La misericordia de Dios es constante
1 Yo soy aquel que ha visto la aflicción
bajo el látigo de su enojo.
2 Me ha llevado por un sendero
no de luz sino de tinieblas.
3 A todas horas vuelve y revuelve
su mano contra mí.
4 Ha hecho envejecer mi carne y mi piel;
me ha despedazado los huesos.
5 Ha levantado en torno mío
un muro de amargura y de trabajo.
6 Me ha dejado en las tinieblas,
como a los que murieron hace tiempo.
7 Por todos lados me asedia y no puedo escapar;
¡muy pesadas son mis cadenas!
8 Grito pidiéndole ayuda,
pero él no atiende mi oración.
9 Ha cercado con piedras mis caminos;
me ha cerrado el paso.
10 Como un oso en acecho,
como león agazapado,
11 me desgarró por completo
y me obligó a cambiar de rumbo.
12 Tensó su arco y me puso
como blanco de sus flechas.
13 Me clavó en las entrañas
las saetas de su aljaba.
14 Todo el tiempo soy para mi pueblo
motivo de burla.
15 ¡Me ha llenado de amargura!
¡Me ha embriagado de ajenjo!
16 Me ha roto los dientes,
me ha cubierto de ceniza.
17 Ya no sé lo que es tener paz
ni lo que es disfrutar del bien,
18 y concluyo: «Fuerzas ya no tengo,
ni esperanza en el Señor.»
19 Tan amargo como la hiel es pensar
en mi aflicción y mi tristeza,
20 y lo traigo a la memoria
porque mi alma está del todo abatida;
21 pero en mi corazón recapacito,
y eso me devuelve la esperanza.
22 Por la misericordia del Señor
no hemos sido consumidos;
¡nunca su misericordia se ha agotado!
23 ¡Grande es su fidelidad,
y cada mañana se renueva!
24 Por eso digo con toda el alma:
«¡El Señor es mi herencia, y en él confío!»
25 Es bueno el Señor con quienes le buscan,
con quienes en él esperan.
26 Es bueno esperar en silencio
que el Señor venga a salvarnos.
27 Es bueno que llevemos el yugo
desde nuestra juventud.
28 Dios nos lo ha impuesto.
Así que callemos y confiemos.
29 Hundamos la cara en el polvo.
Tal vez aún haya esperanza.
30 Demos la otra mejilla a quien nos hiera.
¡Cubrámonos de afrentas!
31 El Señor no nos abandonará para siempre;
32 nos aflige, pero en su gran bondad
también nos compadece.
33 No es la voluntad del Señor
afligirnos ni entristecernos.
34 Hay quienes oprimen a todos
los encarcelados de la tierra,
35 y tuercen los derechos humanos
en presencia del Altísimo,
36 y aun trastornan las causas que defienden.
Pero el Señor no lo aprueba.
37 ¿Quién puede decir que algo sucede
sin que el Señor lo ordene?
38 ¿Acaso lo malo y lo bueno no proviene
de la boca del Altísimo?
39 ¿Cómo podemos quejarnos,
si sufrimos por nuestros pecados?
40 Examinemos nuestra conducta;
busquemos al Señor y volvámonos a él.
41 Elevemos al Dios de los cielos
nuestras manos y nuestros corazones.
42 Hemos sido rebeldes y desleales,
y tú no nos perdonaste.
43 Lleno de ira, no nos perdonaste;
¡nos perseguiste y nos mataste!
44 Te envolviste en una nube
para no escuchar nuestros ruegos.
45 Entre los paganos hiciste de nosotros
motivo de vergüenza y de rechazo.
46 Todos nuestros enemigos nos tuercen la boca;
47 son para nosotros una trampa,
¡son motivo de temor, destrucción y quebranto!
48 ¡Los ojos se me llenan de llanto
al ver el desastre de mi ciudad amada!
49 Mis ojos no dejan de llorar,
pues ya no hay remedio,
50 a menos que desde los cielos
el Señor se digne mirarnos.
51 Me llena de tristeza ver el sufrimiento
de las mujeres de mi ciudad.
52 Mis enemigos me acosaron sin motivo,
como si persiguieran a un ave;
53 me ataron y me arrojaron en un pozo,
y sobre mí pusieron una piedra;
54 las aguas me llegaron hasta el cuello,
y llegué a darme por muerto.
55 Desde el fondo de la cárcel
invoqué, Señor, tu nombre,
56 y tú oíste mi voz; no cerraste tus oídos
al clamor de mis suspiros;
57 el día que te invoqué, viniste a mí
y me dijiste: «No tengas miedo.»
58 Tú, Señor, me defendiste;
me salvaste la vida.
59 Tú, Señor, viste mi agravio
y viniste en mi defensa;
60 te diste cuenta de que ellos
solo pensaban en vengarse de mí.
61 Tú, Señor, sabes cómo me ofenden,
cómo hacen planes contra mí;
62 sabes que mis enemigos
a todas horas piensan hacerme daño;
63 ¡en todo lo que hacen
soy el tema de sus burlas!
64 ¡Dales, Señor, el pago que merecen sus acciones!
65 ¡Déjalos en manos de su obstinación!
¡Que tu maldición caiga sobre ellos!
66 En tu furor, Señor, ¡persíguelos!
¡Haz que desaparezcan de este mundo!
Лихо та нещастя пророка
1 Я – та людина, яка зазнала горя від жезла Його гніву.
2 Він мене провадив і завів у темряву, а не до світла.
3 Лише на мене Він щодня підіймає Свою руку.
4 Він виснажив моє тіло й мою шкіру, – Він поламав мої кості.
5 Він нагромадив навколо мене гори гіркоти страждань, –
6 вкинув мене в темряву, як давно померлого.
7 Він огородив мене стіною, щоб я не вийшов, – закував у тяжкі кайдани.
8 І хоч я кричатиму й голосно благатиму, – Він відгородився від моєї молитви.
9 Він перекрив мої дороги тесаним камінням, викривив мої стежки.
10 Він щодо мене, – як чатуючий ведмідь, як лев у засідці.
11 Він поплутав мої дороги, пошарпав мене, перетворивши мене в ніщо.
12 Він натягнув тятиву Свого лука й поставив мене мішенню для стріл.
13 Він пробив моє серце стрілами зі Свого сагайдака.
14 Я став посміховиськом для всього мого народу, – повсякденною глумливою піснею про мене.
15 Він нагодував мене гіркотою, напоїв мене полином.
16 Він стер мої зуби гравієм, нагодував мене порохом.
17 Я втратив душевний спокій і забув про добробут.
18 Тому я сказав про себе: Пропала моя життєва сила й щезла моя надія на Господа.
19 Згадай же, Господи, про моє лихо та мої нещастя, – про той полин і гіркоту.
20 Постійні думки про це шматують у мені мою душу.
Велика вірність Господа
21 Але я нагадую своєму серцю минуле, і від того оживає в мені надія.
22 З Господньої милості ми все ж не загинули, тому що Його милосердя не вичерпується.
23 Щоранку оновлюється Твоя велика вірність, Господи !
24 Господь – мій уділ (доля ), – говорить моя душа, – тому й далі я буду на Нього надіятись.
25 Господь прихильний до тих, котрі на Нього покладаються, – до кожної душі, яка Його шукає.
26 Щастить тому, хто спокійно очікує Господнього спасіння.
Бог карає за гріхи
27 Щаслива людина, якщо вона змалку звикла нести ярмо життєвих проблем .
28 Вона сидітиме на самоті й мовчатиме, розуміючи, що це Він (Господь ) поклав ярмо на неї.
29 Вона схиляє свої уста (лице ) до пороху землі з думкою: Можливо, ще є надія!
30 Нехай не боїться підставити щоку тому, хто її (людину ) б’є, насичуючись (приймаючи як належне ) ганьбою,
31 й пам’ятаючи, що Господь не навіки відкидає людину .
32 Бо, хоч Він засмучує, – проте, за Своєю неосяжною добротою, знову змилосердиться.
33 Адже Він карає, засмучуючи людських дітей, не за бажанням Свого серця.
34 Але, коли топчуть ногами всіх полонених землі,
35 коли порушуються права людини перед очима Всевишнього,
36 коли людина скривджена несправедливістю в суді, – хіба Господь усього цього не бачить?
37 Хто може сказати, – і те станеться, якщо Господь не накаже, щоб так і справді було?
38 Хіба не за наказом Всевишнього трапляється добре й погане?
39 Чому нарікає кожна жива людина? Нехай би вона нарікала на власні гріхи.
40 Тож випробуймо та дослідімо свої дороги життя, і навернімось до Господа!
41 Здіймаючи наші серця і руки до Небесного Бога, скажімо:
42 Ми відпали, ми збунтувались, – і Ти нас не простив.
43 Огорнутий гнівом, Ти нас переслідував і безпощадно нищив.
44 Ти закрив Себе хмарою, щоб не дійшла до Тебе наша молитва.
45 Непотребом і сміттям Ти нас зробив поміж народами.
46 Всі наші вороги відкрили проти нас свої роти.
47 Нашою долею стали страх і яма, спустошення й руїни…
48 Потоки сліз заливають мої очі через знищення дочки мого народу.
49 Безперестанку течуть з моїх очей сльози, і я не знаходжу полегшення,
50 аж поки не зглянеться з небес Господь і не зверне на мене увагу…
51 Те, що я бачу, завдає моїй душі нестерпного болю – через долю всіх дочок мого міста.
52 Мої вороги без причини заповзято полювали за мною, ловили, як пташку;
53 живцем кинули мене в яму й закидали мене камінням, –
54 вода сягала моєї голови, і я подумав: Мені кінець!
55 Господи, з тієї глибокої ями я кликав Тебе за Твоїм Ім’ям.
56 Ти почув мій голос, – тож і надалі не закривай Свого вуха перед моїми зойками і моїм воланням!
57 На щастя, Ти наблизився до мене в той час, коли я кликав до Тебе, і сказав: Не бійся!
58 Ти, Господи, вступився за мене у моїй справі й викупив моє життя!
59 Ти, Господи, бачиш мою кривду, – розсуди мою справу за справедливістю.
60 Ти також бачив усю їхню мстивість, – усі задуми моїх ворогів щодо мене.
61 Ти, Господи, чуєш їхнє знущання, – всі їхні підступні плани відносно мене, –
62 щоденні розмови, спрямовані проти мене, та їхні лайливі слова.
63 Подивись, адже сідають вони, чи встають, я – їхня глумлива пісня.
64 Відплати їм, Господи, за їхніми вчинками!
65 Пошли їм затьмарення сердець і нехай впаде на них Твоє прокляття!
66 Ти, Господи, переслідуватимеш їх у гніві, поки не вигубиш із-під небес!