Reparto de Canaán por suertes
1 Toda esta fue la herencia que recibieron los hijos de Israel en la tierra de Canaán. El reparto lo hicieron el sacerdote Eleazar, Josué hijo de Nun, y los jefes de las tribus israelitas.
2 La tierra fue sorteada entre las nueve tribus y media, tal y como el Señor se lo ordenó a Moisés.
3 Antes de eso Moisés les había dado su parte de las tierras a las dos tribus y media, al otro lado del Jordán.
4 Los hijos de José se dividieron en dos tribus, la de Manasés y la de Efraín, y a los levitas no se les dieron tierras. No tuvieron parte en la repartición, aunque sí recibieron ciudades en las cuales vivir, junto con ejidos para sus ganados y rebaños.
5 La tierra se repartió entre los hijos de Israel, tal y como el Señor se lo había ordenado a Moisés.
Caleb recibe Hebrón
6 Los hijos de Judá fueron a Gilgal para ver a Josué, y Caleb hijo de Yefune, el quenizita, le dijo:
«Tú bien sabes lo que el Señor le dijo a Moisés, el varón de Dios, en Cadés Barnea, en cuanto a nosotros.
7 Cuando Moisés, el siervo del Señor, me envió a reconocer la tierra, yo tenía cuarenta años; y a mi regreso le di las noticias, según mi sentir.
8 También sabes que los hermanos que me acompañaron desanimaron al pueblo, pero yo me mantuve fiel al Señor mi Dios.
9 Ese día Moisés hizo este juramento: “La tierra donde has puesto el pie será tuya. Será la herencia perpetua de tus hijos, por cuanto seguiste con fidelidad al Señor mi Dios.”
10 El Señor me ha dado cuarenta y cinco años más de vida, tal y como él se lo dijo a Moisés cuando Israel andaba por el desierto. Así que ahora tengo ochenta y cinco años,
11 pero aún me siento tan fuerte como el día en que Moisés me envió a reconocer la tierra. Tengo fuerzas para pelear, y para salir y entrar.
12 Por lo tanto, te pido que me des este monte, del cual habló el Señor aquel día. Tú eres testigo. Aquí viven los anaquitas, y tienen grandes ciudades fortificadas; pero con la ayuda del Señor puedo vencerlos y echarlos de estas tierras.»
13 Entonces Josué bendijo a Caleb hijo de Yefune, el quenizita, y como herencia le dio Hebrón.
14 Hasta el día de hoy es su herencia, porque siguió fielmente al Señor, Dios de Israel.
15 Antes, Hebrón se llamaba Quiriat Arbá, porque Arba fue un hombre importante entre los anaquitas. Después de eso, hubo paz en la tierra.
Поділ землі на заході від Йордану
1 А ось володіння Ізраїльтян, які вони успадкували в ханаанському краю, і якими їх наділили священик Елеазар та Ісус Навин, разом із начальниками Ізраїлевих племен, за батьківськими (патріархів) іменами.
2 Вони розподілили наділи дев’яти племенам і другій половині племені Манассії жеребкуванням, як і заповів Господь через Мойсея,
3 оскільки Мойсей двом племенам і половині племені вже дав спадщину з іншого боку Йордану. Левіти спадщини між ними також не отримали,
4 тоді як сини Йосифа, Манассія і Єфрем, утворили два племені. Хоча левітам і не дали окремого земельного наділу, їм визначили певні міста для проживання та прилеглі до міст ділянки як пасовиська для їхньої худоби та для їхнього господарства.
5 Як Господь заповів Мойсеєві, так Ізраїльтяни і вчинили, коли ділили землю.
Халев наслідує Хеврон
6 В Ґілґалі нащадки Юди підійшли до Ісуса, й Халев, син Єфунея, кенезеєць, промовив до нього: Ти пам’ятаєш слова, які Господь сказав Мойсеєві, чоловікові Божому, щодо мене і тебе в Кадеш-Барнеа.
7 Мені було сорок років, коли Мойсей, Господній слуга, послав мене з Кадеш-Барнеа розвідати землю, і я приніс йому правдиву вістку за переконанням свого серця.
8 Мої брати, що ходили зі мною, посіяли страх і зневіру в серця людей, тимчасом як я цілковито був слухняним Господу, моєму Богові.
9 Того дня Мойсей, присягнувшись, сказав: Земля, по якій ступали твої ноги, належатиме, як спадщина, тобі й твоїм нащадкам навіки, тому що ти виявив повний послух Господу, моєму Богові.
10 Отже, Господь зберіг мені життя, як і обіцяв. Вже минуло сорок п’ять років, відколи Господь промовив ці слова до Мойсея. Протягом цих років Ізраїль мандрував пустелею, і от тепер мені вісімдесят п’ять років.
11 Але й сьогодні я почуваю себе сповненим сили, як і тоді, коли посилав мене Мойсей; і яка була моя сила тоді, така моя сила і тепер, – чи то до битви, чи до походу.
12 Тож дай мені ті гори, про які говорив Господь того дня. Адже ти тоді сам чув, що там мешкають енакійці, а їхні міста великі й укріплені. Але сподіваюсь, що Господь буде зі мною, і я вижену їх, як і сказав Господь!
13 Поблагословив його Ісус, і дав Халевові, синові Єфунея, у наділ Хеврон.
14 З того часу Хеврон став належати кенезейцю Халеву, синові Єфунея, як спадщина аж до цього дня, тому що він цілковито був слухняним Господу, Богу Ізраїлю.
15 Раніше Хеврон називався Кір’ят-Арба (місто Арби ), за ім’ям найвидатнішого мужа з енакійців. І край заспокоївся від війни.