Reinado de Josías
(2 R 22.1-2)1 Josías tenía ocho años cuando comenzó a reinar, y reinó en Jerusalén treinta y un años.
2 Hizo lo recto a los ojos del Señor y siguió los pasos de su antepasado David, sin apartarse ni a la derecha ni a la izquierda.
Reformas de Josías
(2 R 23.4-20)3 A los ocho años de su reinado, cuando aún era un jovencito, Josías comenzó a buscar al Dios de David su padre. A los doce años comenzó a limpiar a Judá y a Jerusalén, quitando los lugares altos y las imágenes de Asera, y las esculturas e imágenes fundidas.
4 Quitaron de su vista los altares de los baales, e hizo pedazos las imágenes del sol, que estaban puestas encima; despedazó también las imágenes de Asera y las esculturas y estatuas fundidas, hasta hacerlas polvo, y el polvo lo esparció sobre los sepulcros de aquellos que les habían ofrecido sacrificios.
5 Quemó además sobre sus altares los huesos de los sacerdotes, y limpió a Judá y a Jerusalén.
6 Lo mismo hizo en las ciudades de Manasés, Efraín, Simeón y hasta Neftalí, y en los lugares vecinos.
7 Una vez que terminó de derribar los altares y las imágenes de Asera, y de romper y desmenuzar las esculturas, y de hacer pedazos todos los ídolos en todo Israel, volvió a Jerusalén.
Hallazgo del libro de la ley
(2 R 22.3—23.3)8 A los dieciocho años de su reinado, cuando ya había limpiado el país y el templo, Josías envió a Safán hijo de Azalía, al gobernador de la ciudad Maseías, y al canciller Yoaj hijo de Joacaz, a que repararan el templo del Señor su Dios.
9 Estos se presentaron ante el sumo sacerdote Hilcías, y le dieron el dinero que había sido llevado al templo del Señor, y que los levitas que cuidaban la puerta habían recibido de manos de Manasés y de Efraín y de todo el remanente de Israel, de todo Judá y Benjamín, y de los habitantes de Jerusalén.
10 Se lo entregaron personalmente a quienes realizaban las obras y eran mayordomos en el templo del Señor, los cuales lo iban entregando a los que hacían las obras y trabajaban en el templo del Señor, para reparar y restaurar el templo.
11 Lo daban también a los carpinteros y canteros para que compraran piedra de cantería y madera para los armazones, así como para el enmaderado de los edificios que los reyes de Judá habían destruido.
12 Estos hombres procedían en la obra con fidelidad. Para activar las obras, sus mayordomos eran Yajat y Abdías, levitas de los hijos de Merari, y Zacarías y Mesulán, de los hijos de Coat; de los levitas, todos los que sabían tocar instrumentos musicales.
13 También supervisaban a los cargadores, y eran los mayordomos de los encargados de toda clase de obra. Entre los levitas había escribas, gobernadores y porteros.
14 Mientras se sacaba del templo del Señor el dinero que había sido llevado allí, el sacerdote Hilcías halló el libro de la ley del Señor, que Moisés había dejado.
15 Al informar acerca de esto, Hilcías le entregó el libro al escriba Safán, y le dijo:
«He hallado en el templo del Señor el libro de la ley.»
16 Safán llevó el libro al rey, y mientras le contaba lo del hallazgo le dijo:
«Tus siervos han cumplido con todo lo que les fue encomendado.
17 Han reunido el dinero que se hallaba en el templo del Señor, y lo han entregado a los encargados y a los que hacen las obras.
18 Además, el sacerdote Hilcías me ha entregado un libro.»
Dicho esto, el escriba Safán leyó el libro al rey, al tiempo que se lo entregaba.
19 Tan pronto como el rey oyó las palabras de la ley, se rasgó las vestiduras
20 y dio las siguientes órdenes a Hilcías, a Ajicán hijo de Safán, a Abdón hijo de Micaía, al escriba Safán, y a su siervo Asaías:
21 «En cuanto a las palabras del libro que se ha hallado, vayan y consulten al Señor por mí y por el remanente de Israel y de Judá. Ciertamente, grande es la ira del Señor que ha caído sobre nosotros, pues nuestros padres no obedecieron la palabra del Señor, ni actuaron conforme a todo lo que está escrito en él.»
22 Entonces Hilcías y la gente del rey fueron a ver a la profetisa Julda, que vivía en el segundo barrio de Jerusalén. Julda era la esposa de Salún hijo de Ticva, hijo de Jarjás, el encargado de las vestiduras. En cuanto le repitieron las palabras antes dichas,
23 ella respondió:
«El Señor y Dios de Israel ha dicho así: “Díganle a quien los ha enviado a mí, que yo, el Señor,
24 voy a mandar la calamidad sobre este lugar y sobre sus habitantes, y todas las maldiciones que están escritas en el libro que leyeron delante del rey de Judá,
25 porque ellos me han abandonado y han ofrecido sacrificios a dioses extraños; han provocado mi ira con todas las obras de sus manos. Por lo tanto, mi ira se derramará sobre este lugar, y no se apagará.
26 Pero digan de mi parte al rey de Judá, que los ha enviado a consultarme, que yo, el Señor y Dios de Israel, he dicho: ‘Puesto que prestaste atención a las palabras del libro
27 acerca de este lugar y de sus habitantes, y al oírlas te conmoviste de corazón y te humillaste delante de mí, y te rasgaste las vestiduras y lloraste en mi presencia, yo también te he oído.’
—Palabra del Señor.28 ”Yo te pondré junto con tus padres, y serás sepultado en paz, y tus ojos no verán todo el mal que voy a traer sobre este lugar y sobre sus habitantes.”»
En cuanto ellos comunicaron al rey la respuesta,
29 el rey ordenó que se reunieran todos los ancianos de Judá y de Jerusalén.
30 Entonces el rey se dirigió al templo del Señor, acompañado por todos los hombres de Judá y los habitantes de Jerusalén, y por los sacerdotes, los levitas y todo el pueblo, desde el mayor hasta el más pequeño, y leyó en voz alta todas las palabras del libro del pacto que había sido hallado en el templo del Señor.
31 Allí mismo, delante del Señor, el rey se puso de pie y se comprometió a ir en pos del Señor y a cumplir sus mandamientos, testimonios y estatutos con todo su corazón y con toda su alma, y a poner en práctica las palabras del pacto que estaban escritas en aquel libro.
32 Hizo también que se comprometieran a ello todos los que estaban en Jerusalén y en Benjamín, y los habitantes de Jerusalén cumplieron con el pacto de Dios, el Dios de sus padres.
33 Luego Josías quitó de toda la tierra de los israelitas todo objeto repugnante, e hizo que todos los que se hallaban en Israel sirvieran al Señor su Dios. Y mientras Josías vivió, ellos no dejaron de seguir al Señor y Dios de sus padres.
Йосія – цар Юдеї
1 Йосія зійшов на царський престол, коли йому було вісім років, і тридцять один рік владарював у Єрусалимі.
2 Він чинив те, що було до вподоби Господу, йдучи слідами свого прабатька Давида, не відступаючи ні праворуч, ні ліворуч.
3 На восьмий рік свого владарювання, в своєму юному віці, він почав шукати спілкування з Богом свого прабатька Давида, а в дванадцятому році правління він почав очищати Юдею і Єрусалим від капищ на узвишшях, священних гаїв (Ашер ) від різьблених та литих ідолів-бовванів.
4 У його присутності зруйнували жертовники ваалів і вівтарики для кадіння, що стояли над ними; він повирубував священні гаї (Ашери ), а різьблені й литі ідоли-боввани наказав розтрощити, розтерти на порох і розсипати над могилами тих, хто їм колись приносив жертви.
5 Він спалив кості жерців на жертовниках, на яких вони приносили жертви , і таким чином очистив Юдею та Єрусалим від осквернення .
6 У містах Манассії, Єфрема, Симеона, і аж до Нефталима серед спустошених довколишніх руїн
7 він зруйнував жертовники й вирубав священні гаї (Ашери ), порозбивав ущент ідолів, знищив усі кадильні жертовники в усьому Ізраїльському краю, після чого повернувся в Єрусалим.
Йосія робить ремонт Храму
8 На вісімнадцятий рік свого владарювання, після очищення краю і Храму, Йосія послав Шафана, сина Ацалії, міського голову Маасею, та літописця Йоаха, сина Йоахаза, з наказом розпочати ремонт Храму Господа, свого Бога.
9 Вони віддали первосвященику Хілкії всі гроші, передані левітами, охоронцями брами, й принесені до Божого Храму нащадками Манассії, Єфрема та інших Ізраїльтян, котрі ще залишилися, як і всіх Юдеїв, веніямінців і мешканців Єрусалима.
10 Ці гроші передали підрядникам (прорабам ), призначеним для виконання праці з пошкодженнь Господнього Храму, аби вони могли розраховуватись із робітниками, котрі виконували ці роботи в Господньому Храмі, – зокрема,
11 теслярам, каменярам-мулярам, – а також здійснювати придбання тесаних каменів та дерева для скріплювання і відбудови будинків, зруйнованих Юдейськими царями.
12 Ці мужі виконували свою працю сумлінно. Начальниками над ними були Яхат і Овадія, – левіти з нащадків Мерарі, а також Захарія, і Мешуллам із нащадків Кегата, котрі здійснювали нагляд. Усі інші левіти, котрі вміли грати на музичних інструментах,
13 керували носіями вантажів, а також працею різноробочих. Деякі з левітів були писарями, наглядачами та придверниками.
Хілкія знаходить Книгу Господнього Закону
14 Коли вони діставали гроші, які зберігались у Господньому Храмі, священик Хілкія знайшов Книгу Господнього Закону, записаного через Мойсея.
15 Хілкія звернувся до писаря Шафана і сказав: Я знайшов у Господньому Храмі Книгу Закону. І Хілкія передав Книгу Шафанові.
16 Шафан приніс Книгу до царя, але спочатку він дав цареві звіт у таких словах: Все, що було твоїм слугам доручено, вони виконують!
17 Вони порахували гроші, що знаходились у Господньому Храмі і передали їх у руки наглядачів , а ті – в руки виконавців робіт!
18 Потім писар Шафан повідомив цареві, сказавши: Священик Хілкія дав мені Книгу! І Шафан прочитав її перед царем.
19 Так сталося, що коли цар почув слова Закону, він роздер на собі одяг.
20 Після цього цар наказав Хілкії та Ахікамові, синові Шафана, а також Авдонові, синові Міхи, писареві Шафанові та Асаї, слузі царя, звелівши:
21 Підіть і запитайте про мене Господа та про тих, хто ще залишився в Ізраїлі і в Юдеї, як розуміти слова знайденої Книги! Адже, згідно з написаним, проти нас палає великий Господній гнів, за те, що наші батьки не дотримувались Господнього веління, і не чинили у відповідності з тим, що написане в цій Книзі.
22 Отже, Хілкія разом з тими, кому цар доручив, пішли до пророчиці Хулди, дружини Шаллума, сина Токгата, онука Хасри, що доглядав одяг, яка мешкала в Новій ділянці міста Єрусалима, й розмовляли з нею.
23 Вона ж їм переказала слова Господа, Бога Ізраїлю. Перекажіть чоловікові, котрий вас послав до мене, – промовила вона до них, –
24 що говорить Господь: Незабаром Я спроваджу нещастя на це місто та на його мешканців, – усі ті прокляття, що записані в Книзі, яку прочитали перед Юдейським царем, –
25 через те, що вони Мене залишили, й кадили ладаном перед чужими богами, викликаючи своїми вчинками Мій гнів. Тому й палає Мій гнів щодо цього місця, і вже не погасне!
26 А Юдейському цареві, котрий вас послав запитати в Господа, передайте слова, які йому особисто говорить Господь, Бог Ізраїлю: Провіщення, яке ти почув з Книги , здійсниться .
27 Оскільки ж твоє серце виявилось чутливим, і ти впокорився перед Богом, почувши, що Я сказав про це місто та про його мешканців; ти покірно звернувся до Мене, роздерши свої шати, і навіть заплакав переді Мною, то Я почув тебе, – говорить Господь!
28 Тому Я прилучу тебе до твоїх батьків, і ти зійдеш у твою гробницю з миром, аби твої очі не бачили усього того лиха, яке Я спроваджу на це місце та на його мешканців!‥ Коли вони передали цареві таку відповідь,
29 то цар послав, аби зібрали усіх старійшин Юдеї та Єрусалима.
Йосія поновлює Заповіт з Господом
30 Після того цар увійшов у Господній Храм разом з усіма Юдейськими мужами та мешканцями Єрусалима, а також священики, левіти і весь народ, – від найстаршого й до наймолодшого. Там він прочитав так, щоб усі почули, слова Книги Заповіту, знайденої в Господньому Храмі.
31 Після цього цар став на своєму місці, й уклав (поновив ) перед Господом Заповіт, пообіцявши йти слідом за Господом, виконувати Його Заповіді, Його свідчення та Його постанови від усього свого серця і від усієї своєї душі, дотримуючись умов Заповіту, записаного в цій Книзі.
32 Цар закликав аби всі присутні мешканці Єрусалима і Веніямінового краю також присягнулись у тому ж . З того часу всі мешканці Єрусалима почали дотримуватись Заповіту Господа, Бога своїх батьків.
33 Отже, Йосія повикидав усі гидоти з усіх земель, які належали нащадкам Ізраїля, і схилив усіх, котрі проживали в Ізраїлі, до служіння Господу, своєму Богові. Протягом усього його життя вони не відступали від Господа, Бога своїх батьків.