1 Balaam le dijo a Balac:
«Levanta aquí siete altares, y prepárame siete becerros y siete carneros.»
2 Balac hizo lo que Balaam le ordenó, y Balac y Balaam ofrecieron un becerro y un carnero en cada altar.
3 Luego Balaam le dijo a Balac:
«Quédate junto a tu holocausto, que yo iré a ver si el Señor quiere encontrarse conmigo. Si hay algo que él me muestre, te lo haré saber.»
Y Balaam se fue a un monte desolado.
4 Entonces Dios vino al encuentro de Balaam, y este le dijo:
«He ordenado levantar siete altares, y en cada altar he ofrecido un becerro y un carnero.»
5 El Señor puso su palabra en labios de Balaam, y le dijo:
«Regresa a donde está Balac, y dile lo que voy a decirte.»
6 Balaam volvió a donde estaba Balac, y lo encontró junto a su holocausto, junto con todos los príncipes de Moab.
7 Entonces Balaam pronunció estas palabras proféticas:
«Balac, el rey de Moab, me trajo de Aram;
me hizo venir de los montes del oriente.
Me pidió venir y maldecir a Jacob;
me ordenó desearle el mal a Israel.
8 ¿Y cómo maldecir a quien Dios no maldijo?
¿Cómo condenar a quien el Señor no ha condenado?
9 Desde lo alto de las peñas puedo verlo;
desde las colinas puedo observarlo.
Es un pueblo que habita confiado,
y que las naciones no toman en cuenta.
10 ¿Quién puede contar el polvo de Jacob,
o la cuarta parte del pueblo de Israel?
¡Espero morir como mueren los justos!
¡Espero tener el mismo final de ellos!»
11 Entonces Balac le dijo a Balaam:
«Pero, ¿qué es lo que haces conmigo? Te hice venir para que maldijeras a mis enemigos, ¡y ahora resulta que los estás bendiciendo!»
12 Balaam le respondió:
«¿Y acaso no tengo que decir lo que el Señor ponga en mis labios?»
13 Pero Balac insistió:
«Te ruego que vengas conmigo a otro lugar, desde donde no puedas ver a todos ellos sino solamente su parte extrema. Desde allí los maldecirás por mí.»
14 Y Balac llevó a Balaam al campo de Sofín, que está en la cumbre del Pisga. Allí edificó siete altares, y en cada altar ofreció un becerro y un carnero.
15 Entonces Balaam le dijo a Balac:
«Quédate aquí, junto a tu holocausto, que yo iré por allí a encontrarme con Dios.»
16 Entonces el Señor salió al encuentro de Balaam, y puso en sus labios su palabra. Le dijo:
«Vuelve adonde está Balac, y dile lo que voy a decirte.»
17 Balaam fue adonde estaba Balac, y lo encontró junto a su holocausto, acompañado de los príncipes de Moab. Y Balac le dijo:
«¿Qué te dijo el Señor?»
18 Y Balaam pronunció estas palabras proféticas:
«Vamos, Balac, ¡ponte de pie!
¡Escucha mis palabras, hijo de Sipor!
19 Dios no es un simple mortal
para que mienta o cambie de parecer.
Si él habla, ciertamente actúa;
si él dice algo, lo lleva a cabo.
20 Yo he recibido la orden de bendecir;
la bendición de Dios no puedo revocarla.
21 Dios no ha hallado iniquidad en Jacob,
ni ha encontrado perversidad en Israel.
El Señor su Dios está con ellos,
y ellos lo aclaman como su rey.
22 Dios los ha sacado de Egipto
con la poderosa fuerza de un búfalo.
23 Contra Jacob nada pueden las brujerías;
contra Israel nada valen las artes mágicas.
De Jacob, que es Israel, se dirá:
¡Miren lo que ha hecho Dios con ellos!
24 Este pueblo se levantará como un león;
como león rugiente se pondrá de pie.
No se echará hasta haber devorado la presa,
¡hasta saciarse con la sangre de los muertos!»
25 Pero Balac le dijo a Balaam:
«Si no lo vas a maldecir, ¡tampoco lo bendigas!»
26 Y Balaam le respondió:
«¿No te he dicho que yo debo decir todo lo que el Señor me diga?»
27 Balac le dijo entonces:
«Yo te ruego que me acompañes a otro lugar. Tal vez desde allí Dios maldiga a Israel.»
28 Y Balac llevó a Balaam a la cumbre de Pegor, desde donde se mira hacia el desierto.
29 Allí Balaam le dijo a Balac:
«Levanta aquí siete altares, y prepárame siete becerros y siete carneros.»
30 Balac hizo lo que Balaam le ordenó, y este ofreció un becerro y un carnero en cada altar.
1 Тоді Валаам сказав Валакові: Збудуй мені тут сім жертовників і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів.
2 Валак зробив так, як йому сказав Валаам і приніс Валак та Валаам на кожному жертовнику по бичкові й баранові.
3 Далі Валаам сказав Валакові: Стій біля твого всепалення, а я піду. Можливо з’явиться Господь для зустрічі зі мною. Те, що Він мені об’явить, я сповіщу тобі. Тож він зійшов на голу вершину гори .
4 Зустрівся Бог з Валаамом і той сказав Йому: Сім жертовників приготував я і на кожному з них приніс по бичкові й баранові.
5 В той час Господь вклав слово в уста Валаама, сказавши: Повертайся до Валака і скажи йому так…
6 Тож, коли Валаам повернувся до нього, той з усіма моавськими князями все ще стояв біля свого всепалення.
7 Валаам виголосив свою притчу сказавши: З Араму припровадив мене Валак, моавський цар, – з гір сходу: Прийди й прокляни мені Якова; прийди й наклич нещастя на Ізраїля!
8 Як же мені проклинати того, кого Бог не проклинає? Або як накликатиму нещастя на того, кому Господь не бажає зла?
9 Адже з вершин гір дивлюсь на нього, і з пагорбів спостерігаю за ним. Ось народ який живе окремо, і між народами не числиться.
10 Хто полічив би порох Якова і порахував би хоча б четверту частину Ізраїлю? Нехай я помру смертю праведних, і нехай мій кінець буде подібний до їхнього!
11 Тоді Валак сказав Валаамові: Що ти мені наробив? Я тебе покликав, щоб проклясти моїх ворогів, а ти їх ще й поблагословив!
12 Відповідаючи той сказав: Хіба я не повинен говорити лише те, що Господь вкладе в мої вуста?
Друге пророцтво Валаама
13 Тоді Валак промовив до нього: Давай підемо ще зі мною, будь ласка, на інше місце, звідки його побачиш. Хоча й там побачиш лише якусь його частину, а всього його не побачиш. Прокляни його мені звідти!
14 Він повів його на галявину Цофім , на вершину гори Пісґи; збудував там сім жертовників, і приніс у жертву по тельцеві й баранові на кожному жертовнику.
15 І сказав він Валакові: Стій тут біля свого всепалення, а я вийду на зустріч з Господом ось туди.
16 Господь зустрів Валаама, вклав слово в його уста, і сказав: Повертайся до Валака і скажеш йому так, як Я тобі казатиму .
17 І коли він повернувся до нього, той з усіма моавськими князями все ще стояв біля свого всепалення. І Валак запитав його: Що сказав Господь?
18 Валаам знову виголосив свою притчу і сказав: Встань, Валаку, і послухай! Нахили до мене своє вухо, сину Ціппорів!
19 Бог не людина, щоб говорити неправду, – Він не людський син, щоб жалкувати за сказаним . Хіба Він може сказати і не зробити, пообіцяти і не дотриматись слова?
20 Отже мені наказано благословити! Він благословляє, і я цього не можу відмінити!
21 Не видно в Якова нічого непристойного. Я не бачу обману в Ізраїлі. Господь, його Бог, є з ним, і велич Володаря з ним перебуває.
22 Бог, Який вивів їх з Єгипту, є для них наче сила буйвола.
23 Адже немає сили закляття над Яковом, ні чаклування над Ізраїлем. Вже зараз буде сказано про Якова та Ізраїля, що здійснив Бог.
24 Оце народ! Наче левиця він повстає і, як лев, піднімається! Він не відпочиватиме, доки не пожере здобич і не нап’ється крові смертельно поранених!
25 Та Валак сказав Валаамові: Якщо ти вже не проклинаєш його, то хоча б не благословляй його.
26 Відповідаючи, Валаам сказав Валакові: Хіба я не говорив тобі, що буду чинити те, що скаже Господь?
Третє пророцтво Валаама
27 Тоді Валак сказав Валаамові: Ходімо! Я візьму тебе в інше місце. Можливо сподобається Богові, аби ти звідти прокляв мені його!
28 І Валак привів Валаама на вершину Пеора, що височить над пустелею.
29 Валаам сказав Валакові: Збудуй мені і тут сім жертовників та приготуй мені тут сім тельців та сім баранів.
30 Валак і цього разу зробив так, як сказав Валаам. Він приніс по тельцеві й баранові на кожному з жертовників.