1 No te ufanes del día de mañana,
porque nunca sabes lo que el mañana traerá.
2 Es mejor que te alabe gente extraña,
y no que te alabes tú mismo.
3 Pesa la piedra, pesa la arena,
pero pesa más la ira del necio.
4 La ira es cruel, y el furor es impetuoso,
pero ante la envidia, ¿quién puede sostenerse?
5 Es mejor la reprensión franca
que el amor disimulado.
6 Son más confiables las heridas del que ama,
que los falsos besos del que aborrece.
7 Quien no tiene hambre, rechaza la miel;
quien tiene hambre, halla dulce lo amargo.
8 Ave que vuela lejos del nido:
¡eso es quien se va lejos de su hogar!
9 El bálsamo y el perfume alegran el corazón;
los consejos del amigo alegran el alma.
10 No dejes a tu amigo, ni al amigo de tu padre,
ni visites a tu hermano cuando estés afligido.
Es mejor vecino cercano que hermano lejano.
11 Hijo mío, sé sabio y alegra mi corazón;
así podré responder al que me ofenda.
12 El astuto ve el peligro y se pone a salvo,
pero los ingenuos lo ven y no lo evitan.
13 Al fiador de un extraño, quítale la ropa;
al que dé a la mujer ajena, reténle prenda.
14 Bendecir al amigo a gritos y de madrugada
es lo mismo que lanzarle una maldición.
15 Como gotera continua en tiempo de lluvia
es la mujer que siempre discute.
16 Querer contenerla es querer refrenar el viento
o tratar de retener el aceite en la mano.
17 El hierro se pule con el hierro,
y el hombre se pule en el trato con su prójimo.
18 Quien cuida de la higuera, come de su fruto;
quien cuida los bienes de su amo, recibe honra.
19 Así como en el agua se refleja el rostro,
también en el corazón se refleja el hombre.
20 El sepulcro y la muerte nunca se sacian,
y los ojos del hombre jamás están satisfechos.
21 La plata se pone a prueba en el crisol,
el oro se pone a prueba en el horno,
y el hombre se pone a prueba con las alabanzas.
22 Aunque machaques al necio en un mortero,
como se machacan los granos de trigo,
su necedad no se apartará de él.
23 Manténte atento al estado de tus ovejas;
cuida bien a tus rebaños,
24 porque las riquezas no duran para siempre
ni la corona permanece perpetuamente.
25 Cuando salga la grama y aparezca la hierba,
y en los montes se corte la hierba,
26 los corderos te proveerán de ropa
y los cabritos te darán para comprar un campo;
27 la cabras te darán abundante leche
para que se alimenten tú y tu familia
y toda la servidumbre de tu casa.
1 Не хвалися завтрашнім днем, бо не знаєш, що той день принесе.
2 Нехай хвалить тебе хтось інший, а не твої уста, – хтось чужий, а не власний язик.
3 Важкий камінь, і не легкий пісок, але гнів нерозумного тяжчий від них обох.
4 Лютість жорстока, гнів невгамовний, але хто встоїть перед заздрістю?
5 Краще відвертий докір, ніж нещира любов.
6 Докори друга є ознакою вірності, тоді як поцілунки ворога зрадливі .
7 Ситий топченавіть стільник з медом, а для голодного навіть гірке буде солодким.
8 Як пташка, що покинула власне гніздо, так і людина, котра залишила свою місцевість.
9 Як миро і пахощі звеселяють серце, так солодкий нам друг сердечною порадою.
10 Не залишай свого друга, ані друга свого батька, і не шукай дому твого брата в день свого нещастя , бо кращий сусід, що поряд, ніж брат, котрий далеко.
11 Будь мудрий, сину мій, та радуй моє серце, і я знатиму, що відповісти тим, хто мене лихословить.
12 Розважливий бачить лихо і ховається, тоді як необачливі йдуть далі й зазнають збитків.
13 У того, хто поручився за чужинця, заберуть останню одежину, – віддадуть її в заставу за чужинця .
14 Коли хто з самого ранку голосно вихваляє свого друга, то вважатимуть, що він лихословить його.
15 Безперервне капання води з ринви в сльоту і сварлива жінка – однакові.
16 Вгамувати її, – те саме, що втримати вітер чи олію у своїй правиці, – вона обов’язково дасть про себе знати.
17 Залізо гострять залізом, а поведінку людини формує навіть погляд його друга.
18 Хто доглядає за смоківницею, їстиме її плоди, – так само, хто вірно служить своєму господарю, такий буде в пошані.
19 Як у воді відбивається обличчя до обличчя, так серце людини відображає саму людину.
20 Як ненаситні шеол і безодня, так само ненаситні й людські очі.
21 Що плавильня для срібла або горно для золота, те для людини уста тих, які хвалять її.
22 Хоча б товкти нерозумного товкачем у ступі разом із зерном, його безглуздя не відстане від нього.
23 Пильно доглядай за тваринами твого стада, і хай твоє серце буде з отарами.
24 Адже багатство не вічне; воно, як і корона – не переходить з роду в рід.
25 Коли скосиш траву, з’явиться нова зелень, і збиратимеш сіно навіть на горах, –
26 це значить, що матимеш овець для одягу, і козлів на купівлю поля;
27 матимеш також достатньо козячого молока для харчування тобі та твоїм домашнім, як і на прожиття твоїм слугам.