Intrigas de los adversarios
1 »Cuando Sambalat, Tobías, Guesén el árabe, y nuestros otros enemigos supieron que habíamos terminado de reconstruir las murallas, y que se habían tapiado todas sus brechas (aunque aún no habíamos colocado las puertas de madera),
2 me mandaron un mensaje que decía: “Queremos reunirnos contigo en alguna de las aldeas del campo de Onó.”
»En realidad, lo que ellos querían era hacerme daño,
3 así que mandé a decirles: “No me es posible ir, porque estoy en medio de una gran obra. Si fuera yo a reunirme con ustedes, el trabajo se detendría.”
4 Y aunque ellos insistieron hasta cuatro veces, mi respuesta fue siempre la misma.
5 »Pero Sambalat insistió una quinta vez, y me envió a un criado suyo con una carta abierta,
6 la cual decía:
»“Ha llegado a nuestras ciudades el rumor, y Guesén lo confirma, de que los judíos y tú piensan rebelarse, y que por eso estás reconstruyendo las murallas de Jerusalén. Según este rumor, tienes la intención de proclamarte rey,
7 y hasta te has rodeado de profetas para que proclamen en Jerusalén que Judá ya tiene rey. Ten cuidado, porque esto puede llegar a oídos del rey. Así que ven a hablar con nosotros, para aclarar este asunto.”8 »Yo le respondí: “Esto que dices no es verdad. Tú mismo lo has inventado.”
9 »Y es que nuestros enemigos querían amedrentarnos, y desanimarnos para que no termináramos las obras de restauración.
»Dios mío, ¡fortalece mis manos!
10 »Poco después fui a casa de Semaías, el hijo de Delaía y nieto de Mehitabel, que estaba encerrado en su casa. Al verme, dijo: “Te aconsejo que vayamos a la casa de Dios, y que cerremos las puertas, porque tengo entendido que esta noche tus enemigos vienen a matarte.”
11 »Pero yo le dije: “Los hombres como yo no corren a esconderse. ¡Y menos en el templo! ¡No por salvar mi vida voy a esconderme!”
12 »Y es que me di cuenta de que Dios no lo había enviado, sino que hablaba así porque Tobías y Sambalat lo habían sobornado
13 para amedrentarme y hacerme pecar, y para que ellos me difamaran y pudieran hablar mal de mí.
14 »Dios mío, ¡toma en cuenta lo que Tobías y Sambalat están haciendo en mi contra! ¡Y no te olvides de la profetisa Noadías, ni de los otros profetas que intentaron amedrentarme!
15 »A pesar de todo, la muralla quedó terminada el día veinticinco del mes de Elul. Tardamos cincuenta y dos días.
16 Y cuando nuestros enemigos de los alrededores lo supieron, se llenaron de miedo, y humillados reconocieron que en la obra que habíamos hecho Dios había estado presente.
17 »Por aquellos días se había intensificado el envío de cartas por parte de los jefes de Judá a Tobías, y de Tobías a ellos,
18 porque muchos se habían vuelto sus aliados, ya que él era yerno de Secanías hijo de Araj, y porque Johanán, su hijo, se había casado con la hija de Mesulán hijo de Berequías.
19 En mi presencia alababan sus buenas acciones, pero iban a contarle todo lo que yo decía. Y Tobías me enviaba cartas intimidatorias.
Нова змова проти Неємії
1 Коли Санваллату, Товії, аравійцю Ґешему та всім іншим нашим ворогам стало відомо, що я відбудував стіну, так що в ній зовсім не залишилось проломів, – хоч на той час я ще не в усіх брамах встановив двостулкові двері, –
2 то сталося так, що Санваллат та Ґешем прислали мені запрошення: Давай зустрінемось разом у Кефірімі, в долині Оно. Так вони замислили заподіяти мені лихо.
3 Але я відіслав до них послів з такою відповіддю: Я зайнятий великою справою, тому не зможу прийти. Задля чого мала би зупинитися робота, якби я все залишив і пішов до вас?
4 Вони чотири рази посилали до мене, пропонуючи зустрітись, а я їм щоразу відповідав ті самі слова.
5 На п’ятий раз Санваллат направив до мене свого слугу з подібною пропозицією, а в його руках був ще й відкритий лист.
6 У ньому було написано: Серед людей поширюються чутки, – зокрема, про це розповідає і Ґешем, – що ти, разом з юдеями, плануєте заколот, тому ви й будуєте стіну. За тими ж чутками, ти мав би стати їхнім царем.
7 Адже ти навіть настановив пророків, котрі мають про тебе в Єрусалимі провіщати: В Юдеї є цар! Ця вістка, безперечно, дійде і до царя, отже, негайно приходь, і разом порадимось!
8 Але я послав до нього таку відповідь: Нічого подібного, про що ти говориш, не було, – ти все це вигадав сам!
9 Ось таким чином вони намагались нас залякати, вважаючи: Опустяться їхні руки щодо подальшої праці, й вона не буде завершена! Проте цим вони лише придавали мені більшої рішучості .
10 Коли я прийшов у дім Шемаї, сина Делаї, сина Мегетавеїлового, а він зачинився й каже: Зустрінемося в Божому Храмі, заховаємось десь у середині Храму, й зачинимо за собою двері Храму, адже хочуть тебе вбити, і прийдуть тебе вбивати вночі!
11 А я йому відповів: Хіба така людина, як я, повинна втікати? Та й хто я такий, що можу ввійти в Храм і залишитись при цьому живим? Не піду!
12 Я зрозумів, що не Бог його послав, – а він сам проголосив таке пророцтво щодо мене, оскільки Товія і Санваллат підкупили його.
13 Він був підкуплений, щоб мене залякати, адже учинивши так, я згрішив би, а вони отримали би підставу мене зганьбити перед людьми.
14 Тож пригадай, мій Боже, Товії і Санваллатові їхні негідні вчинки, а також пророчиці Ноадії та іншим пророкам, котрі мене залякували!
Завершення відбудови стіни
15 Двадцять п’ятого дня місяця Елула, – через п’ятдесят два дні, – стіна була завершена.
16 Так сталося, що коли про це довідались усі наші вороги, та побачили всі навколишні народи, то дуже злякались і впали духом, усвідомивши, що все це відбулось за волею нашого Бога.
17 Того часу знатні люди з Юдеї часто посилали свої листи до Товії, а Товія відповідав на них,
18 адже чимало Юдеїв були з ним пов’язані присягою, оскільки він був зятем Шеханії, Арахового сина, а син Шеханії, Єгоханан, був одружений на дочці Мешуллама, сина Берехії.
19 Усі вони мені розповідали, який він хороший, і передавали йому все, що говорив я. Товія після того надсилав мені листи, аби мене залякати.