Pasado y presente de Israel
Al músico principal. Masquil de los hijos de Coré.
1 Dios nuestro, lo oímos con nuestros oídos,
y nuestros padres nos lo contaron:
¡las grandes proezas que, en su favor,
realizaste en los días de antaño!
2 ¡Tú mismo desalojaste a las naciones,
castigaste duramente a esos pueblos,
y a nuestros padres los dejaste echar raíces!
3 Porque no fue la espada
lo que les dio posesión de la tierra;
ni fue tampoco su brazo lo que les dio la victoria;
¡fue tu mano derecha, fue tu brazo,
fue el resplandor de tu rostro,
porque en ellos te complacías!
4 Dios mío, ¡tú eres mi rey!
¡Envía tu salvación al pueblo de Jacob!
5 ¡Por ti derrotaremos a nuestros enemigos!
¡En tu nombre los hundiremos en el suelo!
6 Yo no confiaría en mis flechas,
ni tampoco mi espada podría salvarme;
7 pero tú puedes salvarnos de nuestros enemigos,
y poner en vergüenza a los que nos odian.
8 ¡En ti, Dios nuestro, nos gloriaremos siempre,
y nunca dejaremos de alabar tu nombre!
9 Pero nos has abandonado,
nos has puesto en vergüenza.
Ya no acompañas a nuestros ejércitos.
10 Nos has hecho retroceder ante el enemigo,
y los que nos aborrecen nos despojan de todo.
11 Has dejado que nos maten como a ovejas,
y nos has esparcido entre las naciones.
12 ¡Has vendido a tu pueblo de balde!
¡Nada has ganado con venderlo!
13 Nos has humillado ante nuestros vecinos;
somos motivo de burla para los que nos rodean.
14 Has hecho de nosotros la burla de la gente;
al vernos, todos mueven burlones la cabeza.
15 Todo el tiempo debo encarar mi vergüenza;
me abruma no poder dar la cara
16 por lo que dicen los que tanto me ofenden,
¡por lo que hacen mis vengativos enemigos!
17 Aunque todo esto nos ha sucedido,
jamás nos hemos olvidado de ti;
jamás hemos quebrantado tu pacto.
18 Jamás ha decaído nuestro ánimo,
ni nos hemos apartado de tus sendas.
19 ¡Pero tú nos arrojaste en cuevas de chacales!
¡Nos cubriste con las sombras de la muerte!
20 Dios nuestro,
si nos hubiéramos olvidado de tu nombre,
o si hubiéramos rendido culto a otro dios,
21 ¿acaso tú no habrías llegado a saberlo?
¡Si tú conoces los secretos más recónditos!
22 Pero por ti nos matan todo el tiempo;
¡nos consideran ovejas para el matadero!
23 ¡Despierta, Señor! ¿Por qué duermes?
¡Levántate, no te alejes para siempre!
24 ¿Por qué te escondes de nosotros?
¿Por qué te olvidas de la opresión que sufrimos?
25 Nuestro ánimo se halla por el suelo,
¡nuestros cuerpos se arrastran por la tierra!
26 ¡Levántate, ven a ayudarnos
y, por tu gran misericordia, sálvanos!
Псалом 44
1 Диригентові. Повчання синів Корея.
2 Боже, ми власними вухами чули, наші батьки розповідали нам про справу, яку Ти здійснив у давні часи, – в їхні дні.
3 Своєю рукою Ти прогнав народи, а їх Ти поселив; народи Ти потіснив, а їх поширив.
4 Адже не своїм мечем вони зайняли у спадок землю, не їхнє рамено здобуло перемогу, але Твоя правиця й Твоє рамено та сяйво Твого обличчя, бо Ти їх уподобав.
5 Саме Ти, Боже, є моїм царем, – тож проголоси спасіння Якову.
6 З Твоєю допомогою ми переможемо наших ворогів, – у Твоє Ім’я потопчемо противників наших.
7 Бо не на свій лук я покладаюсь, і мій меч мене не врятує.
8 Адже Ти врятував нас від наших гнобителів; Ти осоромив тих, що нас ненавиділи.
9 Тож ми хвалимось Богом щодня і Твоє Ім’я будемо прославляти повік.
Музична пауза .10 Однак тепер Ти відкинув нас та засоромив, і вже не виступаєш з нашими військами.
11 Ти допустив, щоб ми втікали від ворогів, і щоб наші ненависники нас пограбували.
12 Ти віддав нас на поталу наче овець і розпорошив нас між народами.
13 За безцінь Ти продав Свій народ, і не отримав жодного зиску від продажі.
14 Ти виставив нас на глузування сусідам нашим, – на глум і знущання тих, що оточують нас.
15 Ти зробив нас приказкою між народами, щоб люди хитали в наш бік головами.
16 Постійно моя ганьба переді мною, і сором вкриває моє обличчя
17 від голосу ганьбителя й глумливця, від присутності мстивого ворога.
18 Все це прийшло на нас, але ми Тебе не забули і не зневірились у Твоєму Заповіті.
19 Наше серце не відвернулось, і наші стопи не зійшли з Твоєї дороги,
20 хоча Ти нас упокорив у місцевості шакалів і вкрив нас тінню смерті.
21 Коли б ми забули Ім’я нашого Бога і здіймали наші руки до чужого бога,
22 то хіба Бог про це не довідався б? Адже Він знає таємниці серця.
23 Але ж за Тебе вбивають нас щодня; нас уважають за овець, призначених на заріз.
24 Прокинься, чому спиш, Господи? Підіймись, не відкидай назавжди!
25 Чому ховаєш Своє обличчя, забуваючи про наше горе і наше поневолення?
26 Адже наша душа втоптана в порох, – наше тіло прилипло до землі.
27 Встань, наша Допомого, визволи нас заради Свого милосердя!