Un grito de angustia
Al músico principal. Sobre Lirios. Salmo de David.
1 Sálvame, oh Dios,
porque las aguas me han llegado hasta el cuello.
2 Me encuentro hundido en profundo pantano,
y no hallo dónde poner el pie.
He caído en aguas abismales, y me cubre la corriente.
3 Ya me canso de llamar; ronca está mi garganta;
mis ojos desfallecen en espera de mi Dios.
4 Son más los que me odian sin motivo,
que los cabellos de mi cabeza.
Son muy poderosos mis enemigos,
los que sin razón quieren destruirme.
¿Acaso he de pagar lo que no he robado?
5 Tú, mi Dios, sabes que soy un insensato;
mis pecados no son para ti un secreto.
6 Señor, Dios de los ejércitos y Dios de Israel,
¡no permitas que por mi culpa
sean avergonzados los que en ti confían!
¡No permitas que por mi culpa
sean confundidos los que te buscan!
7 Por ti he sido objeto de insultos;
¡mi rostro se ha cubierto de confusión!
8 Soy un extraño para mis propios hermanos;
¡los hijos de mi madre me desconocen!
9 Y es que mi amor por tu casa me consume;
¡caen sobre mí los insultos de los que te ofenden!
10 Aflijo mi cuerpo con ayunos y sollozos,
y por esto la gente me insulta.
11 Dejé mi ropa y me vestí de cilicio,
y ahora soy para la gente motivo de burla.
12 Los consejeros del pueblo hablan mal de mí,
¡y hasta los borrachos me componen parodias!
13 Pero yo oro a ti, Señor, en el momento de tu buena voluntad;
¡escúchame, Dios mío, por tu gran misericordia
y por la verdad de tu salvación!
14 ¡Sácame del lodo! ¡No dejes que me hunda!
¡Líbrame de los que me odian, y de las aguas profundas!
15 ¡No dejes que me ahogue la corriente!
¡No permitas que me trague el abismo,
ni que este pozo cierre sobre mí sus fauces!
16 Señor, por tu bondad y misericordia, ¡respóndeme!
Por tu infinita piedad, ¡dígnate mirarme!
17 ¡No le vuelvas la espalda a este siervo tuyo!
¡Date prisa, y escúchame, que estoy angustiado!
18 ¡Acércate, y ven a salvarme la vida!
¡Líbrame, por causa de mis enemigos!
19 Tú sabes de mi afrenta, mi confusión y mi oprobio;
ante ti están todos mis adversarios.
20 Las burlas me han roto el corazón, y estoy acongojado.
Esperaba compasión, y nadie me la tuvo;
alguien que me consolara, y a nadie hallé.
21 Cuando tuve hambre, me dieron ajenjo;
cuando tuve sed, me dieron vinagre.
22 ¡Que sean sus banquetes una trampa para ellos!
¡Que sus sacrificios de paz les sean un tropiezo!
23 ¡Que sus ojos se nublen y pierdan la vista!
¡Haz que pierdan para siempre su vigor!
24 ¡Descarga tu enojo sobre ellos!
¡Que el furor de tu enojo los alcance!
25 ¡Que sea destruido su campamento,
y no haya en sus tiendas quien las habite!
26 Porque persiguen al que tú has herido,
y divulgan el dolor de los que tú has golpeado.
27 Añade maldad a su maldad;
¡no les concedas tu perdón!
28 ¡Bórralos del libro de la vida!
¡Que no queden registrados entre los justos!
29 Pero a mí, que estoy pobre y afligido,
¡ponme, oh Dios, en alto con tu salvación!
30 Así alabaré entre cánticos tu nombre;
¡te exaltaré con alabanzas!
31 Así, Señor, te agradarás de mí
más que si te ofreciera un toro o un becerro.
32 Al ver esto, los oprimidos se alegrarán.
Busquen a Dios, y vivirá su corazón;
33 porque el Señor escucha a los menesterosos,
y no rechaza a los que están prisioneros.
34 ¡Que lo alaben los cielos y la tierra,
los mares y todo lo que hay en ellos!
35 Dios salvará a Sión, y reconstruirá las ciudades de Judá,
y su pueblo las recuperará y las habitará.
36 Los descendientes de sus siervos las heredarán,
y los que aman su nombre habitarán en ellas.
Псалом 69
1 Диригентові. На мелодію “Лілея”. Псалом Давида.
2 Спаси мене, Боже, бо води загрожуютьмоєму життю!
3 Я загруз у глибокому болоті й немає на що опертись ногами. Я потрапив на морську глибочінь, і сильна течія підхоплює мене.
4 Я втомився, волаючи про допомогу, – горло моє пересохло, в моїх очах потемніло в очікуванні допомоги мого Бога.
5 Тих, котрі без причини ненавидять мене, стало більше, ніж волосин на моїй голові. Вороги, які безпідставно мене переслідують, стали сильними й вимагають повернути те, чого я не брав.
6 Боже, Ти знаєш, яким нерозумним я був, – мої помилки не приховані від Тебе.
7 Нехай же через мене не будуть засоромлені ті, які покладають надію на Тебе, Господи. Господи Сил! Нехай з моєї вини не вкриються ганьбою всі, котрі Тебе шукають, Боже Ізраїлів!
8 Адже заради Тебе я терплю зневагу, і сором покрив моє обличчя.
9 Чужим я став для моїх братів, – стороннім для синів моєї матері,
10 бо ревність щодо Твого Дому з’їдає мене; на мене впало знущання тих, що Тебе зневажають.
11 Коли я плакав, упокорюючи постом свою душу, то й цим докоряють мені.
12 Одягнувши замість одягу веретище , я став для них посміховиськом.
13 Про мене говорять ті, котрі сидять при брамі , співають про мене п’яниці.
14 Але я молюся до Тебе, Господи, у сприятливий час. Боже, у великому Твоєму милосерді, у правді Твого спасіння вислухай мене!
15 Витягни мене з трясовини, щоб я не втопився, визволь мене від тих, що ненавидять мене, – від водних глибин!
16 Нехай не накриють мене водяні хвилі, й не поглине мене глибина, – хай не стулить наді мною своєї пащі безодня.
17 Обізвися до мене, Господи; задля доброти Твого великого милосердя і багатства Своїх щедрот зглянься наді мною!
18 Не відверни Свого обличчя від Твого слуги, бо я в скруті. Негайно обізвись до мене!
19 Наблизься до мене і визволи мене, – всупереч очікувань моїх ворогів, визволь мене!
20 Адже Ти знаєш мою зневагу, сором мій і мою ганьбу. Перед Тобою всі ті, що завдають мені болю.
21 Ганьба розбила серце моє, і я знесилився; я сподівався на співчуття, але надаремно, – не знайшов я і втішителів.
22 Дали Мені до їжі жовч, а в спразі Моїй напоїли Мене оцтом .
23 Нехай їхня пожива стане для них пасткою, а уявна безпечність – тенетами.
24 Нехай потемніє їм в очах, щоб не бачили, а їхні крижі хай назавжди залишаться зігнутими.
25 Вилий на них Своє обурення, і нехай їх охопить Твій палаючий гнів.
26 Нехай їхнє поселення стане порожнім, а в їхніх оселях хай не буде мешканців,
27 тому що вони переслідують того, кого Ти вразив, і примножують біль тому, кому Ти завдав ран.
28 Додай провину до їхньої провини, і хай обмине їх Твоя праведність.
29 Нехай будуть викреслені з Книги життя, хай не будуть вписані разом з праведними.
30 Я ж убогий і страждаю; нехай спасіння Твоє, Боже, піднесе мене високо.
31 А я прославлятиму Ім’я Боже в пісні, з вдячністю Його величатиму.
32 І це буде Богові приємніше, ніж теля, або віл з рогами й ратицями.
33 Побачать це покірні й зрадіють. Та й ви, котрі Бога шукаєте, – нехай оживе ваше серце!
34 Адже Господь вислуховує нужденних, і не залишить без уваги своїх в’язнів.
35 Хай величають Його небеса і земля, море і все, що в них рухається!
36 Бог врятує Сіон і відбудує міста Юди, аби можна було в них жити і ними володіти.
37 Нащадки Його слуг одержать їх у спадщину; ті, що люблять Його (Боже ) Ім’я, житимуть там.