Clamor de venganza
Al músico principal. Salmo de David.
1 Dios de mi alabanza, ¡no te quedes callado!
2 Gente malvada y mentirosa habla en contra mía,
y con sus mentiras me calumnia.
3 Con palabras llenas de odio me persiguen,
y pelean contra mí sin tener motivo.
4 Yo los trato con amor, y ellos me pagan con odio;
¡pero yo sigo orando por ellos!
5 Les hago un bien y me pagan con un mal;
me tratan con odio, aunque yo los amo.
6 ¡Que lo juzgue un juez injusto!
¡Que el maligno lo condene!
7 ¡Que sea declarado culpable!
¡Que su oración revele su maldad!
8 ¡Que sus años de vida se reduzcan,
y que otro se quede con su oficio!
9 ¡Que se queden huérfanos sus hijos!
¡Que se quede viuda su mujer!
10 ¡Que sus hijos se queden sin techo,
y que mendiguen el pan lejos de sus ruinas!
11 ¡Que sus acreedores les quiten todos sus bienes!
¡Que gente extraña los despoje de sus posesiones!
12 ¡Que nadie tenga de él misericordia!
¡Que nadie compadezca a sus huérfanos!
13 ¡Que no quede rastro de sus descendientes!
¡Que su nombre sea borrado de la generación siguiente!
14 Señor, ¡no olvides la maldad de su padre!
¡Ten presente el pecado de su madre!
15 Señor, ¡no pases por alto su maldad,
y borra de la tierra su memoria!
16 Porque este se olvidó de la misericordia,
y persiguió hasta darle muerte
al miserable que sufre y tiene roto el corazón.
17 Ya que amó la maldición, ¡que sea maldito!
Despreció la bendición, ¡que nunca sea bendecido!
18 La maldad lo envolvió como un manto;
como agua, penetró en todo su ser;
como aceite, le caló hasta los huesos.
19 ¡Pues que lo envuelva la maldad como un manto,
y que lo oprima para siempre como un cinto!
20 ¡Así les pague el Señor a los que me acusan,
a los que me calumnian y buscan mi mal!
21 Pero tú, mi Señor y Dios,
¡trátame bien por causa de tu nombre!
Por tu bondad y misericordia, ¡sálvame!
22 Te necesito, pues estoy muy afligido;
mi corazón tiene profundas heridas.
23 Siento que me muero, como muere el día;
soy sacudido como una langosta.
24 Las rodillas se me doblan por causa del ayuno,
estoy tan débil que mi cuerpo desfallece.
25 Soy para la gente objeto de burla;
los que me ven, mueven burlones la cabeza.
26 Señor y Dios mío, ¡ayúdame!;
por tu gran misericordia, ¡sálvame!
27 Así sabrán que esto viene de tu mano,
y que eres tú, Señor, quien me ha salvado.
28 No importa que me maldigan, ¡bendíceme tú!
Podrán atacarme, pero quedarán avergonzados,
mientras que este siervo tuyo se regocijará.
29 Cubre de vergüenza a los que me critican;
¡que la confusión los envuelva como un manto!
30 Yo te alabaré, Señor, con mucho gozo;
¡te cantaré en medio de una gran multitud!
31 Porque defiendes al que nada tiene,
y lo libras de quienes lo condenan a muerte.
Псалом 109
1 Диригентові. Псалом Давида.
Боже моєї хвали, не мовчи!
2 Адже відкрились проти мене нечестиві та зрадливі уста, лихословлять мене підступним язиком.
3 Оточили мене ненависними словами і затіяли проти мене боротьбу без причини.
4 На мою любов відповідають ворожістю, хоч я за них молюся.
5 Вони віддають мені злом за добро, а за мою любов ненавистю.
6 Постав над ним (моїм ворогом ) нечестивого свідка, і нехай обвинувач стане праворуч від нього!
7 Коли його судитимуть, нехай виявиться засудженим, а його молитва нехай буде визнана гріхом.
8 Нехай будуть короткими його дні, а посаду його нехай обійме інший.
9 Нехай його діти стануть сиротами, а його дружина – удовою.
10 Нехай його діти стануть убогими волоцюгами, і хай жебракують далеко від своїх зруйнованих осель.
11 Нехай лихвар захопить у нього все, чим він володіє; хай чужинці розкрадуть плоди праці його.
12 Нехай не буде нікого, хто виявив би до нього милосердя, – ані того, хто змилосердився б над його сиротами.
13 Нехай його нащадки будуть вигублені, щоб у наступному поколінні щезло його ім’я.
14 Нехай згадається перед Господом беззаконня його батьків, і не буде стертий гріх його матері.
15 Нехай будуть вони (гріхи батьків ) постійно перед Господом, і хай буде знищена зі землі пам’ять про них.
16 Тому що він і не думав чинити милосердя, але до смерті переслідував нещасну, вбогу і зранену серцем людину.
17 Він любив проклинати, тож нехай ці прокльони впадуть на нього! Не бажав благословення, тож нехай воно буде далеко від нього.
18 Він зодягався в прокляття, наче в шати, тож воно просочилось в його нутро, як вода, й до його костей, як олія.
19 Нехай воно (прокляття ) стане для нього, як плащ у який він сам зодягнеться, і як пояс, яким постійно підперізується.
20 Така відплата від Господа тим, що оскаржують мене і лихословлять на мене.
21 Але Ти, Господи Владико, чини зі мною задля Твого Імені; оскільки ж Твоє милосердя добре, спаси мене!
22 Я ж бідний та вбогий, і серце моє в мені зранене.
23 Я никну, як зникаюча тінь, – мене струсили, наче сарану.
24 Мої коліна слабнуть від посту, виснажене від браку олії моє тіло.
25 Я став для них посміховиськом, – побачивши мене, люди хитають головами.
26 Допоможи мені, Господи, Боже мій, задля Свого милосердя, спаси мене!
27 Нехай пізнають вони, що це Твоя рука, що то Ти, Господи, вчинив це.
28 Нехай собі проклинають, аби лише Ти благословив. Ті, що повстали, будуть осоромлені, а Твій слуга радітиме.
29 Вкриються ганьбою оскаржувачі мої, і носитимуть на собі свій сором наче плащ.
30 З великою вдячністю на устах прославлятиму Господа, серед багатьох людей величатиму Його.
31 Адже Він завжди на боці нещасного, аби його рятувати від тих, котрі його засуджують.