Lamento por la destrucción de Jerusalén
Salmo de Asaf.
1 Dios mío, las naciones han venido a tu país,
y han profanado tu santo templo.
¡Han dejado a Jerusalén en ruinas!
2 Arrojaron por comida los cadáveres de tus fieles siervos
a los animales salvajes y a las aves de rapiña.
3 Alrededor de Jerusalén derramaron su sangre como agua,
y no hubo nadie que les diera sepultura.
4 Los pueblos vecinos nos ofenden;
nos insultan, ¡se burlan de nosotros!
5 ¿Hasta cuándo, Señor, vas a estar enojado?
¿Para siempre arderá tu celo como un fuego?
6 ¡Descarga tu ira sobre la gente que no te conoce,
sobre los reinos que no invocan tu nombre!
7 ¡Son ellos los que han consumido a Jacob,
los que han dejado en ruinas sus ciudades!
8 ¡No te acuerdes de la maldad de nuestros padres!
¡Por tu bondad, ven pronto a nuestro encuentro,
porque estamos totalmente abatidos!
9 Por la gloria de tu nombre, ¡ayúdanos, Dios de nuestra salvación!
Por causa de tu nombre, ¡líbranos y perdona nuestros pecados!
10 Que no digan los paganos: «¿Dónde está su Dios?»
¡Que vean los paganos, y también nosotros,
cómo vengas la sangre de tus siervos!
11 ¡Que llegue a tu presencia el clamor de los cautivos!
Por tu gran poder, ¡salva la vida de los sentenciados a muerte!
12 Señor, ¡págales con creces a nuestros vecinos
por tanta infamia con que te han deshonrado!
13 Así nosotros, que somos tu pueblo y tu rebaño,
te alabaremos de generación en generación,
y para siempre cantaremos tus alabanzas.
Псалом 79
1 Псалом Асафа.
Боже, язичники вторглись у Твої володіння, осквернили Твій святий Храм, перетворивши Єрусалим на руїни.
2 А тіла Твоїх слуг віддали на поживу небесним птахам, – останки тіл Твоїх вірних – диким звірам.
3 Їхня кров проливалась навколо Єрусалима, наче вода, і нікому було їх поховати.
4 Ми стали ганьбою для наших сусідів, предметом знеславлення та наруги для тих, що навколо нас.
5 Доки, Господи, Ти будеш гніватись? Невже повіки? Доки палатиме, наче вогонь, Твоя ревність?
6 Вилий Свій гнів на народи, які Тебе не визнають, – на царства, які не прикликають Твого Імені!
7 Адже вони пожерли Якова й спустошили його місцепроживання.
8 Не став нам в провину гріхів предків. Нехай якнайшвидше прийде до нас Твоє милосердя, бо ми зовсім ослабли.
9 Допоможи нам, Боже, Спасителю наш! Задля слави Твого Імені, визволи нас, – прости наші гріхи заради Твого Імені.
10 Чому мають народи говорити: Де їхній Бог? Нехай вже на наших очах відбудеться і стане відомо народам, що Ти відомщаєш за пролиту кров Своїх слуг.
11 Нехай дійде до Тебе стогін в’язнів! Могутністю Своїх рук звільни приречених на смерть .
12 Відплати у лоно наших сусідів усемеро за їхню наругу, якою вони Тебе зневажали, Господи.
13 Ми ж, – Твій народ і вівці Твоєї кошари, – будемо повіки дякувати Тобі, з покоління в покоління будемо прославляти Тебе.