Reinado de Jorán de Judá
(2 R 8.16-24)1 Finalmente, Josafat descansó entre sus antepasados, y lo sepultaron en la ciudad de David. En su lugar reinó su hijo Jorán,
2 cuyos hermanos e hijos de Josafat fueron Azarías, Yejiel, Zacarías, Azarías, Micael y Sefatías. Todos ellos eran hijos del rey Josafat de Judá,
3 y recibieron de su padre muchos regalos de oro y plata, objetos preciosos y ciudades fortificadas en Judá, aunque el reino se lo cedió a Jorán, porque este era el primogénito.
4 Tan pronto como Jorán ascendió al trono de su padre y se afirmó en el poder, mató a filo de espada a todos sus hermanos, y también a algunos de los jefes de Israel.
5 Comenzó a reinar cuando tenía treinta y dos años, y reinó en Jerusalén ocho años.
6 Pero siguió los pasos de los reyes de Israel, a la manera de la casa de Ajab, pues tuvo por mujer a la hija de Ajab y cometió mucha maldad a los ojos del Señor.
7 Pero el Señor no quiso destruir la casa de David, por causa del pacto que había hecho con David y porque le había prometido mantener siempre encendida su lámpara y la de sus hijos.
8 Durante el reinado de Jorán, los edomitas se rebelaron contra el dominio de Judá, y pusieron en el trono su propio rey.
9 Entonces Jorán marchó con sus jefes y con todos sus carros de guerra, y una noche atacó y derrotó a los edomitas que lo habían sitiado, y también a todos los comandantes de sus carros.
10 A pesar de esto, Edom se liberó del dominio de Judá, hasta el día de hoy.
Por ese mismo tiempo, Libna se liberó del dominio de Jorán, porque este se apartó del Señor, el Dios de sus padres.
11 Además de esto, Jorán construyó lugares altos en los montes de Judá, con lo que hizo que los habitantes de Jerusalén se prostituyeran, lo mismo que los de Judá.
12 Pero le llegó una carta del profeta Elías, la cual decía:
«Así ha dicho el Señor, el Dios de David, tu padre: Puesto que no has seguido el ejemplo de Josafat, tu padre, ni el del rey Asa de Judá,
13 sino que has imitado el mal ejemplo de los reyes de Israel y has hecho que Judá y los habitantes de Jerusalén se prostituyan, como se prostituyó la casa de Ajab, y además has dado muerte a tus hermanos, a la familia de tu padre, los cuales eran mejores que tú,14 ahora el Señor te enviará una plaga mortal, y con ella herirá de muerte a tu pueblo, y a tus hijos y a tus mujeres, y a todo lo que tienes.15 A ti te castigará con muchas enfermedades. Tan persistente será tu mal, que hasta los intestinos se te saldrán.»16 Y así, el Señor suscitó contra Jorán la ira de los filisteos y de los árabes que estaban junto a los etíopes,
17 y todos ellos atacaron a Judá e invadieron su territorio; capturaron a sus hijos y a sus mujeres, y se apoderaron de todos los bienes que hallaron en el palacio real. Lo único que le quedó a Jorán fue Joacaz, su hijo menor.
18 Después de todo esto, el Señor le mandó una enfermedad incurable en los intestinos.
19 Transcurrió mucho tiempo, y al cabo de dos años la enfermedad hizo que los intestinos se le salieran, por lo que murió de una enfermedad muy penosa. No se prendió ninguna hoguera en su honor, como se había hecho con sus padres.
20 Jorán tenía treinta y dos años cuando comenzó a reinar, y reinó en Jerusalén ocho años. Cuando murió, nadie lo echó de menos. Fue sepultado en la ciudad de David, pero no en los sepulcros reservados para los reyes.
Єгорам – цар Юдеї
1 Йосафат спочив зі своїми прабатьками, і його поховали поруч із його батьками у Місті Давида, а замість нього зійшов на царський престол його син Єгорам.
2 У нього були брати, сини Йосафата: Азарія, Єгіїл, Захарія, інший Азарія, Михаїл і Шефатія. Всі вони були синами Йосафата, царя Ізраїлю.
3 Їхній батько щедро обдарував їх багатьма дарами: сріблом, золотом і різними коштовностями, а також дав у володіння в Юдеї міста-твердині, – проте царську владу він передав Єгорамові, як своєму первістку.
4 Але коли Єгорам оволодів царством свого батька, і зміцнився у владі, то він усіх своїх братів знищив мечем, як і деяких Ізраїльських можновладців.
5 Коли Єгорам зійшов на царський престол, він мав тридцять два роки, й вісім років владарював у Єрусалимі.
6 Проте він пішов дорогою Ізраїльських царів, за прикладом родини Ахава, оскільки його дружиною була дочка Ахава. Він творив злочини перед Господом.
7 Однак Господь не бажав знищити рід Давида заради Заповіту, укладеного з Давидом, – згідно з даною йому обітницею, що ніколи не допустить, аби погас світильник у його царських нащадках.
8 За роки його царювання звільнився з-під влади Юдеїв Едом, обравши власного царя.
9 Тому Єгорам вирушив разом зі своїми воєначальниками та всіма військовими колісницями проти них, але так сталося, що, оточений едомцями, він посеред ночі, разом з воєначальниками і колісницями, ледве пробився крізь оточення едомців.
10 Після того Едом остаточно вийшов з-під влади Юдеїв аж до сьогодні. Тоді ж з-під влади Єгорама вийшла і Лівна , оскільки він залишив Господа, Бога своїх батьків.
11 Він побудував капища на узвишшях в Юдеї й запровадив розпусту серед мешканців Єрусалима, спровадивши Юдеїв з вірного шляху.
12 У той час до нього надійшов лист від пророка Іллі такого змісту: Так говорить Господь, Бог твого батька Давида: Оскільки ти не дотримуєшся дороги твого батька Йосафата, а також вірності Юдейського царя Аси,
13 а йдеш слідами царів Ізраїлю, впровадивши у розпусту Юдеїв та мешканців Єрусалима, як жив у розпусті й рід Ахава, а також знищив своїх братів, – родину свого батька, – котрі були кращі за тебе,
14 то Господь уразить великим покаранням твій народ, твоїх дітей, твоїх дружин і все твоє майно,
15 а тебе самого вразить тяжка хвороба, – захворювання кишківника, яка триватиме багато днів, аж поки твої нутрощі не випадуть через хворобу назовні.
16 Після того Господь збудив проти Єгорама ворожий дух филистимців та арабів, що межували з кушійцями (ефіоплянами ).
17 Отже, вони виступили проти Юдеї, вторглися в край, і захопили все майно, яке було в царському палаці; забрали також його синів і його дружин, – у нього не залишилось синів, окрім Єгоахаза, наймолодшого з його синів.
18 А після всього цього Господь уразив його нутрощі невиліковною хворобою.
19 В стражданнях минав день за днем, аж поки наприкінці другого року від хвороби випали його нутрощі, й він помер у невимовних муках. Його народ не запалював на його честь вогнища з пахощів, як чинив це в жалобі по його батьках.
20 Єгораму було тридцять два роки, коли він зійшов на царський престол, й вісім років владарював у Єрусалимі. Він відійшов неоплаканим, і був похований у Місті Давида, але не в царських гробницях.