1 Yo soy la rosa de Sarón;
¡soy el lirio de los valles!
2 Mi amiga es, entre las doncellas,
como la rosa entre las espinas.
3 Mi amado es, entre los jóvenes,
como el manzano entre los árboles silvestres.
Sentarme a su sombra es un deleite;
¡cuán dulce es su fruto a mi paladar!
4 Me condujo a la sala del banquete,
y me cubrió con la bandera de su amor.
5 ¡Aliméntenme con pasas!
¡Reanímenme con manzanas,
porque estoy enferma de amor!
6 ¡Cómo anhelo que mi cabeza
repose sobre su brazo izquierdo,
y que su brazo derecho me abrace!
7 Doncellas de Jerusalén, yo les ruego,
por los corzos y por las ciervas del campo,
que no despierten a mi amada,
¡que no interrumpan su sueño,
mientras ella se complazca en dormir!
8 ¡Ya escucho la voz de mi amado!
¡Viene saltando sobre los montes!,
¡viene brincando sobre las lomas!
9 Mi amado es comparable al corzo,
semejante a un cervatillo.
¡Ya está aquí, tras la pared!
Se asoma por las ventanas,
¡espía por las celosías!
10 Mi amado me habló, y me dijo:
«¡Levántate, amiga mía!
¡Ven conmigo, bella mujer!
11 Ya el invierno ha terminado,
y con él terminaron las lluvias.
12 Ya han brotado flores en el campo,
ha llegado el tiempo de los cantos,
y por toda nuestra tierra
se escucha el arrullo de la tórtola.
13 Ya las higueras echan higos,
y las vides en ciernes esparcen su aroma.
¡Levántate, amiga mía!
¡Ven conmigo, bella mujer!
14 Paloma mía, escondida
en los agujeros de la peña,
en parajes escondidos y escarpados,
¡déjame contemplar tu rostro!,
¡déjame escuchar tu voz!
¡Cuán placentera es tu voz,
y cuán hermoso tu semblante!»
15 ¡Atrapen esas zorras, atrápenlas!
Aunque pequeñas, destruyen nuestras viñas,
que apenas están en ciernes.
16 Mi amado es mío, y yo soy suya;
él cuida sus ovejas entre los lirios.
17 Hasta que llegue el día
y las sombras se disipen,
¡vuelve a mí, amado mío!
¡Sé raudo como un venado,
como un cervatillo sobre los montes de Beter!
Наречена:
1 Я – шаронська троянда, я лілія долин.
Наречений:
2 Справді, як лілія поміж терниною, так моя подруга серед дівчат.
Наречена:
3 Як яблуня поміж лісовими деревами, так мій коханий серед інших юнаків. У його тіні я бажала би перебувати, бо його плоди солодкі для мене.
4 Він впровадив мене у бенкетні покої, а його стяг наді мною – любов.
5 Підживіть мене виноградними тістечками, освіжіть мене яблуками, – адже я знемагаю від кохання.
6 Його лівиця під моєю головою, а своєю правицею він мене обіймає.
7 Я благаю вас, дочки єрусалимські, сарнами і польовими ланями, аби ви не злякали і не розбудили любові, доки вона сама не забажає…
8 Прислухайтесь , – це кроки мого коханого… Ось він іде, стрибає по горах, перескакує пагорби.
9 Мій коханий подібний до газелі чи до молодого оленя. Ось він вже стоїть за нашою стіною, вдивляється у вікно, зазирає крізь віконні грати.
10 Мій коханий заговорив до мене й сказав:
Наречений: Встань, моя подруженько, – вийди, моя красуне!
11 Подивись : зима минула, дощі скінчились, прошуміли, –
12 квіти з’явилися на землі, настала пора пташиних пісень , – почувся в наших краях голос горлиці…
13 Дозрівають ранні плоди смоківниці, – розцвітаючи, виноградна лоза розповсюджує пахощі… Встань, моя подруженько, – моя красуне, іди до мене!
14 Голубко моя в скелястих щілинах, у сховищах скелі! Дозволь мені глянути на твоє личко, – дай мені почути твій голос! Адже твій голос солодкий, і личко твоє вродливе.
15 Половіть нам лисиць та маленьких лисенят, які нищать виноградники, адже наші виноградники у цвіті.
Наречена:
16 Мій коханий належить мені, а я належу йому – тому, котрий пасе поміж ліліями.
17 Поки день дихне холодочком і втечуть тіні, повернись, мій коханий, перетворись на газель або на молодого оленя в ущелинах поміж горами.