1 David se fue de allí y se dirigió a la cueva de Adulán. Cuando sus hermanos y toda la familia de su padre lo supieron, fueron a verlo.
2 Y lo supo también mucha gente afligida, y otros con muchas deudas, o presas de gran amargura, y se le unieron unos cuatrocientos hombres y lo hicieron su jefe.
3 Entonces David salió de allí y se fue a Mispá de Moab, y le dijo al rey de ese lugar:
«Te ruego que recibas a mi padre y mi madre, y los protejas hasta que yo sepa lo que Dios va a hacer conmigo.»
4 Fue así como David llevó a sus padres ante el rey de Moab, y ellos vivieron allí mientras David estaba en la fortaleza.
5 Pero el profeta Gad le dijo a David:
«Ya es tiempo de que salgas de la fortaleza y vayas a la tierra de Judá».
Y David se fue, y llegó al bosque de Jaret.
Saúl mata a los sacerdotes de Nob
6 Saúl estaba descansando en una colina de Gabaa, a la sombra de un tamarisco, cuando tuvo noticias de David y de quienes lo acompañaban. Saúl tenía su lanza en la mano, y sus sirvientes estaban a su alrededor.
7 Entonces les dijo:
«Ustedes, benjaminitas, escúchenme bien: ¿Acaso el hijo de Yesé les ha dado tierras de labranza, o viñas, o los ha nombrado comandantes y capitanes de su ejército?
8 ¿Por qué han conspirado contra mí? ¿Por qué nadie me ha dicho que mi hijo Jonatán se ha aliado con el hijo de Yesé? ¡Ustedes no me tienen compasión! ¡Han dejado que mi hijo ponga en contra mía a mi siervo David, y ahora él me anda espiando!»
9 Entonces el edomita Doeg, que era jefe de los sirvientes de Saúl, dijo:
«Yo estaba en Nob, y vi cuando el hijo de Yesé llegó a visitar a Ajimélec hijo de Ajitob.
10 Este sacerdote consultó al Señor por David, y además le dio pan y la espada del filisteo Goliat.»
11 El rey mandó traer entonces al sacerdote Ajimélec hijo de Ajitob, y a la familia de su padre y a los sacerdotes que estaban en Nob, y cuando todos ellos estuvieron ante el rey,
12 Saúl dijo:
«Escúchame, hijo de Ajitob.»
Y el sacerdote respondió:
«Te escucho, mi señor.»
13 Y Saúl le respondió:
«¿Por qué tú y el hijo de Yesé han conspirado contra mí? Yo sé que le diste pan, y una espada, y consultaste al Señor por él para que se ponga en contra mía. ¡Y ahora me anda espiando!»
14 Entonces Ajimélec le contestó al rey:
«¿Hay entre todos tus sirvientes alguien que iguale a David en la fidelidad que te tiene? No solo es tu yerno, y está bajo tus órdenes, sino que le ha dado renombre a tu casa.
15 ¿Acaso es la primera vez que consulto a Dios por él? ¡De ninguna manera! No culpe Su Majestad de nada a este siervo suyo, ni a nadie en mi familia. De este asunto no sé nada, ni poco ni mucho.»
16 Pero el rey dijo:
«Puedes estar seguro, Ajimélec, que tú y toda la familia de tu padre morirán.»
17 Y dirigiéndose el rey a los guardias que lo rodeaban, les ordenó:
«¡Maten a los sacerdotes del Señor! También ellos le son fieles a David, pues sabían que él huía de mí, y no me lo hicieron saber.»
Pero los guardias se negaron a cumplir la orden de matar a los sacerdotes del Señor,
18 así que el rey llamó a Doeg y le dijo:
«Ven y mátalos tú mismo.»
Y Doeg arremetió contra ellos, y ese mismo día mató a ochenta y cinco sacerdotes que vestían efod de lino.
19 Luego entró en Nob, donde vivían los sacerdotes, y mató a hombres, mujeres y niños de pecho, y hasta mató bueyes, asnos y ovejas. A todos los mató a filo de espada.
20 Pero Abiatar, que era uno de los hijos de Ajimélec hijo de Ajitob, logró escapar y fue en busca de David.
21 Cuando lo encontró, lo puso al tanto de cómo Saúl había ordenado matar a los sacerdotes del Señor.
22 Entonces David le dijo a Abiatar:
«Cuando vi a Doeg el edomita en Nob, me imaginé que él iría a decirle a Saúl que me había visto. Yo tengo la culpa de que hayan matado a toda la familia de tu padre.
23 Pero quédate conmigo y no tengas miedo, pues quien busca matarme también te buscará a ti, pero conmigo estarás a salvo.»
Чотириста воїнів Давида
1 Вирушивши звідти Давид утік до Адулламської печери . Довідались про це, його брати і вся родина його батька, прийшли туди до нього.
2 Тут навколо нього почали гуртуватись усі люди, що перебували в злиднях, а також усі боржники та незадоволені Саулом , і він став їхнім ватажком. Таким чином всього зібралось близько чотирьохсот чоловік.
3 Звідти Давид вирушив до моавської Міцпи, й попросив моавського царя: Дозволь моєму батькові та моїй матері замешкати у вас, доки я не дізнаюсь, що Бог учинить зі мною.
4 Отже, він запровадив їх до моавського царя, і вони там мешкали протягом усього часу, доки Давид переховувався у своїх твердинях (схованках ).
5 Але пророк Ґад сказав Давидові: Досить тобі ховатись від людей у твердинях! Збирайся і йди в Юдин край. Отже, Давид послухався , вирушив і прибув до лісу Херет.
Саул страчує Господніх священників у Нові
6 Тим часом Саул довідався, що об’явився Давид разом з людьми, які були при ньому. Тоді Саул перебував у Гіві, – сидів під тамариском на пагорбі, зі списом у своїй руці, а всі його слуги стояли навколо нього.
7 Звертаючись до своїх слуг, які стояли перед ним, Саулсказав : Послухайте, веніямінці: Невже син Єссея наділить вас полями та виноградниками, поставить тисяцькими й сотниками?
8 Адже чомусь ви всі змовилися проти мене, і ніхто з вас мені не повідомив про те, що мій син уклав Заповіт із сином Єссея; ніхто з вас не співчуває мені, аби мені відкрити, що мій син підбурив проти мене мого слугу, який влаштовує на мене засідку, як це тепер виявилось…
9 У той час Доік, едомець, який стояв серед Саулових слуг, сказав: Я бачив, як син Єссея приходив до Нови, до Ахімелеха, сина Ахітува.
10 Той запитував про нього в Господа, дав йому харчі, і навіть віддав йому меч филистимця Голіафа.
11 Тож цар послав, аби покликали священика Ахімелеха, сина Ахітува, та всю родину його батька, всіх священиків, що в Нові. Отже, всі вони прибули до царя.
12 Тоді цар Саул сказав: Послухай, сину Ахітува! А той відповів: Я слухаю, мій володарю!
13 І Саул запитав його: Для чого ви, разом із сином Єссея, змовились проти мене? Адже ти його забезпечив хлібом і мечем, питав щодо нього в Бога, так що він повстав проти мене, влаштував на мене засідку, як це тепер виявилось?
14 Відповідаючи цареві, Ахімелех сказав: Хто серед усіх твоїх слуг є таким вірним, як Давид? Адже він – зять царя, начальник охорони й виконавець твоїх наказів, який і шанований у твоїй родині?!
15 Для чого би я зараз почав питати про нього в Бога? У жодному разі! Тож нехай цар ні в чому не звинувачує свого слугу, тим більше всю родину мого батька, тому що твій слуга про цю справу нічого, навіть найменшого, не знав!
16 Цар однак оголосив вирок: Ти, Ахімелеху, неодмінно повинен померти, як і вся родина твого батька!
17 Після цього цар наказав вартовим, які стояли біля нього: Йдіть і стратьте Господніх священиків, адже й вони підтримують Давида, оскільки вони знали, що він утікає, і не повідомили мене! Проте ці слуги царя не посміли підняти своїх рук, аби стратити Господніх священиків.
18 Тоді цар наказав Доіку: Йди ти і скарай священиків! Едомець Доік обернувся, напав на священиків і стратив того дня – вісімдесят п’ять мужів, котрі носили лляний ефод.
19 Крім того, він пішов у місто священиків, Нов, і все знищив мечем: чоловіків і жінок, дітей і немовлят, волів, ослів, і овець – вигубив усе…
20 Врятувався лише один син Ахімелеха, внук Ахітува, на ім’я Авіятар, який утік до Давида.
21 Авіятар розповів Давидові, що Саул стратив Господніх священиків.
22 Тоді Давид сказав Авіятарові: Я знав ще того дня, побачивши там едомця Доіка, що він обов’язково донесе про все Саулові. Це я винуватий у загибелі всіх з родини твого батька.
23 Тож залишайся зі мною, і не бійся, адже хто посягає на моє життя, той посягатиме й на твоє, так що ти в мене під охороною.