La esposa y las doncellas de Jerusalén
1 Cantar de los cantares, de Salomón.
2 ¡Ah, si me dieras uno de tus besos!
¡Son tus caricias más deliciosas que el vino,
3 y delicioso es también el aroma de tus perfumes!
Tu nombre es cual perfume derramado;
¡por eso te aman las doncellas!
4 ¡Llévame contigo, démonos prisa!
¡Llévame, rey mío, a tu alcoba!
¡Alegrémonos! ¡Regocijémonos por ti!
¡Evoquemos tus caricias y no el vino!
¡Razones hay para amarte!
5 Escuchen, doncellas de Jerusalén:
yo soy una morena hermosa.
Morena soy, como las tiendas de Cedar;
morena soy, como las cortinas de Salomón.
6 No se fijen en mi piel morena;
es que el sol posó en mí su mirada.
Mis hermanos se enojaron contra mí
y me pusieron a cuidar las viñas;
y yo, que soy mi propia viña, no me cuidé.
7 Dime, amor de mi vida,
¿dónde das de comer a tus rebaños?,
¿dónde reposas al mediodía?
¿Por qué tengo que andarte buscando
junto a los rebaños de tus amigos?
8 Si no lo sabes tú, bella mujer,
ve tras las huellas del rebaño
y lleva tus cabritas a los pastos,
cerca de las cabañas de los pastores.
La esposa y el esposo
9 Comparable es tu andar, amiga mía,
al suave trote de las yeguas del faraón.
10 ¡Qué bellas son tus mejillas,
enmarcadas entre los pendientes!
¡Qué bello es tu cuello entre los collares!
11 ¡Vamos a hacerte pendientes de oro
con incrustaciones de plata!
12 Mientras el rey disfruta del banquete,
mi nardo esparce su fragancia.
13 Mi amado es para mí
como el saquito de mirra entre mis pechos.
14 Mi amado es para mí
como un racimo de flores de alheña
en las viñas de Engadí.
15 ¡Hermosa eres tú, amiga mía!
¡Hermosa eres tú, y tus ojos son dos palomas!
16 ¡Hermoso eres tú, amado mío,
y además encantador!
La verde hierba es nuestro lecho,
17 los cedros son las vigas de la casa,
y los cipreses nos cubren como un techo.
1 Пісня пісень, що складена Соломоном.
Наречена:
2 Нехай він мене цілує поцілунками своїх уст , адже твоє кохання солодше за вино.
3 Добірний запах твоїх пахощів найприємніший, а твоє ім’я – неначе розлите миро, – через те й люблять тебе дівчата.
4 Потягни мене за собою, і ми разом побіжимо! Впровадь мене, о царю, у свої світлиці, аби ми могли радіти і веселитися тобою, захоплюючись твоїм коханням, більше ніж вином! Яка ж то насолода тебе любити!
5 Дочки єрусалимські, я смуглява, але вродлива, як намети кедарські , як Соломонові занавіси.
6 Не дивіться так на мене, що я смаглявка, адже це сонечко мене опалило. Брати мої на мене розсердились, – вони мені наказали сторожувати у їхньому винограднику, а тому свого власного виноградника я не вберегла.
7 Скажи мені, мій коханий, де ти пасеш своє стадо, й де ти опівдні з ним відпочиваєш, щоб я безцільно не блукала між отарами твоїх друзів, покриваючись наміткою.
Наречений:
8 Якщо того не знаєш, найвродливіша серед жінок, то вирушай стежинками отари, і паси своїх козенят біля пастуших наметів.
9 Я порівнюю тебе, моя подруженько, з гарною лошицею в колісниці фараона.
10 Які ж гарненькі твої щічки між сережками, а твоя шия – з кораловим намистом!
11 Ми зробимо тобі золоті сережки з краплинками срібла.
Наречена:
12 Поки цар при своєму столі, мій нард видає свої пахощі.
13 Мій коханий для мене – наче китиця мирри, – відпочиває на моїх грудях.
14 Мій коханий для мене – мов пахуча китиця кіперу в ен-ґедських виноградниках .
Наречений:
15 О, яка ж ти гарна, моя подруженька, яка ти вродлива, зі своїми голубиними оченятами!
Наречена:
16 О, який ти прекрасний, мій коханий, який милий! А наше ложе – сама квітуча зелень.
Наречений:
17 Кедри – покрівля нашої домівки, а її стіни – кипариси.