1 La mujer sabia edifica su casa,
pero la necia la derriba con sus propias manos.
2 El que teme al Señor sigue su camino recto,
pero el que anda en malos pasos lo desdeña.
3 Los labios del necio derraman soberbia;
los labios de los sabios son su protección.
4 Sin bueyes el granero no se llena;
gracias a su fuerza, hay abundancia de pan.
5 El testigo verdadero no miente;
el testigo falso esparce calumnias.
6 El burlón busca la sabiduría y no da con ella;
el hombre entendido la encuentra fácilmente.
7 No te juntes con gente necia,
porque nada aprenderás de lo que te digan.
8 El que es sabio y astuto sabe por dónde va;
a los necios los engaña su propia necedad.
9 Los necios se burlan del pecado;
los hombres rectos se ganan la buena voluntad.
10 Cada corazón conoce su propia amargura,
y ningún extraño participa de su alegría.
11 La mansión de los impíos será derribada,
pero la choza de los hombres rectos permanece.
12 Hay caminos que el hombre considera rectos,
pero que al final conducen a la muerte.
13 Hasta de reírse duele el corazón;
a veces la alegría acaba en congoja.
14 El corazón necio se harta de sus caminos,
pero el hombre de bien va feliz por los suyos.
15 El inexperto cree todo lo que oye;
el que es astuto mira por dónde anda.
16 El sabio teme a Dios y se aparta del mal,
pero el necio se muestra temerario y engreído.
17 El que fácilmente se enoja comete locuras;
el hombre perverso es aborrecido.
18 La necedad es la herencia de los simplones;
los astutos se cubren de conocimientos.
19 Los malvados se inclinarán ante los buenos,
y los impíos comparecerán ante los justos.
20 Al pobre lo odian hasta sus amigos;
al rico, todo el mundo lo quiere.
21 El que humilla a su prójimo comete un pecado;
¡feliz de aquel que se compadece de los pobres!
22 Los que urden el mal pierden el rumbo;
los que piensan el bien encuentran amor y verdad.
23 Toda labor rinde sus frutos,
pero hablar por hablar empobrece.
24 Las riquezas son la corona de los sabios;
la corona de los necios es su necedad.
25 El testigo verdadero te salva la vida;
el testigo falso te difama.
26 El temor del Señor infunde plena confianza,
y da esperanza a nuestros hijos.
27 El temor del Señor es un manantial de vida,
que nos aparta de los lazos de la muerte.
28 Un pueblo numeroso es la gloria del rey;
un pueblo escaso es la debilidad del príncipe.
29 Enojo lento, gran inteligencia;
espíritu impaciente, demasiada necedad.
30 Un corazón apacible infunde vida al cuerpo,
pero la envidia corroe hasta los huesos.
31 Oprimir al pobre es afrentar al Creador;
tener misericordia del pobre es honrar a Dios.
32 Al malvado lo pierde su propia maldad;
el justo, aun en la muerte mantiene la esperanza.
33 La sabiduría reposa en el corazón prudente,
pero entre los necios es desconocida.
34 Un pueblo justo es un gran pueblo,
pero el pecado deshonra a las naciones.
35 El rey es amable con el siervo inteligente,
pero se enoja con el que lo avergüenza.
1 Мудра жінка збудовує свій дім, а нерозумна своїми ж руками руйнує його.
2 Хто ходить прямими дорогами, той боїться Господа, а хто звертає на криві стежки, той зневажає Його.
3 В устах нерозумного палиця гордині, – а мудрих охороняють їх же уста.
4 Там, де немає волів, там і ясла порожні; але від сили вола залежить щедрий врожай.
5 Вірний свідок неправди не говорить, а свідок фальшивий наговорить багато брехні.
6 Непутящий шукає мудрості і не знаходить, а для розумного знання легкодоступне.
7 Тримайся подалі від нерозумної людини, адже ти не почуєш від неї розумної мови.
8 Мудрість розумного – у пізнанні належної дороги, бо відсутність поміркованості – омана.
9 Нерозумний насміхається над поняттями гріха, тоді як праведний ставиться до цього з розумінням.
10 Лише серце розуміє власну гіркоту, так само і його радості належним чином не поділяє ніхто чужий.
11 Дім нечестивих буде спустошеним, тоді як житло праведних процвітатиме.
12 Є дороги, які видаються людині прямими, але їх кінець – стежка до смерті.
13 Навіть під час сміху іноді болить серце, а радість може закінчитись смутком.
14 Підступний серцем насититься від власних учинків, а добра людина – від своїх.
15 Нерозсудливий вірить усякому слову, а мудрий зважає на свої кроки.
16 Мудрий боїться зла й ухиляється від нього, а нерозумний дратівливий і самовпевнений.
17 Запальна у гніві людина може вчинити глупоту, але людину з підступними намірами ненавидять.
18 Нерозсудливі успадковують безумство, а розважливі увінчаються знанням.
19 Лихі люди врешті-решт схиляться перед порядними, і нечестиві – біля дверей праведних.
20 Буває, що убогого цурається навіть його близький друг, тоді як у багатого чимало друзів.
21 Проте, хто зневажає свого ближнього, той грішить, а хто виявляє милосердя до вбогих – щасливий.
22 Хіба ж не помиляються ті, котрі вигадують зло? Проте милість і вірність з тими, хто дбає про добре.
23 Від кожної праці є користь, але від порожніх балачок лише шкода.
24 Вінець мудрих – їхнє багатство , а безумство нерозважливих примножує безглуздя.
25 Вірний свідок рятує життя, а оманливий дихає зрадою.
26 У Господньому страсі непохитна надія, – Він є притулком для Своїх дітей.
27 Господній страх – це джерело життя, щоб оберігати людей від пасток смерті.
28 Величність царя в численності народу, а в нестачі підданих – володарю погибель.
29 Довготерпеливий багатий на розум, у той час як нестриманий примножує своє безумство.
30 Лагідне серце забезпечує життя тіла, а заздрість, як гнилизна в кістках.
31 Хто пригноблює убогого, той зневажає його Творця, а хто шанує Його (Творця ), той виявлятиме милосердя до бідного.
32 Нечестивий гине через власне зло, тоді як праведний і під час своєї смерті має надію.
33 В серці розумного живе мудрість, але й нерозумним іноді про неї відомо .
34 Справедливість вивищує народ, а беззаконня людей ганьбить.
35 Цар прихильний до розсудливого слуги, але він гнівається на того, хто його ганьбить.