LIBRO V
Dios libra de la aflicción
1 ¡Alabemos al Señor, porque él es bueno;
porque su misericordia es constante!
2 Que lo afirmen los redimidos por Dios,
los que salvó del poderoso enemigo,
3 los que reunió desde lejanas tierras,
del oriente y del occidente,
del norte y del sur.
4 Perdidos en el desierto, no hallaban un camino
que los llevara a una ciudad habitable.
5 Andaban hambrientos y sedientos,
con el alma a punto de desfallecer.
6 En su angustia, clamaron al Señor,
y él los libró de sus aflicciones,
7 los guio por un buen camino,
hasta encontrar una ciudad habitable.
8 ¡Alabemos la misericordia del Señor
y sus grandes hechos en favor de los mortales!
9 El Señor sacia la sed del sediento,
y colma con buena comida al hambriento.
10 Algunos vivían en profunda oscuridad,
prisioneros de la aflicción y las cadenas,
11 pues fueron rebeldes a los mandatos de Dios
y despreciaron los proyectos del Altísimo.
12 Dios quebrantó su orgullo con trabajos pesados;
caían, y no había quien los levantara.
13 Pero en su angustia clamaron al Señor,
y él los salvó de toda su aflicción;
14 los sacó de la profunda oscuridad,
y puso fin a su aflicción y sus cadenas.
15 ¡Alabemos la misericordia del Señor,
y sus grandes hechos en favor de los mortales!
16 Él destruye las puertas de bronce,
y despedaza los cerrojos de hierro.
17 Obstinados en su conducta rebelde,
y afligidos por causa de sus maldades,
18 llegaron a aborrecer toda clase de alimento;
¡ya tocaban a las puertas de la muerte!
19 Pero en su angustia clamaron al Señor,
y él los libró de su aflicción.
20 Con el poder de su palabra los sanó,
y los libró de caer en el sepulcro.
21 ¡Alabemos la misericordia del Señor,
y sus grandes hechos en favor de los mortales!
22 ¡Ofrezcámosle sacrificios de gratitud,
y jubilosos proclamemos sus obras!
23 Los marinos, que conocen el mar,
con sus naves comercian en muchos lugares.
24 Allí, en lo profundo del mar,
han visto las maravillosas obras del Señor.
25 Él habló, y se desató un viento tempestuoso,
y gigantescas olas se encresparon.
26 Se levantaban hacia el cielo, o se hundían en el mar;
y ellos se desanimaban y temblaban de miedo.
27 Inseguros, daban traspiés, como ebrios;
¡de nada les servía toda su pericia!
28 Pero en su angustia clamaron al Señor,
y él los libró de su aflicción:
29 convirtió la tempestad en bonanza,
y apaciguó las amenazantes olas.
30 Ante esa calma, sonrieron felices
porque él los lleva a puerto seguro.
31 ¡Alabemos la misericordia del Señor,
y sus grandes hechos en favor de los mortales!
32 ¡Que lo exalte el pueblo congregado!
¡Que lo alabe el consejo de ancianos!
33 El Señor convierte ríos y manantiales,
en sequedades y áridos desiertos;
34 por la maldad de sus habitantes
deja estéril la tierra generosa;
35 convierte el desierto en lagunas,
y la tierra seca en manantiales.
36 Allí se establecen los que sufren de hambre,
y fundan ciudades donde puedan vivir.
37 Luego siembran los campos, y plantan sus viñas,
y recogen abundantes cosechas.
38 Dios los bendice y les da muchos hijos,
y no deja que sus ganados se reduzcan.
39 Pero si disminuyen y son humillados,
es por causa de la opresión, la maldad y la congoja.
40 Pero el Señor desprecia a los tiranos,
y los hace perderse en desiertos sin camino.
41 El Señor rescata al pobre de su miseria,
y multiplica sus hijos como rebaños de ovejas.
42 Al ver esto, los fieles se alegran,
y los malvados guardan silencio.
43 Si hay alguien sabio, que cumpla con esto,
y que entienda que el Señor es misericordioso.
Псалом 107
1 Прославляйте Господа, тому що Він добрий, і Його милість триває вічно!
2 Хай так говорять викуплені Господом, котрих Він визволив з рук ворога
3 й зібрав із різних країн, – зі сходу й заходу, з півночі і півдня.
4 Вони блукали безлюдними дорогами пустелі, не знаходячи міста, в якому могли б оселитись.
5 Переносили спрагу і голод, умліваючи душами своїми.
6 У своїй недолі вони заволали до Господа, і Він визволив їх від страждань,
7 попровадивши їх прямою дорогою, аби дійшли до міста, де мали оселитись.
8 Тож нехай прославляють Господа за Його милосердя і за Його дивовижні діла для людських дітей!
9 Адже Він напоїв спрагнену душу і зголоднілого обдарував добром, –
10 всіх тих, котрі перебували в темряві і в тіні смерті, були сковані нуждою і залізом, –
11 оскільки вони чинили опір Божим словам, нехтуючи порадами Всевишнього.
12 Тому Він упокорював їхнє серце працею; вони падали, та не було кому їм допомогти.
13 У своєму горі вони заволали до Господа, і Він їх звільнив від їхніх скорбот,
14 вивів їх з темряви і тіні смерті, розбив їхні кайдани.
15 Тому нехай прославляють Господа за Його милосердя і чудеса Його для людських дітей!
16 Адже це Він розбив мідні брами і розламав залізні засуви!
17 Нерозумні страждали через свої гріховні дороги, терпіли через свої провини.
18 Будь-яка їжа була огидною для їхньої душі, й вони наближалися до смертельної брами.
19 Але заволали вони до Господа у своїй недолі, і Він визволив їх від їхніх страждань.
20 Він послав Своє слово, щоб оздоровити їх, і визволив їх від могили.
21 Тож нехай прославляють Господа за Його милосердя і дивовижні діла для людських дітей!
22 Нехай принесуть жертви подяки, хай розповідають про Його діяння з радістю!
23 Ті, котрі плавають на кораблях у морі, що торгують на великих водних шляхах ,
24 бачать Господні діла і Його чудеса в морських глибинах!
25 Він накаже і здіймається буря, що підіймає вгору величезні хвилі.
26 Вони (люди на кораблі ) підносяться до неба й знову опускаються у безодню; їхня душа буває у відчаї від небезпеки.
27 Вони хитаються й заточуються, наче п’яні, і вся їхня мудрість нічого не варта.
28 Тоді у своїй біді волають до Господа, і Він визволяє їх від нещастя.
29 Він вгамовує бурю, і заспокоюються хвилі.
30 Люди радіють, що стало тихо, – і Він провадить їх до бажаної пристані.
31 Тож нехай прославляють Господа за Його милосердя і Його чудеса для людських дітей!
32 Нехай Його величають на народних зібраннях, і в радах старійшин хай прославляють Його!
33 Він перетворює ріки в пустелю і водні джерела – на суху землю;
34 плодоносну землю перетворює на солончаки через злодіяння тих, що на ній проживають.
35 Але Він також перетворює пустелю в озерний край, і суху землю – у водні джерела.
36 Він поселяє там зголоднілих, щоб вони будували міста для проживання.
37 Вони засівають поля, насаджують виноградники і збирають щедрі врожаї.
38 За Його благословенням вони стають численним народом, і не поменшується їхня худоба…
39 Але трапляється, що вони стають знову нечисленними, пригнобленими під тягарем страждань і болю.
40 Він вкриває зневагою можновладців, заставляє їх блукати по безлюдних місцях, на бездоріжжі;
41 і в той же час допомагає бідному вибратися з убогості й намножує його родину, наче отару.
42 Бачать це праведні й тішаться, а всі нечестиві змушені закривати свої уста.
43 Хто мудрий, нехай зауважує це і роздумує над милістю Господа.