1 ¡Ah, cómo quisiera que fueras mi hermano,
y que mi madre te hubiera amamantado!
¡Así te besaría al encontrarte,
y nadie me difamaría!
2 Te llevaría a la casa de mi madre,
y allí tú serías mi maestro.
Yo te daría a beber de mi vino
y del jugo de mis granadas.
3 ¡Cómo anhelo que mi cabeza
repose sobre tu brazo izquierdo,
y que tu brazo derecho me abrace!
4 Doncellas de Jerusalén, yo les ruego,
que no despierten a mi amada,
¡que no interrumpan su sueño,
mientras ella se complazca en dormir!
El poder del amor
5 ¿Quién es esta, que por el desierto
viene recostada en el hombro de su amado?
Bajo un manzano te desperté;
fue allí donde tu madre
tuvo dolores y te dio a luz.
6 Ponme como un sello sobre tu corazón;
ponme como una marca sobre tu brazo.
Inquebrantable como la muerte es el amor;
inflexibles como el sepulcro son los celos.
¡Candentes brasas son, candente fuego!
7 Las muchas aguas no pueden apagar el amor,
ni pueden tampoco sofocarlo los ríos.
Si por el amor diera el hombre
todos los bienes de su casa,
ciertamente sería despreciado.
8 Nuestra hermanita no tiene pechos.
¿Qué podremos hacer por nuestra hermana
cuando la pidan en matrimonio?
9 Si se tratara de una muralla,
levantaríamos sobre ella un palacio de plata;
si se tratara de una puerta,
la recubriríamos con tablones de cedro.
10 ¡Yo soy una muralla,
y mis pechos son dos torres,
desde el día en que a sus ojos
fui como quien ha hallado la paz!
11 Salomón tenía en Baal Gamón,
una viña al cuidado de aparceros.
Cada uno de ellos debía entregarle
mil monedas de plata por cosecha.
12 ¡Pero yo tengo mi propia viña,
y a mi viña la cuido yo!
¡Quédate, Salomón, con las mil monedas,
y quédense los aparceros con doscientas!
13 Tú, que habitas en los jardines,
¡hazme oír tu voz!
¡También mis amigos quieren escucharla!
14 ¡Date prisa, amado mío!
¡Corre como un corzo, como un cervato
que va por los montes aromáticos!
1 О, якби ж ти був моїм братом, годованим грудьми моєї матері! Зустрінувши тебе на вулиці, я могла би тебе цілувати, і ніхто мене за це не ганьбив би.
2 Я повела б тебе, – привела би тебе до дому моєї матері, котра мене виховала . Я би тебе поїла приправленим ароматним вином, соком моїх гранатових яблук…
3 І от, його ліва рука під моєю головою, а своєю правою він мене обіймає…
4 Я благаю вас, єрусалимські дівчата, не злякайте й не будіть любові, доки вона того не побажає.
Дівчата:
5 Хто вона та, котра йде від пустелі, спираючись на свого коханого?
Наречений: Я тебе розбудив під яблунею, – там, де відбулось твоє зачаття в лоні твоєї матері, – де тебе зачала та, яка тебе народила.
Наречена:
6 Поклади мене печаткою на своєму серці, як перстень на свою руку, адже любов міцна, як смерть, – ревнощі непереможні, як шеол. Її жар – це жар вогню, полум’я Господнє.
7 Навіть великі води не спроможні загасити любові, й жодні ріки не здатні її затопити. Якби хтось хотів віддати за любов усі свої скарби, то він з презирством був би відкинутий.
Брати нареченої:
8 Є в нас менша сестричка, яка ще не має грудей. Що нам робити з нашою сестрою того дня, коли прийдуть старости її сватати?
9 Якби вона була стіною, то ми збудували б на ній срібні башти, а коли б вона була брамою, то обклали б її кедровими дошками…
Наречена:
10 Я – стіна, і мої груди, наче башти, тому я в його очах, як та, котра знайшла спокій і щастя.
11 Соломон у Ваалгамоні мав виноградник. Той виноградник він віддав сторожам-орендарям, кожен з яких мав приносити за його плоди тисячу срібняків.
12 Але я маю свій власний виноградник, який належить мені. Тож бери, Соломоне, ту тисячу собі, а двісті нехай візьмуть ті, котрі стережуть його плоди.
Наречений:
13 О, ти, котра мешкаєш у садах, серед друзів, які слухають твій голос, – дозволь же і мені тебе почути.
Наречена:
14 Поспіши, мій коханий, – біжи як сарна, чи як молодий олень по ароматних горах!‥