Profecía contra Babilonia
1 Por medio del profeta Jeremías el Señor dio este mensaje contra Babilonia, es decir, contra la tierra de los caldeos.
2 «¡Anúncienlo en las naciones! ¡Levanten las banderas y háganlo saber! ¡Ya es del dominio público, así que no lo disimulen! ¡Digan que Babilonia ha sido conquistada, que el dios Bel ha quedado confundido, y que Merodac está deshecho! Las imágenes de sus ídolos han sido destrozadas.
3 La atacó una nación del norte, y dejó desolada su tierra. Ya no hay en ella gente ni animales. ¡Todos huyeron, todos se han ido!
4 »Cuando llegue el momento, vendrán juntos los hijos de Israel y los hijos de Judá, y llorando irán en busca del Señor su Dios.
—Palabra del Señor.5 »Preguntarán por el camino de Sión, y hacia allá se dirigirán, y unos a otros se dirán: “Vengan, hagamos con el Señor un pacto eterno que jamás se olvide.”
6 »Mi pueblo es un rebaño de ovejas perdidas. Sus pastores las hicieron perder el camino, y se descarriaron por los montes. Anduvieron de monte en monte, y se olvidaron de sus rediles.
7 Todos los que las hallaban, las devoraban; sus enemigos alegaban no cometer ningún pecado, porque antes ellas habían pecado contra el Señor, que es mansión de justicia y esperanza de sus padres.
8 »¡Huyan de Babilonia! ¡Salgan del país de los caldeos! ¡Sean como los machos cabríos, que van al frente del rebaño!
9 Porque yo estoy incitando contra Babilonia a una alianza de poderosos pueblos del norte, y voy a hacer que la ataquen. Desde allá se prepararán para atacarla, y la conquistarán. Son arqueros diestros y valientes, y sus flechas siempre dan en el blanco.
10 Caldea será botín de guerra; todos los que la saqueen quedarán satisfechos.
—Palabra del Señor.11 »Y es que ustedes, babilonios, se alegraron y regocijaron destruyendo a mi pueblo. Retozaron como novillas sobre la hierba, relincharon como caballos.
12 Pero esa ciudad que los vio nacer quedará avergonzada y humillada, convertida en un desierto, en un árido páramo. ¡Será la menos importante de las naciones!»
13 La ira del Señor hará que se quede abandonada y sin que nadie la habite. Todos los que pasen por Babilonia quedarán asombrados y se burlarán de su desgracia.
14 Ustedes todos, los que tensan el arco: ¡fórmense y rodeen a Babilonia! ¡Disparen sus flechas, y no las escatimen! Porque Babilonia pecó contra el Señor.
15 ¡Rodéenla y lancen gritos contra ella! ¡Tomen venganza de ella, y hagan que se rinda! ¡Derriben sus torres, y echen abajo sus murallas! ¡Hagan con ella lo que ella hizo con otros! ¡Esta es la venganza del Señor!
16 ¡Acaben en Babilonia con todos los que siembran y siegan! Cuando los extranjeros se enfrenten a la espada destructora, todos ellos volverán los ojos a su pueblo y saldrán huyendo a su país.
17 Israel es un rebaño descarriado, dispersado por los leones. Primero lo devoró el rey de Asiria, y después el rey Nabucodonosor de Babilonia le trituró los huesos.
18 Por lo tanto, así ha dicho el Señor de los ejércitos y Dios de Israel:
«Voy a castigar al rey de Babilonia y a su país, como antes castigué al rey de Asiria.
19 Y haré que Israel vuelva a su lugar de residencia, para que se alimente en el Carmelo y en Basán; para que sacie su apetito en el monte de Efraín y en Galaad.
20 Cuando lleguen el día y el momento, se buscará acusar a Israel por su maldad, y a Judá por sus pecados, y no se hallará de qué acusarlos, porque yo perdonaré a los que haya dejado con vida.
—Palabra del Señor.21 »¡Ataca a la tierra de Meratayin, y a los habitantes de Pecod! ¡Destrúyelos, persíguelos hasta matarlos! ¡Haz todo tal y como yo te lo he ordenado!»
—Palabra del Señor.22 Se oye en la tierra estruendo de guerra y de gran destrucción.
23 ¡Babilonia, que desmenuzaba a otros pueblos como un martillo, ahora ha sido totalmente desmenuzada! ¡Se ha convertido en motivo de horror para todas las naciones!
24 El Señor te tendió una trampa, Babilonia, y caíste en ella. Sin darte cuenta, quedaste atrapada, porque lo desafiaste.
25 Abrió el Señor su arsenal, y en su furia sacó sus armas. Esto lo ha hecho el Señor, el Dios de los ejércitos, en la tierra de los caldeos.
26 ¡Vengan contra ella desde los confines de la tierra! ¡Abran sus graneros, y conviértanla en un montón de ruinas! ¡Destrúyanla, que no le quede nada!
27 ¡Maten a todos sus novillos! ¡Llévenlos al matadero! ¡Ay de ellos, pues su día ha llegado! ¡Llegó la hora de su castigo!
28 Puede oírse a los que huyen en desbandada de la tierra de Babilonia, y dan en Sión las noticias de que el Señor nuestro Dios se está vengando por lo que antes hicieron en su templo.
29 «¡Junten alrededor de Babilonia a los arqueros! ¡Acampen contra ella y lancen sus flechas! ¡Que no escape nadie! ¡Denle su merecido! ¡Hagan con ella lo que ella hizo con otros! Porque ella se rebeló contra el Señor, contra el Santo de Israel.
30 Por eso sus jóvenes caerán muertos por las calles. Ese día, todos sus guerreros serán derrotados.
—Palabra del Señor.31 »Yo estoy contra ti, pueblo insolente. Ha llegado ya el día y la hora de tu castigo.
—Palabra del Señor de los ejércitos.32 »Y tú, pueblo insolente, tropezarás y rodarás por tierra, y no habrá quien te levante. Yo les prenderé fuego a tus ciudades, y quemaré todos sus alrededores.»
33 Así ha dicho el Señor de los ejércitos:
«Los hijos de Israel y los hijos de Judá fueron oprimidos al mismo tiempo; todos sus opresores los tomaron cautivos y no los quisieron soltar.
34 Pero yo soy su poderoso Redentor. Mi nombre es el Señor de los ejércitos. Yo seré su defensor, y daré reposo a su tierra, pero a los habitantes de Babilonia no los dejaré reposar.
35 »¡Guerra contra los caldeos! ¡Guerra contra los habitantes de Babilonia! ¡Guerra contra sus príncipes y sus sabios!
—Palabra del Señor.36 »¡Guerra contra los adivinos! ¡Que pierdan su sabiduría! ¡Guerra contra sus valientes! ¡Que pierdan el valor!
37 ¡Guerra contra sus caballos y sus carros, y contra toda la gente que en ella se encuentra! ¡Que se acobarden como mujeres! ¡Guerra contra sus tesoros! ¡Que sean saqueados!
38 ¡Que todos sus manantiales se sequen! Porque son un país idólatra, aturdido con tantas imágenes.
39 »Por lo tanto, Babilonia llegará a ser la guarida de las fieras salvajes y de los chacales; allí también se guarecerán los polluelos del avestruz, y nunca más volverá a poblarse, ni habrá jamás quien la habite.
40 Será como cuando yo destruí a Sodoma y Gomorra, y a sus ciudades vecinas: nunca nadie volverá a habitarla.»
—Palabra del Señor.41 Viene ya un pueblo del norte. Una gran nación y muchos reyes se levantan desde los confines de la tierra.
42 Son crueles y desalmados. Manejan el arco y la lanza, montan caballos, y su voz resuena como el mar. Se preparan a atacarte, pobre Babilonia, como hombres de guerra que son.
43 Cuando el rey de Babilonia supo la noticia, sus manos desfallecieron; le sobrevino la angustia, y le dieron dolores como de mujer parturienta.
44 «Yo vendré contra la fortaleza amurallada, como un león que sale de los bosques del Jordán, y muy pronto los haré huir de la ciudad. Pondré al frente de ella a quien yo elija; porque ¿quién puede compararse a mí?; ¿quién puede ocupar mi lugar?; ¿qué pastor puede hacerme frente?
45 Así que oigan lo que yo, el Señor, he determinado hacer contra Babilonia, y los planes que he trazado contra el país de los caldeos. Aun sus niños más pequeños serán llevados cautivos, y sus casas serán destruidas.
46 Cuando Babilonia sea conquistada, sus gritos harán que tiemble la tierra; su clamor se oirá en todas las naciones.»
Пророцтво про Вавилон та халдейську країну
1 Слово, яке Господь провістив через пророка Єремію про Вавилон та про халдейську країну.
2 Сповістіть народам й проголосіть, – підніміть стяг і повідомте, – не втаюйте, а скажіть: Вавилон завойований, – їхній бог Бел осоромлений, Меродах потрощений, і зганьблені всі інші його кумири, розбиті його ідоли-боввани.
3 Адже проти нього виступить народ із півночі. Він оберне цей край на пустелю без мешканців, – ні людини, ні скотини, – всі повтікають і щезнуть.
4 У певні дні того часу, – говорить Господь, – приходитимуть нащадки Ізраїля, разом з поколінням Юди, – вони будуть ходити й плакати, шукаючи Господа, свого Бога.
5 Вони питатимуть дорогу до Сіону, і, звертаючи в його бік свої погляди, говоритимуть один одному : ходімо й приєднаймося до Господа Бога через вічний Заповіт, який відтепер вже не забудемо.
6 Мій народ був заблудлою отарою, – їхні пастирі звели їх на манівці й загнали на гори, де вони тинялись з гори на пагорб, забувши про свою кошару.
7 Усі, що їх зустрічали, пожирали їх, а їхні вороги говорили: Це не наша провина, що вони згрішили проти Господа, – перед оселею правди і Господом – надією своїх батьків.
8 Тож втікайте з Вавилону, – з халдейського краю, виходьте першими , – будьте, як козли-вожаки, що йдуть перед отарою.
9 Адже Я розбуджу й підніму проти Вавилону багато великих народів із північних країв. Вони вишикуються і виступлять проти нього. Їхня зброя , – стріли вправних воїнів, – не повертаються, не влучивши в ціль. Таким чином він (Вавилон ) буде ними здобутий.
10 Халдея стане здобиччю й усі, котрі її грабуватимуть, наситяться, – говорить Господь.
11 Ви раділи й тішилися, грабуючи Мою спадщину. Ви підскакували, як жваві телята на луках, іржали, наче жеребці.
12 Вельми засоромиться ваша матір, – зганьблена буде та, що вас народила! Вона (Халдея ) стане останньою серед народів, – пустелею та сухою землею, диким степом…
13 Від Господнього гніву вона обезлюдніє й перетвориться на руїни. Кожен, хто проходитиме через Вавилон, жахатиметься, і буде лише посвистувати, дивлячись на завдані йому рани.
14 Тож вставайте, вишикуючись рядами навколо Вавилона, – всі з натягнутими луками. Стріляйте у нього, не щадячи стріл, тому що він згрішив проти Господа.
15 З усіх боків здіймайте проти нього бойові окрики. Підіймаючи вгору руки, вони здаються, – падають його фортеці, розвалюються його стіни… Так здійсниться проти нього помста від Господа! Учиніть йому так, як він чинив з вами.
16 Знищуйте у Вавилоні і сіяча, і того, котрий готує на час жнив серпа. Рятуючись від лютості меча, нехай усі повертаються до свого народу, – кожен утікає до свого краю!
17 Ізраїль – як розпорошена отара, яку розігнали леви. Першим пожирав його ассирійський цар, а останнім обгриз його кості вавилонський цар Навуходоносор.
18 Тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Я відплачу вавилонському цареві і його країні так, як Я покарав ассирійського царя,
19 і поверну Ізраїль на його пасовиська, – він буде пастися на Кармелі й Башані, насичуючись на горах Єфрема та Гілеаду.
20 Певного часу тих днів шукатимуть провин Ізраїлю, але їх не знайдуть; так само й гріхів у Юди не буде, оскільки Я прощу (виправдаю ) тих, кого Я пощадив, – говорить Господь.
21 Виступай проти краю Мератаїм, а також на мешканців Пекоди . Руйнуй і винищуй усіх до останнього, – говорить Господь, – і роби усе так, як Я тобі наказав.
22 Гуркіт війни по всій країні й велике спустошення…
23 Яким же розбитим і потрощеним виявився молот усієї землі? Як Вавилон став страхіттям серед народів?
24 Я поставив на тебе пастку, і ти опинився в ній, Вавилоне, хоч ти й не усвідомлюєш цього. Тебе знайшли й схопили, оскільки ти повстав проти Господа.
25 Господь відкрив Свій арсенал зброї і взяв звідти знаряддя Свого гніву, адже у мого Владики, Господа Саваота, є важлива справа в халдейському краю.
26 Виступайте проти нього з усіх країв землі , відкривайте його комори, скидайте все, що в них, на купу, наче снопи, і знищуйте все дощенту, аби не залишилось у нього нічого.
27 Знищіть усіх його волів, – нехай ідуть на страту. Горе їм, бо прийшов їхній день, – час їх відплати.
28 Чути голоси біженців, котрі врятувалися з вавилонського краю, щоб сповістити на Сіоні про відплату Господа, нашого Бога, – помсту за Його Храм.
29 Скликайте проти Вавилона численних стрільців , котрі вправно натягують луки. Ставайте навколо нього осадою, аби ніхто не врятувався. Відплатіть кожному, згідно з його вчинками, – як робив він, так зробіть і йому, тому що він у своїй гордині виступив проти Господа, Святого Ізраїлевого.
30 Тому його юнаки поляжуть на його майданах, – того дня загине все його військо, – говорить Господь.
31 Я виступаю проти тебе, пихатий зухвальцю, – говорить мій Владика, Господь Саваот, – адже надходить твій день – час твоєї відплати.
32 Отже, спотикнеться гордовитий, і впаде, так що нікому буде його підняти. Я запалю вогонь у його містах, який пожере навіть усі його околиці.
33 Так говорить Господь Саваот: Нащадки Ізраїля разом з поколінням Юди нині поневолені, а ті, що їх полонили, міцно їх утримують, відмовляючись їх відпускати.
34 Але Викупитель могутніший, Господь Саваот – Його Ім’я. Безперечно, Він заступиться за них на суді, аби дати спокій їхній країні, й сповнить тривогою мешканців Вавилона.
35 Меч повернеться проти халдеїв, – говорить Господь, – і проти всіх громадян Вавилону, проти його можновладців, і проти його мудреців.
36 Меч навис над ворожбитами, – вони збожеволіють; меч над його потужними рицарями, – злякаються і вони.
37 Меч впаде на його коней, на його колісниці й на всіх чужоземців, котрі поміж ними, – вони також стануть, наче полохливі жінки . Меч впаде і на його скарбниці (банки ), які будуть пограбовані.
38 Посуха вдарить на його водні джерела , які повисихають, адже це земля ідолів-бовванів, через страх перед якими вони божеволіють.
39 Тому оселяться там (у Вавилоні ) звірі пустелі разом із шакалами, – житимуть у ньому страуси, але вже повіки він не буде заселеним, – і з роду в рід там не мешкатиме людина.
40 Як Бог зруйнував Содом і Гоморру, разом із сусідніми поселеннями, – говорить Господь, – так ніхто не мешкатиме й там, – жодна людина в ньому не поселиться.
41 Ось наближаються люди із півночі, – вельми численний народ з багатьма своїми царями – вирушать вони з різних країв землі.
42 Вони міцно тримають у руках луки та списи. Жорстокі й немилосердні, вони ревуть, наче море, несучись на своїх конях, – всі озброєні, як одна людина, й рвуться у бій проти тебе, дочко Вавилона!
43 Почув про них вавилонський цар, й опустились його руки, – його охопив страх і пройняли болі, наче породіллю.
44 А ось і він (завойовник ) виходить, наче лев, з темних чагарників Йордану на соковиті луки, але Я миттєво прожену його звідти, а Свого обранця над ними поставлю. Адже хто подібний до Мене, щоб Мене кликати на суд? Хто той пастир, котрий встояв би переді Мною?
45 Тому послухайте Господню Постанову, яку Він прийняв щодо Вавилона, та Його (Господні ) задуми, які Він має про халдейський край: Потягнуть у полон навіть найменших з отари, і в них на очах спустошать їхнє пасовисько (житло ).
46 Від галасу під час здобуття міста Вавилона здригнеться земля, – зойки людей буде чути далеко поміж народами…