David derrota a los amalecitas
1 Al tercer día, David y sus hombres fueron a Siclag, y se dieron cuenta de que los amalecitas habían invadido el Néguev, y de que a Siclag la habían asolado y le habían prendido fuego.
2 Habían capturado a las mujeres y a todos los que vivían allí, chicos y grandes, aunque no habían matado a nadie; simplemente se los habían llevado cautivos.
3 Cuando David y sus hombres llegaron a Siclag y vieron que la ciudad había sido incendiada y que las mujeres y sus hijos habían sido capturados,
4 se pusieron tan tristes que lloraron a voz en cuello, hasta que se cansaron.
5 Entre las cautivas estaban las dos mujeres de David, es decir, Ajinoán la jezreelita y Abigaíl, la viuda de Nabal.
6 David se angustió porque todo el pueblo quería apedrearlo, pues les dolía haber perdido a sus hijas y a sus hijos, pero halló fuerzas en el Señor su Dios.
7 Entonces llamó al sacerdote Abiatar hijo de Ajimélec, y le dijo:
«Te ruego que me traigas el efod.»
Abiatar se lo llevó,
8 y David consultó al Señor. Le preguntó:
«¿Debo perseguir a esa banda de malvados? ¿Podré darles alcance?»
Y el Señor le dijo:
«Ve tras ellos, porque les darás alcance y podrás liberar a los cautivos.»
9 David partió entonces con sus seiscientos hombres, y llegaron hasta el torrente de Besor, donde se quedaron unos cuantos.
10 Los que siguieron adelante con David fueron cuatrocientos hombres, pues doscientos de ellos estaban tan cansados que no pudieron cruzar el torrente.
11 Y esos que siguieron hallaron en el campo a un egipcio, y lo llevaron ante David; lo alimentaron con pan, y le dieron a beber agua.
12 También le dieron pan de higos secos y dos racimos de uvas pasas, y el egipcio comió y recobró el ánimo, pues hacía tres días con sus noches que no había comido ni bebido nada.
13 Luego, David le preguntó:
«¿Quién eres, y de dónde vienes?»
Y el joven egipcio respondió:
«Sirvo a un amalecita, pero me abandonó hace tres días porque me vio muy mal,
14 pues habíamos hecho una incursión al Néguev de los cretenses y de Judá, y también al Néguev de Caleb, y luego le prendimos fuego a Siclag.»
15 Y David le preguntó:
«¿Me puedes llevar hasta esa tropa?»
Y el egipcio dijo:
«Lo haré, si me juras que no me matarás ni me entregarás a mi amo. Solo así te llevaré hasta esa gente.»
16 Y como David se lo juró, el egipcio lo llevó adonde estaban ellos. Cuando llegaron, David vio a la tropa esparcida y en completo desorden. Estaban comiendo y bebiendo, y haciendo una gran fiesta con todo el botín que habían tomado de los filisteos y de la tierra de Judá.
17 David, aprovechando su descuido, los hirió de muerte durante todo ese día y hasta la tarde del día siguiente, sin dejar con vida más que a cuatrocientos jóvenes que huyeron montados en sus camellos.
18 Después de que David recuperó todo lo que los amalecitas habían robado, liberó también a sus dos mujeres.
19 David recuperó todo, sin que le faltara absolutamente nada, por pequeña que fuera, y devolvió los hijos y las hijas a sus padres.
20 También se apoderó de las ovejas y del ganado mayor, y como lo iba arriando, todos decían que era el botín de David.
21 Cuando David llegó al torrente de Besor, los doscientos hombres que por cansancio no habían podido acompañarlo salieron a recibirlo, y al verlos David, los saludó en paz.
22 Pero entre los soldados que habían ido con David a la batalla, había algunos que eran egoístas y malvados, que dijeron:
«A estos no les corresponde nada del botín que capturamos. Que tomen a sus mujeres y a sus hijos, y que se vayan.»
23 Pero David les dijo:
«No se porten así, hermanos míos. El Señor nos ha protegido y nos ha permitido recuperar lo que esa banda de malvados que nos atacó nos había arrebatado.
24 ¿Quién va a darles la razón en este caso? El mismo derecho tiene el que entra en combate como el que se queda al cuidado del bagaje. Todos merecen recibir lo mismo.»
25 Y desde aquel día y hasta la fecha, esto quedó establecido como una ley y ordenanza en Israel.
26 Cuando David llegó a Siclag, tomó parte del botín y lo repartió entre sus amigos, los ancianos de Judá, junto con este mensaje: «Aquí tienen este presente. Se lo quitamos a los enemigos del Señor, y es para ustedes.»
27 El regalo se lo envió a los que vivían en Betel, en Ramot del Néguev, en Jatir,
28 en Aroer, en Sifmot, en Estemoa,
29 en Racal, en las ciudades de Yeramel, en las ciudades de los quenitas,
30 en Jormá, en Corasán, en Atac,
31 en Hebrón, y en todos los lugares donde David había estado con sus hombres.
Напад амалекітянців на Ціклар
1 Так сталося, що поки Давид і його люди на третій день прибули до Ціклаґа, то амалекітянці напали з півдня на Ціклаґ, зруйнували Ціклаґ і спалили його вогнем.
2 Жінок, що були в ньому, а також усіх, що залишались , – від малого й до найстаршого, – захопили в полон; проте нікого не вбили, а лише забрали з собою та подались своєю дорогою.
3 І коли ввійшов Давид зі своїми воїнами в місто, то воно виявилось спаленим вогнем, а їхніх дружин, їхніх синів та їхніх дочок було взято в неволю.
4 Тож Давид і чоловіки, що були з ним, заголосили; вони плакали доти, доки зовсім не стало в них сил далі плакати.
5 Обидві дружини Давида також були відведені в полон: Ахіноама, єзреелітка та Авігея, колишня дружина Навала, кармелійця.
6 Давид опинився у великій небезпеці, оскільки його люди за все, що сталось, вже мали намір побити його камінням. Всім було вкрай тяжко, адже кожен відчував душевний біль і бідкався за своїх синів та за своїх дочок. Але Давид кріпився надією на Господа, свого Бога!
Давид знищує амалекітянців та рятує усіх полонених
7 Давид сказав священику Авіятару, сину Ахімелеха: Принеси до мене ефод! І Авіятар приніс до Давида ефод.
8 Тоді Давид запитав Господа, говорячи: Якщо я вирушу в погоню за цією ордою, то чи я наздожену її? Відповідь була такою: Наздоганяй, адже ти, безперечно, їх наздоженеш і неодмінно визволиш усіх!
9 Отже, Давид вирушив разом із шістьмастами воїнів, і незабаром вони прибули до потоку Бесор, де залишились ті, що ослабли й відставали.
10 Але Давид, і з ним чотириста мужів, погнались далі, а двісті ослаблених чоловіків залишились, оскільки не змогли подолати потік Бесор.
11 Переслідувачі в полі натрапили на якогось юнака, єгиптянина, й привели його до Давида. Дали йому поїсти хліба, й напоїли його водою.
12 Дали йому також трохи сушених фіг та два пучки родзинок. Коли він це з’їв, то прийшов до тями, оскільки він нічого не їв і не пив води вже три доби.
13 Тоді Давид запитав його: Чий ти, й звідки ти тут взявся ? А він відповів: Я – юнак з Єгипту, раб одного амалекітянця; мій господар мене залишив, оскільки три дні тому я захворів.
14 Ми нападали на південь керетейців, що належав Юдиним нащадкам, а також на південь Халева, а Ціклаґ ми спалили вогнем.
15 Тоді Давид запитав його: Чи ти зміг би запровадити мене до тієї зграї? А той відповів: Присягнися мені Богом, що ти не вб’єш мене і не віддаси мене в руки мого господаря, – тоді я заведу тебе до тієї орди.
16 Він привів Давида на те місце якраз тоді, коли вони, розпорошившись по всьому полі, їли й пили, радіючи великій здобичі, яку награбували у филистимській місцевості та в Юдейському краю.
17 Тож Давид громив їх від світанку і аж до вечора наступного дня; не врятувався з них ніхто, крім чотирьохсот слуг, які сіли на верблюдів і втекли.
18 Отже, Давид врятував усіх, кого захопили амалекітянці; визволив Давид також обох своїх дружин.
19 Ніхто з них не загинув, – від наймолодшого до найстаршого, – всі їхні сини й дочки. Так само й здобич, що ті награбували, – Давид повернув усе.
Розподіл здобичі
20 Давид також захопив усі отари овець та стада худоби амалекітянців , – їх гнали перед власною скотиною, яку також відібрали, при цьому вигукуючи: Це здобич Давида!
21 Коли Давид повертався до тих двохсот воїнів, котрі втомились і не змогли далі йти з Давидом, а розташувались біля потоку Бесор, то вони вийшли назустріч Давидові й назустріч воїнам, котрі були з ним. Підійшовши, Давид привітав тих людей миром.
22 Проте серед тих, котрі ходили з Давидом, були злісні й недоброзичливі мужі, які говорили: Оскільки вони далі не ходили з нами, то ми не дамо їм нічого зі здобичі, яку ми відібрали; нехай кожен з них візьме лише свою дружину й своїх дітей і йдуть собі.
23 Але Давид сказав: Не робіть такого, мої брати, з тим, що Господь учинив для нас. Він зберіг нас, і віддав у наші руки ту зграю, яка на нас напала!
24 Та й хто слухатиме вас у цій справі? Тому, яка частка того, хто брав участь у битві, такою ж має бути частка того, хто залишався в обозі! Діліть усім однаково!
25 З того дня й надалі, цей звичай в Ізраїлі став законом аж до сьогодні.
26 Коли Давид повернувся до Ціклаґа, він послав частину здобичі старійшинам Юдеї та своїм наближеним зі словами: Це вам подарунок зі здобичі, відібраної від Господніх ворогів,
27 тим, котрі у Бетелі, тим, котрі в південнім Рамоті, і тим, хто в Яттірі;
28 тим, котрі в Ароері, тим, котрі в Сіфмоті, й тим, котрі в Ештемоа;
29 тим, котрі в Ракалі, тим, котрі в єрахмаельських містах , а також тим, хто в містах кенейців ,
30 тим, котрі в Хормі, тим, котрі в Бор-Ашані, і тим, котрі в Атахі;
31 тим, котрі в Хевроні, а також у всі ті місцевості, де Давид, ховаючись, поневірявся зі своїми людьми.