Excelencia de la sabiduría
1 El mal olor de una mosca muerta
echa a perder el mejor perfume.
La tontería más pequeña afecta el prestigio
de quien es sabio y honorable.
2 El sabio tiene el corazón en el lado derecho;
el necio lo tiene en el lado izquierdo.
3 Tan pocos sesos tiene el necio
que aun por el camino va proclamando su necedad.
4 Si el ánimo del rey se exalta contra ti, no te apartes de donde estés. La mansedumbre es el remedio para las grandes ofensas.
5 He visto un grave mal bajo el sol, y tiene su origen en los gobernantes:
6 La necedad es exaltada a grandes alturas, mientras que a los ricos se les sienta en el suelo.
7 He visto a esclavos andar a caballo, y a príncipes andar a pie, como si fueran esclavos.
8 El que cava un hoyo, en él se cae;
al que resquebraja un muro, lo muerde una serpiente.
9 El que pica piedras, se hiere con ellas;
el que parte leña, corre peligro de cortarse.
10 Si el filo del hacha se mella, y no se afila,
hay que golpear con más fuerza.
La sabiduría es provechosa, si se sabe dirigir.
11 Si la serpiente muerde antes de ser encantada,
de nada sirve el encantador.
12 Las palabras del sabio son agradables;
los labios del necio causan su propia ruina.
13 El necio empieza por decir necedades,
y acaba por decir graves tonterías.
14 El necio habla y habla,
aunque nadie sabe lo que va a suceder,
ni nadie le hará saber lo que sucederá después.
15 Tanto se afana el necio
que no sabe cómo ir a la ciudad.
16 ¡Ay del país que tiene por rey a un muchacho, y cuyos príncipes banquetean desde la mañana!
17 ¡Pero feliz del país que tiene por rey a un hombre de alcurnia, cuyos príncipes comen a su hora, para reponer sus fuerzas y no para emborracharse!
18 Por la pereza se viene abajo el techo;
por la flojera se viene abajo la casa.
19 Para pasarla bien se celebran banquetes. El vino es la alegría de los seres vivos. El dinero sirve para todo.
20 No hables ni pienses mal del rey, ni hables mal del rico cuando estés a solas, porque las aves del cielo correrán la voz, y saldrán volando a contarlo todo.
Порівняння мудрості та глупоти
1 Як мертві мухи псують приємний запах пахучого єлею мироварника, так невеличка глупота знеславлює честь і мудрість поважної людини.
2 Як серце мудрого схиляє його праворуч, так серце нерозумного тягне його ліворуч.
3 І по якій би дорозі не йшов нерозумний, видно, що в нього бракує розуму, – такий своєю поведінкою всім демонструє, що він нерозумний.
4 Якщо проти тебе запалає гнів можновладця, не залишай негайно свого місця, адже лагідність сприяє прощенню навіть великих провин…
5 Існує певне зло, яке я бачив під сонцем, – це помилка, що походить від самого володаря:
6 Іноді нерозумного підіймають на велику висоту, тоді як обдаровані розумом мусять сидіти приниженими, –
7 я бачив слуг верхи на конях, у той час як вельможі ходять пішки, як слуги.
8 Хто копає яму, – сам до неї і впаде, а того, хто валить огорожу, – неодмінно вкусить гадюка.
9 Хто переносить камені, може від них надірватись, як і той, хто рубає дрова, – наражається на небезпеку.
10 Якщо затупиться сокира, і її лезо не нагострити, тоді потрібно прикладати більше сили, але мудрість здатна цьому зарадити.
11 Якщо гадюка вкусить до замовляння, тоді заклинач вже не потрібний .
12 Слова з уст мудрого користуються визнанням, тоді як нерозумного гублять його власні уста,
13 адже початок слів з його уст – глупота, як і кінець його мови – безглузде шаленство.
14 Нерозумний говорить багато, хоч людина не знає, що станеться, – і хто їй може сказати, що буде після неї?
15 Праця втомлює нерозумного, так що йому навіть важко знайти дорогу до міста.
16 Горе тобі, країно, коли твій цар – дитина, а твої можновладці лише те і знають, що спозаранку бенкетувати.
17 Проте щасливий ти, краю, якщо твій цар зі шляхетного роду, а твої можновладці сідають за стіл в належний час, щоб підживитись, а не впиватись.
18 Через лінощі будівничих може завалитись дах, і через недбальство рук протікатиме стеля.
19 Гостину справляють, щоб разом порадіти, бо вино розвеселяє життя, – а гроші уможливлюють усе це зробити.
20 Навіть подумки не лихослов царя, і в своїй спальні не проклинай багача, адже небесні птахи перенесуть твій голос, – крилаті передадуть твої слова.