Plegaria en que se pide ser librado de los enemigos
Salmo de David.
1 Señor, defiéndeme de mis oponentes;
combate a los que me atacan.
2 Echa mano del escudo y del pavés,
y ven pronto en mi ayuda.
3 Toma una lanza y ataca a mis perseguidores,
y dile a mi alma: «Yo soy tu salvación.»
4 ¡Haz que queden confundidos y en vergüenza
los que quieren matarme!
¡Que retrocedan y queden confundidos
los que buscan mi mal!
5 ¡Que sean como el tamo que arrebata el viento!
¡Que el ángel del Señor los acose!
6 ¡Que sea su camino oscuro y peligroso!
¡Que el ángel del Señor los persiga!
7 Sin motivo, ellos me tendieron una trampa;
sin motivo, cavaron un hoyo para mí.
8 ¡Que sean quebrantados de repente,
y caigan en la trampa que antes me tendieron!
¡Que caigan en ella, para su desgracia!
9 Entonces yo me alegraré en el Señor;
¡me regocijaré en su salvación!
10 Todos mis huesos exclamarán:
«Señor, ¿quién puede compararse a ti?
¡Tú libras de los fuertes a los débiles!
¡Tú libras de sus opresores a los menesterosos!»
11 Unos testigos violentos se levantan
y me interrogan acerca de cosas que yo ignoro.
12 Me pagan mal el bien que les hice,
y eso me duele en el alma.
13 Si estaban enfermos, yo me preocupaba;
ayunaba y me vestía de cilicio.
¡Quisiera que mis oraciones volvieran a mí!
14 Yo manifestaba mi tristeza por ellos
vistiéndome de luto, como por un hermano;
¡como si hubiera muerto mi propia madre!
15 Pero caí, y ellos se juntaron contra mí;
se juntó contra mí gente despreciable,
gente que yo no conocía,
y me maltrataron sin descanso.
16 ¡Como auténticos truhanes y malvivientes,
rechinaban los dientes contra mí!
17 Señor, ¿cuánto más seguirás viendo esto?
¡Salva mi vida de las garras de estos leones!
¡Es la única vida que tengo!
18 Yo hablaré de ti en medio de la multitud;
¡te alabaré delante de todo el pueblo!
19 ¡No dejes que se burlen de mí
los que sin causa me ven como enemigo,
ni tampoco los que me odian sin motivo,
esos que se hacen señas con los ojos!
20 Son gente que no busca la paz,
sino que urden planes engañosos
en contra de gente inocente.
21 Se carcajean al hablar de mí, y exclaman:
«¡Ja, ja! ¡Miren lo que hemos llegado a ver!»
22 Pero tú, Señor, eres testigo;
¡no te quedes callado, ni te alejes de mí!
23 ¡Señor, levántate a defenderme!
¡Dios mío, levántate y hazme justicia!
24 Señor y Dios, ¡júzgame según tu justicia,
para que nadie se burle de mí!
25 Que nadie piense en su corazón:
«¡Se cumplió nuestro deseo de verlo derrotado!»
26 Que la vergüenza y la confusión
sean para los que buscan mi mal.
Que se queden avergonzados y confundidos
los que se engrandecen contra mí.
27 Pero que canten y se alegren
los que están a mi favor.
Que digan siempre: «¡Grande es el Señor,
pues se deleita en el bienestar de su siervo!»
28 Con mi lengua proclamaré tu justicia,
y a todas horas te alabaré.
Псалом 35
1 Псалом Давида.
Господи, вчини суд над тими, що позиваються на мене, вступи у битву з тими, що виступають проти мене.
2 Візьми зброю та щит і встань мені на допомогу.
3 Простягни списа і стримай тих, що мене переслідують. Скажи моїй душі: Я – твоє спасіння.
4 Нехай осоромляться й зазнають ганьби ті, що чинять замах на моє життя, – хай відступлять назад і покриються стидом ті, що замишляють проти мене злочин.
5 Нехай вони стануть, як полова на вітрі, – хай розпорошить їх Господній ангел.
6 Нехай їхня дорога покриється темрявою, стане слизькою, і ангел Господній хай їх переслідує.
7 Адже вони без причини таємно поставили на мене свою згубну пастку, безпідставно чатуючи за моїм життям.
8 Нехай зненацька прийде на них загибель, – нехай упіймаються вони у капкан, який самі встановили, – хай попадуться в нього і загинуть.
9 А моя душа радітиме в Господі, буде веселитися Його спасінням.
10 Кожна моя кісточка скаже: Господи, хто подібний до Тебе? Ти визволяєш бідного з руки сильнішого за нього, а вбогого і нужденного – від того, хто його грабує.
11 Повстають фальшиві свідки й допитуються в мене про те, чого я не знаю.
12 Відплачують мені злом за добро, – душа моя у розпачі.
13 Але ж я, коли вони хворіли, зодягався у веретище, впокорював себе постом, хоч моя молитва часом поверталася до мене.
14 Я піклувавсякожним , як другом чи своїм братом, – ходив похиленим і сумним, немов у жалобі за матір’ю.
15 Але, коли спотикався я, вони тішились, – сходилися разом, негідники, таємно зговорювались, кричали і не замовкали.
16 Як злосливі облудники, глузують, скрегочучи на мене своїми зубами.
17 Господи, як довго Ти дивитимешся на це? Визволи мою душу від рикаючих, мою єдину – від левчуків.
18 Я прославлятиму Тебе на багатолюдному зібранні, вихвалятиму Тебе перед численним народом.
19 Не дозволь зловтішатися наді мною тим, котрі безпідставно вороже налаштовані проти мене, – котрі без причини мене ненавидять, переморгуючись очима,
20 бо не про мир говорять вони, а проти миролюбних на землі вони замишляють лихе.
21 Відкривають на мене свої уста й кажуть: Ага! Ага! Наші очі це бачили!
22 Ти, Господи, бачиш, тож не промовчи. Господи, не віддаляйся від мене!
23 Підіймись і стань на мій захист у моїй справі, Боже і Владико мій!
24 Суди мене за Своєю справедливістю, Господи, Боже мій, щоб не зловтішалися наді мною
25 і не говорили у своїх серцях: Ага! Ми досягли свого! Нехай не скажуть: Ми проковтнули його!
26 Нехай завстидаються і засоромляться всі ті, що тішаться моїм нещастям, – хай вкриються ганьбою і соромом ті, що підносяться наді мною.
27 Хай радіють і веселяться всі, котрі прагнуть справедливості щодо мене, і постійно повторюють: Нехай буде звеличений Господь, Який бажає спокою Своєму слузі!
28 Тоді мій язик звіщатиме Твою справедливість, цілий день проголошуючи Тобі хвалу.