти нас виступили всі аморейські царі, що живуть у горах!
7 Тому вирушив Ісус з Ґілґала з усім озброєним народом, – усіма хоробрими воїнами.
8 Тоді промовив Господь до Ісуса: Не бійся їх, оскільки Я віддаю їх у твої руки, – ніхто з них не зможе встояти перед тобою!
9 Цілу ніч Ісус йшов з Ґілґала й напав на них зненацька.
10 Господь викликав у них збентеження через страх перед Ізраїльтянами, котрі й завдали їм великої поразки біля Ґівеона. Вони переслідували їх дорогою до Бет-Хорона, знищуючи їх аж до Азеки та до Маккеди.
11 Так сталося, що коли вони втікали перед Ізраїлем і спускались від Бет-Хорона, Господь став кидати на них з небес велике каміння аж до Азеки, й вони гинули. Виявилось, що тих, котрі померли від кам’яного граду, було більше, ніж тих, котрі загинули від меча Ізраїльтян.
Сонце та луна зупинилися
12 Саме того дня, коли Господь видав аморейців у руки Ізраїлю, Ісус у присутності всіх Ізраїльтян заволав до Господа, проголосивши: Нехай зупиниться сонце над Ґівеоном і місяць – над Аялонською долиною!
13 І сонце, насправді, зупинилось; не рухався і місяць, доки народ не помстився своїм ворогам. Про це записано в Книзі Праведного . Тож стояло сонце посеред неба й не спішило на захід протягом усього дня.
14 І не було більше такого дня ні до того, ані пізніше, щоби Господь вислухав і здійснив таке прохання людини, оскільки Сам Господь воював за Ізраїль.
15 Після цього Ісус, разом з усім Ізраїлем, повернулись до табору в Ґілґалі.
Ісус страчує аморейських царів
16 А ті п’ять царів утекли й сховались у печері, що неподалік Маккеди.
17 І коли Ісусові повідомили, говорячи: Знайдено п’ять царів, які заховалися в печері, що біля Маккеди,
18 то Ісус наказав: Прикотіть великі камені до отвору печери й поставте біля неї вартових, аби їх стерегли!
19 Ви ж не зупиняйтесь, переслідуючи своїх ворогів, знищуйте їхні тили й не давайте їм заховатись у своїх містах, адже Господь, ваш Бог, передав їх у ваші руки!
20 В результаті Ісус разом з Ізраїльтянами завдали нищівної поразки своїм ворогам, вигубивши їх дощенту, так що лише дехто з них врятувався, заховавшись у своїх містах-фортецях.
21 А весь озброєний народ благополучно повернувся до Ісуса, в табір біля Маккеди, після чого ніхто не посмів вимовити хоча б слово проти Ізраїльтян.
22 Тоді Ісус наказав: Відкрийте вхід до печери й приведіть до мене з печери тих п’ятьох царів!
23 Так і зробили; вони вивели з печери до нього тих п’ятьох царів: царя єрусалимського, царя хевронського, царя ярмутського, царя лахіського і царя еґлонського.
24 Коли ж привели цих царів до Ісуса, то Ісус скликав усіх Ізраїльських мужів і сказав військовим начальникам, які його супроводжували, такі слова: Підійдіть і наступіть ногою кожному з цих царів на шию ! Вони підійшли і наступили своїми ногами на їхні шиї.
25 Тоді Ісус сказав їм (воєначальникам ): Не бійтеся і не жахайтесь! Будьте сильними й мужніми, адже так учинить Господь з усіма вашими ворогами, з якими будете воювати!
26 Після цього Ісус позбавив їх життя, повісивши їх на п’яти деревах. І висіли вони на деревах до вечора.
27 Коли ж заходило сонце, Ісус наказав, аби їх зняли з дерев, і вкинули їх у печеру, в якій вони ховались, а вхід до печери заклали великими каменями, які там знаходяться до цього часу.
Захоплення південних земель
28 У той же день Ісус захопив також Маккеду, знищивши мечем її мешканців разом з їхнім царем. Він віддав усе під закляття, так що не залишилось нікого, хто врятувався б . А з царем Маккеди він учинив так, як зробив з царем Єрихона.
29 З Маккеди Ісус вирушив з усім Ізраїлем до Лівни; вони також воювали проти Лівни.
30 Господь віддав і це місто та його царя в руки Ізраїлю; вони захопили його та знищили мечем усе живе, що було в місті, – не залишилось нікого, хто врятувався б. З царем Лівни Ісус учинив так, як зробив з єрихонським царем.
31 Після цього вирушив Ісус разом з усім Ізраїлем з Лівни до Лахіша, вчинив проти нього осаду й почав з ним воювати.
32 І Господь віддав Лахіш у руки Ізраїлю; на другий день він його здобув, і знищив у ньому мечем все живе так, як він зробив із Лівною.
33 Тоді ґезерський цар Горам прийшов на допомогу Лахішові, але Ісус розбив і його, та його військо, так що не залишилось у нього нікого, хто врятувався б.
34 Далі пішов Ісус з усім Ізраїлем з Лахіша до Еґлона; вони учинили проти нього облогу й почали з ним воювати.
35 У той же день вони його захопили й знищили в ньому мечем усе живе, прирікши його закляттю так само, як було зроблено з Лахішом.
36 Потім Ісус разом з усім Ізраїлем вирушили з Еґлона до Хеврона; він воював також й проти нього,
37 і захопив його. Від меча полягли всі: його цар й усі хто був у місті, а також усі мешканці навколишніх поселень, – не залишилось у них нічого живого, – нікого, хто врятувався б, як було вчинено з Еґлоном; він знищив, усе прирікши закляттю місто і все живе, що було в ньому.
38 Після цього Ісус разом з Ізраїльським військом вирушив на Давір, і розпочав проти нього бойові дії.
39 Він захопив його, його царя, та всіх мешканців навколишніх поселень, – всіх їх знищив мечем, прирікши закляттю все, що було в них і не залишивши нікого, хто врятувався б. З Давіром і його царем він учинив так, як учинив з Хевроном, та як учинив з Лівною разом з їхніми царями.
40 Таким чином Ісус завоював усю гірську місцевість, південний (Неґев ) край, рівнини й узбіччя гір; знищив усіх їхніх царів, не залишивши нікого живим, – дощенту вигубив усе живе, як заповів Господь, Бог Ізраїлю.
41 Ісус розгромив усе – від Кадеш-Барнеа й до Ґази, – захопив увесь край Ґошен аж до самого Ґівеона;
42 знищив усіх тих царів і завоював їхні землі. Усе це зробив Ісус протягом одного військового походу, оскільки Господь, Бог Ізраїлю, воював за Ізраїль.
43 Після цього Ісус з усім Ізраїльським військом повернувся в свій табір у Ґілґал.