1 No conviene la nieve en el verano,
ni la lluvia en el tiempo de la siega,
ni colmar de honores al necio.
2 Gorrión sin rumbo, golondrina que revolotea:
¡eso es la maldición sin causa, pues nunca llega!
3 Para el caballo, el látigo;
para el asno, el freno;
para la espalda del necio, la vara.
4 Nunca respondas al necio con necedades,
para que no resultes ser otro necio.
5 Responde al necio conforme a su necedad,
para que no se crea demasiado sabio.
6 Recurrir a un necio como mensajero
es lo mismo que amputarse los pies;
¡es arriesgarse a pasar un trago amargo!
7 Piernas tullidas que penden inútiles:
¡eso es el proverbio en la boca del necio!
8 Atar la piedra a la honda:
¡eso es el rendir honores a un necio!
9 Espina clavada en la mano del borracho:
¡eso es el proverbio en labios del necio!
10 Arquero que a todo el mundo hiere:
¡eso es quien emplea a necios y vagabundos!
11 Perro que vuelve a su vómito:
¡eso es el necio que repite su necedad!
12 ¿Has visto gente sabia en su propia opinión?
¡Más esperanza tiene el necio que esa gente!
13 El perezoso alega: «¡Un león anda suelto!
¡Está al acecho en el camino y por las calles!»
14 La puerta gira sobre sus bisagras,
y el perezoso gira sobre la cama.
15 El perezoso mete la mano en el plato,
pero le resulta pesado llevársela a la boca.
16 El perezoso se considera más sabio
que siete sabios que sepan aconsejar.
17 Dejarse llevar del enojo en un pleito ajeno
es como querer sujetar a un perro por las orejas.
18 Un loco que, en su locura,
lanza mortíferas flechas encendidas:
19 ¡eso es el hombre que engaña a su amigo,
y luego alega que lo hizo de broma!
20 Sin leña se apaga el fuego,
y sin chismosos se acaba el pleito.
21 Para hacer brasas, el carbón;
para encender el fuego, la leña;
para encender los ánimos, el pendenciero.
22 Los chismes son deliciosos bocados,
que penetran hasta lo más profundo.
23 Los labios seductores y el corazón malvado
son una vasija de barro bañada en plata barata.
24 El que odia, lo disimula con los labios
pero por dentro maquina el engaño.
25 No confíes en quien habla con voz engolada,
porque en su corazón hay siete abominaciones.
26 Aunque el odio se encubra con disimulo,
la maldad se hará manifiesta en la comunidad.
27 El que cava el foso, en él se cae;
al que empuja la piedra, la piedra lo aplasta.
28 La lengua falsa aborrece al que ha herido;
la boca zalamera conduce al desastre.
1 Як сніг улітку, як злива в жнива, – так не личить нерозумному честь.
2 Як пролетить горобець і як промигне ластівка, – так і безпідставне прокляття не сповниться.
3 Що батіг для коня, а вуздечка для осла, те палиця для спин нерозумних.
4 Не відповідай нерозумному на його безглуздя, аби тобі не стати таким як він.
5 Дай нерозумному відповідь відповідно до його безглуздя, щоби він не вважав себе мудрим у власних очах.
6 Що посилати звістку через нерозумного, те відтинати собі ноги, або випити гіркоту.
7 Що безпорадні ноги паралізованого, те притча в устах нерозумного.
8 Віддавати шану нерозумному, – те саме, що прив’язувати камінь до пращі.
9 Що колюча тернина в руках п’яниці, те притча в устах нерозумного.
10 Як стрілець, що ранить кожного перехожого, так і той, хто бере на роботу нерозумного чи пройдисвіта.
11 Як пес повертається до своєї блювотини, так і нерозумний повторює своє безглуздя.
12 Чи ти бачив людину, яка мудра у власних очах? На нерозумного більше надії ніж на неї!
13 Ледар говорить: Лев на дорозі! Лев на кожному майдані!
14 Як двері повертаються на своїх завісах, так лінивий на своєму ліжку.
15 Ледар простягає свою руку до миски, але йому ліньки піднести її до свого рота.
16 Лінивий вважає себе розумнішим за сімох, які відповідають розсудливо.
17 Хто, проходячи мимо, втручається в чужу суперечку, той хапає пса за вуха.
18 Що, прикидаючись божевільним, жбурляти головешки та пускати смертоносні стріли,
19 те обманювати свого друга, а потім говорити: Я лише пожартував.
20 Коли закінчуються дрова, вогонь гасне, так само коли нема наклепника, сварка припиняється.
21 Вугілля для жару і дерево для вогню, а сварлива людина – для розпалювання сварки.
22 Слова наклепника, як ласощі, які з їжею легко потрапляють у глибини нутра того , хто вислуховує.
23 Що глиняна посудина, покрита підробкою срібла, те полум’яні уста при злосливому серці.
24 На словах ненависник може видавати себе за іншого, тоді як у своєму серці він втаює підступ.
25 Навіть якщо мова його лагідна, не вір йому, бо сім гидот у його серці.
26 Хоча ненависть хитро приховується, злостивість людини відкриється перед громадою.
27 Хто копає яму, той сам до неї впаде, і хто вгору котить камінь, на того він і покотиться.
28 Брехливий язик ненавидить ним же поранених, і облесливі уста готовлять погибель.