Saludo
1 Yo, Pablo, prisionero de Jesucristo, y el hermano Timoteo, al amado Filemón, colaborador nuestro,
2 a la amada hermana Apia, a Arquipo, nuestro compañero de milicia, y a la iglesia que está en tu casa:
3 Reciban ustedes gracia y paz de Dios nuestro Padre, y del Señor Jesucristo.
El amor y la fe de Filemón
4 Doy gracias a mi Dios siempre que me acuerdo de ti en mis oraciones,
5 porque me he enterado del amor y de la fe que tienes hacia el Señor Jesús, y para con todos los santos;
6 y pido que la participación de tu fe sea eficaz en el conocimiento de todo el bien que está en ustedes por Cristo Jesús.
7 Hermano, tenemos gran gozo y consolación en tu amor, porque por ti han sido reconfortados los corazones de los santos.
Pablo intercede por Onésimo
8 Por eso, y aunque tengo mucha libertad en Cristo para mandarte lo que conviene,
9 más bien te ruego por amor. Yo, Pablo, que ya soy anciano, y además prisionero de Jesucristo,
10 te ruego por mi hijo Onésimo, que es el fruto de mis prisiones.
11 En otro tiempo, él te resultaba inútil, pero ahora nos es útil a ti y a mí.
12 Ahora vuelvo a enviártelo, y te pido recibirlo como si me recibieras a mí mismo.
13 Yo quisiera retenerlo conmigo, para que me sirviera en mis prisiones por el evangelio, en lugar tuyo;
14 pero no he querido hacer nada sin tu consentimiento, para que tu favor no te resulte una imposición, sino que sea un acto voluntario.
15 Tal vez para esto se apartó de ti por algún tiempo; para que lo recibieras para siempre,
16 no ya como a un esclavo, sino como a alguien más que un esclavo, como a un hermano amado, de manera especial para mí, pero más aún para ti, tanto en la carne como en el Señor.
17 Así que, si me consideras tu compañero, recíbelo como si fuera yo mismo.
18 Y si algún daño te causó, o si te debe algo, ponlo a mi cuenta.
19 Yo, Pablo, escribo esto de mi puño y letra; yo te lo pagaré; por no decir que tú mismo estás en deuda conmigo.
20 Así es, hermano; permíteme sacar algún provecho de ti en el Señor; reconforta mi corazón en el Señor.
21 Te he escrito porque confío en tu obediencia, y porque sé que harás aun más de lo que te pido.
22 Prepárame también alojamiento, pues espero que por las oraciones de ustedes se les concederá verme.
Salutaciones y bendición final
23 Te saludan Epafras, que es mi compañero de prisiones por Cristo Jesús,
24 y mis colaboradores Marcos, Aristarco, Demas y Lucas.
25 Que la gracia de nuestro Señor Jesucristo sea con su espíritu. Amén.
Привітання
1 Павло, в’язень Ісуса Христа, та брат Тимофій – улюбленому Филимонові, нашому помічникові,
2 і [улюбленій] сестрі Апфії, і Архипові, нашому сподвижникові, і твоїй домашній Церкві:
3 благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.
Вдячність апостола Павла
4 Завжди дякую моєму Богові, пам’ятаючи про тебе в моїх молитвах,
5 почувши про твою любов і віру, яку маєш до Господа Ісуса і до всіх святих,
6 аби спільність твоєї віри була діяльною в пізнанні всього доброго, що є в нас в [Ісусі] Христі.
7 Через твою любов я маю велику радість і втіху, бо ти, брате, заспокоїв серця святих.
8 Отже, хоч я і маю велику відвагу в Христі тобі наказувати про те, що потрібне, –
9 проте радше з любові благаю. Я, Павло, старець, а тепер ще й в’язень Ісуса Христа,
Прохання за Онисима
10 благаю тебе за мого сина, якого я породив у кайданах, за Онисима,
11 який колись тобі був непотрібний, та нині й тобі, й мені дуже потрібний.
12 Його відіслав я тобі, він – моє серце. [Тож ти прийми] його.
13 Я його бажав у себе залишати, щоби замість тебе послужив мені в кайданах за Євангелію,
14 але без твого відома я не хотів нічого робити, аби твоє добродійство не було примусовим, але добровільним.
15 Можливо, він задля цього відлучився на якийсь час, щоб ти прийняв його навіки, –
16 вже не як раба, але вище від раба, – як улюбленого брата, – особливо для мене, і тим більше для тебе: і за тілом, і в Господі.
17 Отже, коли маєш мене за друга, прийми його, як мене.
18 Коли ж він у чомусь скривдив тебе або що винен, то зарахуй це мені.
19 Я, Павло, написав своєю рукою: я віддам; не кажу тобі, що й самого себе ти мені винен.
20 Так, брате: нехай одержу від тебе те, що прошу в Господі. Заспокой же моє серце в Христі!
21 Переконаний у твоїй слухняності, я написав тобі, знаючи, що зробиш більше того, що кажу.
22 А разом з тим приготуй мені помешкання, бо сподіваюся, що завдяки вашим молитвам буду вам подарований.
Закінчення
23 Вітає тебе Епафрас – мій співв’язень у Христі Ісусі,
24 Марко, Аристарх, Димас, Лука – мої співпрацівники.
25 Благодать [нашого] Господа Ісуса Христа з вашим духом. [Амінь].