1 «¡Ay de ti, ciudad sanguinaria!
¡Rebosando estás de mentira y de rapiña,
pero no renuncias al pillaje!
2 »Chasquido de látigos, fragor de ruedas,
galope de caballos, estridencia de carruajes,
3 ¡y carga de la caballería!
¡Brillan las espadas, centellean las lanzas!
¡Son muchos los caídos! ¡Abundan los cadáveres!
¡No es posible contar los cuerpos inertes
con los que todo el mundo tropieza!
4 »¡Y todo por culpa tuya,
ramera de cara bonita, maestra en hechizos!
¡Con tus muchos encantos y tu procaz liviandad
sedujiste a pueblos y naciones!
5 ¡Pero yo estoy contra ti!
Voy a levantarte la falda hasta el rostro,
y expondré ante naciones y reinos
tu desnudez y tu vergüenza.
—Palabra del Señor de los ejércitos.6 »Voy a humillarte.
Voy a lanzar inmundicias sobre ti.
¡Voy a ponerte como estiércol!
7 Todos los que te vean dirán,
mientras se apartan de ti:
“Nínive ha sido devastada.
¿Quién se compadecerá de ella?
¿Dónde hallaré quien la consuele?”
8 »¿Acaso eres tú mejor que Tebas,
la ciudad asentada junto al Nilo,
que se creía protegida por el mar,
por estar rodeada de tantas aguas?
9 Etiopía y Egipto la apoyaban siempre,
Fut y Libia le brindaban su apoyo.
10 Sin embargo, Tebas marchó al cautiverio.
Sus niños fueron estrellados contra el suelo
en los cruceros de las calles;
sus varones fueron repartidos por sorteo,
y todos sus magnates fueron encadenados.
11 »También tú serás embriagada y encarcelada.
También tú buscarás esconderte del enemigo.
12 Tus fortalezas serán como las higueras:
cuando las brevas ya están maduras,
a la menor sacudida caen en la boca
del que se las quiere comer.
13 En tus calles, los hombres se acobardarán;
el país quedará indefenso ante el enemigo,
y el fuego consumirá tus cerrojos.
14 »Aunque te abastezcas de agua para el asedio,
aunque refuerces tus fortalezas,
aunque te metas en el lodo y lo apisones,
y prepares el horno para hacer ladrillos,
15 te consumirá el fuego y te derribará la espada.
Aunque te multipliques como las langostas,
la espada te consumirá como el pulgón.
16 »Tus mercaderes llegaron a multiplicarse
más que las estrellas del cielo,
pero llenos de miedo se dieron a la fuga.
17 Eran tus príncipes y tus magnates
tan voraces como una nube de langostas;
en los días fríos se sentaban en los muros.
¡Pero el sol salió, y desaparecieron,
y nunca más se supo de ellas!
18 »Rey de Asiria, tus pastores ya han muerto.
Para siempre reposan tus valientes.
Tu pueblo anda disperso por las montañas,
y no hay nadie que pueda congregarlos.
19 Tus fracturas no tienen remedio.
Tus heridas son incurables.
Todos los que sepan lo que te ha pasado
batirán las manos y se alegrarán de ti.
¿Y quién no sufrió tu constante maldad?»
Горе Ніневії
1 Горе місту, сповненому крові та обману, – переповненому беззаконням, грабежами й насильством.
2 Вже чути ляскіт бичів, – чути гуркіт коліс, тупотіння коней і торохкотіння колісниць.
3 Несеться кіннота, виблискують мечі та списи, – безліч вбитих, гори трупів… Мертвих тіл не порахувати, – вони на кожному кроці.
4 А все це через нескінченну розпусту вродливої розпусниці, вправної в чаклунстві, що продає народи своїм блудством, – своїми чарами – племена землі .
5 Тому Я виступлю проти тебе, – говорить Господь Саваот, – і підійму поділ твоєї спідниці на твоє обличчя, й покажу перед народами твою голизну, – царствам – твій сором.
6 Закидаю тебе брудом, і, зганьбивши тебе, виставлю тебе на посміховисько!
7 Станеться таке, що кожен, побачивши тебе, тікатиме від тебе зі словами: Спустошена Ніневія! Хто її пожаліє? Не знайдеться тих, котрі тебе потішили б!
8 Хіба ти краща від Но-Аммона , що розкинувся на ріках й звідусіль оточений водою? Море було його валом, а води – стіною.
9 Ефіопія та Єгипет були його надійною безвідмовною опорою. Пут і Лівія постійно допомагали йому.
10 Але й він (Но-Аммон ) пішов полоненим у неволю, а його немовлят розбивали на перехрестях всіх вулиць. Щодо його знатних кидали жереб (кому дістануться ), а всі його можновладці були заковані в кайдани.
11 Так і ти, Ніневіє, оп’янієш і, вмліваючи, шукатимеш захисту від ворога.
12 Усі твої фортеці, як смоківниці з первоплодами, – щойно їх потрясуть, вони самі впадуть у рот того, хто захоче їх з’їсти.
13 Що ж до твого народу (захисників ), то вони виявляться, наче жіноцтво. Брами твого краю відкриються навстіж перед твоїми ворогами, й вогонь пожере твої засуви.
14 Тож запасись водою на час облоги, укріпляй твої фортеці, увійди в розчин і топчи глину, виготовляй цеглу.
15 І все ж тебе (Ніневіє ) пожере вогонь, – ти будеш знищена мечем, як пожирає все сарана. Намножуй захисників, як розмножуються личинки сарани, або інша комашня.
16 Ти намножила своїх купців більше від зірок на небі, але й вони, як личинки сарани, – використають тебе і розлетяться.
17 Твої можновладці – така ж сарана, твої знатні – як рій сарани, – поки холодно, вони сидять на мурах, а сонце пригріє – й вони полетять, – не пізнаєш навіть місця, де вони сиділи.
18 Поснули твої пастирі, ассирійський царю, спочивають твої хоробрі. Тому твій народ і розбрівся по горах, і немає кому його зібрати.
19 Немає ліків для твоїх ран, – твоя хвороба невиліковна. Хто лише почує про твоє лихо, заплеще руками над тобою. Адже хто тільки не страждав від твоєї одвічної лютості?!