Precauciones contra los enemigos
1 »Cuando Sambalat supo que estábamos reconstruyendo las murallas, se puso furioso y se burló de nosotros.
2 Luego fue a hablar con sus compañeros y con el ejército de Samaria, y les dijo: “Y estos pobres judíos, ¿qué creen que están haciendo? ¿Vamos a permitir que vuelvan a ofrecer sus sacrificios? ¿Acaso creen que acabarán de reconstruir en un día? ¿O que van a recoger de las cenizas las piedras que fueron reducidas a polvo?”
3 »A su lado estaba Tobías el amonita, quien decía: “La muralla que están reconstruyendo, ¡con el solo peso de una zorra se vendrá abajo!”
Oración de Nehemías
4 »Dios nuestro, escucha cómo nos menosprecian, y haz que su menosprecio recaiga sobre ellos. ¡Que sean el botín de quienes se los lleven cautivos!
5 No pases por alto su maldad, ni perdones su pecado, pues se enfurecen contra nosotros al ver que estamos reconstruyendo.6 Hemos reconstruido la muralla hasta la mitad de su altura; casi hemos terminado la obra porque tu pueblo tiene ánimo para restaurarla.A Dios rogando…
7 »Cuando Sambalat y Tobías, y los árabes, los amonitas y los habitantes de Asdod se enteraron de que estábamos reconstruyendo las murallas de Jerusalén, y de que estábamos cerrando sus brechas, se enojaron muchísimo,
8 y se pusieron de acuerdo para atacarnos y destruir la ciudad de Jerusalén.
9 Entonces oramos a nuestro Dios, pero también pusimos guardias de día y de noche.
10 Luego, la gente de Judá nos dijo: “Los que limpian los escombros ya están cansados. ¡Hay tanto que limpiar, que no podemos seguir reconstruyendo!”
11 »Supimos que nuestros enemigos estaban pensando entrar a la ciudad, y tomarnos por sorpresa y matarnos, para que no pudiéramos concluir la obra.
12 Y cuando llegaban a Jerusalén los judíos que vivían en las ciudades de nuestros enemigos, nos repetían lo mismo muchas veces: “No importa de dónde ustedes vengan, ellos los van a atacar.”
13 »Armé entonces al pueblo con espadas, lanzas y arcos, y lo repartí por familias en las partes bajas de la ciudad, y detrás de las murallas y en los espacios abiertos.
14 Luego, me reuní con los hombres importantes del pueblo y con los oficiales del templo, y con el pueblo en general, y les dije: “No tengan miedo de esa gente. Recuerden que el Señor es grande y temible. Luchemos por defender a nuestros hermanos, nuestros hijos, nuestras hijas y nuestras esposas; ¡luchemos por nuestros hogares!”
15 »Cuando nuestros enemigos supieron lo que habíamos decidido hacer, y que Dios había desbaratado sus planes, regresamos a la muralla para continuar con nuestra tarea.
16 A partir de ese día la mitad de los hombres trabajaba en la reconstrucción, mientras la otra mitad se mantenía vigilante con sus lanzas, escudos, arcos y corazas. Los jefes de todo Judá los apoyaban.
17 Tanto los que reconstruían la muralla como los que acarreaban los escombros y los que cargaban el material, con una mano trabajaban y con la otra sostenían sus espadas.
18 Todos los que trabajaban en la reconstrucción llevaban la espada al cinto, y a mi lado estaba quien tocaba la trompeta.
19 »Luego me reuní con los hombres importantes y con los oficiales, y con todo el pueblo, y les dije: “La obra es muy grande y extensa, y nosotros estamos muy separados unos de otros a lo largo de toda la muralla.
20 Por eso, cuando oigan el toque de la trompeta, corran a reunirse con nosotros, que nuestro Dios peleará por nosotros.”
21 Y así, desde la salida del sol hasta que aparecían las estrellas trabajábamos en la obra, mientras la mitad de nosotros se mantenía lanza en mano.
22 Al resto del pueblo le dije: “Quédense todos dentro de Jerusalén, cada uno con sus criados; durante la noche, vigilen la ciudad; y durante el día trabajen en la obra.”
23 »Mis hermanos y mis criados, y los centinelas que me seguían, trabajábamos sin descanso. Ninguno de nosotros se quitaba la ropa, a no ser para bañarse.
Спроби ворогів зупинити відбудовування стін
1 Почувши, що стіни Єрусалима підіймаються, а виломи замуровуються, Санваллат, Товія, аравійці, аммонійці та ашдодці ще більше розлютилися.
2 Всі вони змовились, щоб разом підступно вдарити по Єрусалиму і споводувати в ньому заколот.
3 Ми ж молилися до нашого Бога вдень та вночі й виставляли проти них охорону.
4 Але серед Юдеїв почались нарікання: Сила носіїв ослабла, а румовищ ще багато, – ми не зможемо самі відбудувати стіну…
5 А вороги наші змовлялися: Вони не повинні дізнатися й побачити, аж доки ми не опинимось серед них; тоді винищимо їх, і зупинимо роботу!
6 Але так сталося, що з різних сторін приходили юдеї, котрі мешкали неподалік їх і не менше десяти разів нас звідусіль попереджали, що проти нас підіймаються вороги, аби нас вдарити.
7 Тому я поставив у відкритих низинних місцях поза стінами міста людей за їхніми поколіннями чергувати зі своїми мечами, зі списами і з луками.
8 Зауваживши, що Ізраїльтяни відчувають страх, я виступив і промовив до знатних людей та начальників: Не бійтеся їх! Пам’ятайте про Господа, великого й грізного, та будьте готові до боротьби за ваших братів, за ваших синів і ваших дочок, за ваших дружин і за ваші домівки.
9 Але так сталося, що коли наші вороги довідались, що їхня змова стала відомою нам, і що Бог зруйнував їхні плани, ми всі повернулися на стіну, – кожен до своєї праці.
10 Проте з того часу лише половина моїх людей продовжували роботу, а друга половина молодих людей, одягнутих в кольчуги, тримали списи, щити, луки і разом зі своїми начальниками охороняли всіх Юдеїв,
11 котрі відбудовували стіну. А носильники грузів так виконували свої обов’язки: Кожен однією рукою виконував працю, а в іншій тримав списа.
12 Крім того, кожен, зокрема, будівничий мав прикріплений до пояса меч і з ним виконував працю. До того ж, коло мене постійно стояв трубач-сигнальник.
13 Я попередив усіх знатних людей, начальників і весь народ: Роботи багато, й простір широкий, – ми розпорошені по стіні – далеко один від одного.
14 Отже, з того боку, звідки почуєте звук труби, туди маєте до нас усі зібратись, і наш Бог воюватиме за нас!
15 Отак ми виконували працю: половина з нас тримали списи від раннього світанку і до появи зірок.
16 У той час я також наказав людям: Нехай кожен ночує зі своїми слугами в межах Єрусалима, аби слуги вночі нас охороняли, а вдень – працювали.
17 Але ніхто з нас, – ані я, ні мої брати, ні мої слуги, ні вартові біля мене, – ніхто з нас не знімали свого одягу, і в кожного напоготові була його зброя.