Artimañas de la mujer ajena
1 Hijo mío, obedece mis palabras,
y guarda como un tesoro mis mandamientos.
2 Obedece mis mandamientos y enseñanzas;
cuídalos como las niñas de tus ojos, y vivirás.
3 Átalos alrededor de tus dedos;
anótalos en la pizarra de tu corazón.
4 Dile a la sabiduría: «¡Hermana mía!»
Declárate pariente de la inteligencia.
5 Ellas te protegerán de la mujer ajena,
de esa extraña de melosas palabras.
6 Un día estaba yo en la ventana de mi casa,
y miraba a través de la celosía.
7 Observaba yo a los jóvenes incautos,
y me llamó la atención uno de ellos,
claramente falto de entendimiento,
8 que cruzó la calle, dobló la esquina,
y se dirigió a la casa de esa mujer.
9 Era tarde, y comenzaba a oscurecer;
las sombras de la noche comenzaban a caer.
10 De pronto, esa mujer salió a su encuentro,
vestida como ramera y con claras intenciones:
11 Era provocativa y desafiante,
de esas que no pueden poner un pie en su casa.
12 Unas veces en la calle, otras veces en las plazas,
y en constante acecho en las esquinas.
13 Se prendió de él, le dio un beso,
y descaradamente le propuso:
14 «Yo había prometido sacrificios de paz,
y hoy he cumplido con mis votos.
15 ¡Por eso he salido a tu encuentro!
¡Ansiaba verte, y he dado contigo!
16 Mi lecho lo he cubierto con finas colchas,
colchas recamadas con hilo egipcio.
17 Mi alcoba la he perfumado
con mirra, áloes y canela.
18 ¡Ven, embriaguémonos de amores!
¡Gocemos del amor hasta el amanecer!
19 Mi marido no está en casa,
pues salió para hacer un largo viaje.
20 Se llevó la bolsa de dinero,
y no volverá hasta el día señalado.»
21 La mujer lo venció con sus muchas lisonjas;
lo persuadió con sus labios zalameros,
22 y el joven se fue enseguida tras ella,
como el buey que va al degolladero;
como el necio que preso avanza al castigo,
23 hasta que una flecha le parte el corazón;
como el ave que vuela presurosa hacia la red,
sin saber que eso le costará la vida.
24 Hijos, por favor, ¡escúchenme!
¡Presten atención a mis declaraciones!
25 No inclines tu corazón hacia sus caminos;
no pierdas el rumbo por sus atajos.
26 Por su culpa, muchos han caído heridos;
aun los más fuertes han muerto por causa de ella.
27 Su casa va camino al sepulcro,
y desciende a las mansiones de la muerte.
1 Сину мій, бережи мої слова, – заповіти мої заховай у себе!
2 Зберігай мої настанови й мої повчання, як зіницю свого ока, – і будеш жити!
3 Прив’яжи їх до своїх пальців, напиши їх на таблиці свого серця.
4 Скажи мудрості: Ти моя сестра! А розум назви своїм приятелем,
5 аби вони вберегли тебе від іншої жінки, – від чужої, яка підлещується своїми звабливими словами.
6 Якось я дивився у вікно свого дому. Крізь ґрати вікна,
7 я побачив ще недосвідчених. Серед молодих людей зауважив нерозважливого юнака,
8 який проходив перехрестя вулиць, й повернув у напрямку її дому, – це було
9 в сутінках вечірньої пори, і настанні темряви чорної ночі.
10 Аж ось назустріч йому вийшла жінка в одязі повії, з підступним серцем,
11 галаслива і настирлива, – таким удома не сидиться, –
12 то вона якийсь час чатує на вулиці, то знову на майдані, або на розі перехрестя вулиць.
13 Вона схопила його, поцілувала, і з безсоромним виразом свого обличчя заговорила до нього:
14 У мене мирна жертва, – сьогодні я сповнила свої обітниці.
15 Тому, жадаючи тебе, я вийшла тобі назустріч, і знайшла тебе!
16 Я прибрала свою постіль килимами, прикрасила барвистими єгипетськими покривалами.
17 Спальню свою запашила миррою, алоє та корицею.
18 Заходь, будемо насолоджуватися любов’ю аж до ранку, забавляючись коханням,
19 адже мого чоловіка немає вдома, позаяк він подався в далеку дорогу.
20 Взяв він із собою торбину з грошима, тому повернеться додому не раніше дня повного місяця.
21 Своїми звабливими словами затягла його, – заманила його своїми облесливими устами.
22 Він відразу ж пішов за нею, – подався наче віл на заріз, як нерозумний звір у розставлену пастку.
23 Поки стріла не прошиє його печінку, він спішить у сильце, наче пташка, не усвідомлюючи, що йде на загибель…
24 Тож тепер послухайте мене, діти, – будьте уважні до слів моїх уст.
25 Хай твоє серце, сину , не збочує на її дороги, не блукай її стежками.
26 Адже багатьох вона вже повалила пораненими, – чимало сильних погублені нею.
27 Її дім, – це дорога до шеолу, що провадить до покоїв смерті.