Job responde a Bildad
1 Entonces Job le respondió:
2 «Esto es verdad, y lo sé.
¿Cómo puede el hombre justificarse ante Dios?
3 De ninguna manera pretendo contender con él,
porque no podría responderle una cosa entre mil.
4 Su corazón es sabio, y grande es su poder;
nadie puede desafiarlo y salir bien librado.
5 En su furor, hace polvo las montañas,
y nadie sabe quién las hizo añicos.
6 Hace que la tierra se sacuda,
y que sus bases se estremezcan;
7 ordena al sol no salir, y este no sale;
a las estrellas les quita su brillo;
8 extiende los cielos como un manto,
y se pasea sobre las olas del mar;
9 él hizo la Osa, las Pléyades y el Orión,
y las constelaciones del sur;
10 sus grandes maravillas nadie las puede entender;
son tan numerosas que nadie las puede contar.
11 Si él pasara frente a mí, no lo podría contemplar;
no soy capaz de entender su presencia.
12 Si él arrebata, ¿quién le hará restituir?
¿Quién puede cuestionarlo por lo que hace?
13 »Dios no se retracta, si se enoja;
ante él se humillan incluso los más soberbios.
14 ¿Cómo podría yo responderle?
¡No podría hallar las palabras para contradecirle!
15 Aun si yo fuera inocente, no me puedo defender;
más bien, le rogaría que me tuviera compasión.
16 Si yo quisiera hablarle, y él me respondiera,
me es difícil creer que me hiciera caso.
17 Ya me ha enviado una lluvia de quebrantos,
y sin razón me ha causado muchas heridas.
18 ¡Son tantas mis amarguras
que ni tiempo tengo de recobrar el aliento!
19 Si hablamos de su poder, él es más poderoso;
si hablamos de llevarlo a juicio, ¿quién lo emplazará?
20 Si me declaro inocente, mi propia boca me condena;
si me declaro perfecto, eso me hace culpable.
21 Aunque sea yo inocente, eso no importa,
pues tengo mi vida en poca estima.
22 »Pero hay algo más que quiero decir:
Dios destruye tanto al bueno como al malo.
23 Cuando ocurre algún desastre repentino,
él parece burlarse de la angustia del inocente.
24 Cuando la tierra cae en poder de los malvados,
él les cierra los ojos a los jueces.
Y si esto no lo hace Dios, ¿entonces quién?
25 »Veo que mis días se van con gran rapidez;
se van sin que yo haya sabido qué es ser feliz.
26 Pasan las horas como naves fugaces,
como águilas que raudas caen sobre su presa.
27 Si yo dijera: “Voy a olvidar mis lamentos,
y a poner una cara alegre para seguir adelante”,
28 aún me perturbarían todos mis dolores,
pues nadie cree que sea yo inocente.
29 Y como nadie cree en mi inocencia,
¿para qué voy a esforzarme en vano?
30 Aunque me lave con jabón,
y me restriegue las manos con lejía,
31 aun así me arrojarías al muladar,
¡y mis vestidos resultarían repugnantes!
32 Dios no es como yo, un simple hombre
a quien yo pueda acusar y llevar a juicio.
33 Tampoco hay un juez entre nosotros,
ante el cual podamos dirimir nuestro caso.
34 Nada le impide a Dios castigarme
y llenarme de terror.
35 ¡Cómo quisiera poder hablar sin temor,
pero no estoy en condiciones de hacerlo!
Йов: Як смертній людині виправдатися перед Богом?!
1 Відповідаючи, Йов промовив:
2 Це правда! Я знаю, що так воно є. Але як смертній людині виправдатись перед Богом?!
3 Якщо би хто вирішив сперечатися з Ним, то Він би Йому не відповів на жодне з тисячі питань.
4 Адже Він – мудрий серцем і могутній силою; хто може Йому протистояти й залишитись неушкодженим?
5 Він переносить гори, і їх не впізнати; Він у Своєму гніві їх перевертає.
6 Він рухає землею на її місці, так що її основи хитаються.
7 Він наказує сонцю, і воно перестає світити, кладе Свою печатку на зорі.
8 Він Сам розпростер небеса й ступає по морських хребтах.
9 Він створив Велику Ведмедицю, Оріон, Плеяди та південні сховища зір ,
10 Він чинить великі й незбагненні речі та чудеса, яким немає ліку.
11 Ось Він проходить біля мене, але я Його не бачу. Він мене промине, а я й не зауважу Його.
12 Якщо Він щось забере, хто Його примусить повернути? Хто Йому може сказати: Що Ти робиш?
13 Бог Свого гніву не відвертає, – перед Ним схиляються навіть служителі Рахава .
14 Як же тоді я мав би Йому відповідати, і які відносно Нього підібрати слова?
15 Навіть як би я і був правий, не отримав би відповіді, тому я лише благав би мого Суддю про помилування .
16 І хоча би я кликав, і Він мені відповів, я не повірив би, що Він до мене прислухався.
17 Він мене бурею розтер на порох і намножує без причини мої рани, –
18 не дозволяє мені відпочити, а пересичує мене гіркотою.
19 Коли йдеться про силу, то Він Всемогутній, а якщо – про суд, то хто Його покличе на мій судовий позов?
20 Якщо я навіть був би правий, то мої ж уста мене осудять; і якщо я оголошую себе невинуватим, Він доведе мою провину.
21 Так, я невинуватий, проте я сам себе не знаю, і не радий своїм життям!
22 Тому й кажу: Все одно і праведного, і злочинця Він губить.
23 І якщо зненацька бич Божого гніву приносить смерть, над відчаєм праведних Він посміюється.
24 Коли якусь країну віддано в руки нечестивого, Він закриває очі її суддів. А якщо це не Він, то хто ж?‥
25 Мої дні мчать швидше гінця, – пробіжать, так і не побачивши чогось доброго.
26 Вони проминають, наче лодки з папірусного очерету, – неначе орел, що падає на здобич.
27 А якби я вирішив: забуду про мої скарги, зміню свій зовнішній вигляд і буду веселим,
28 то мої муки змушують мене тремтіти, і я знаю, що Ти не вважатимеш мене невинуватим…
29 Отже, якщо я все одно маю бути винуватим, то навіщо надаремно мені мучитись?
30 Бо хоча б я вмився сніговою водою і вимив милом свої руки,
31 то й тоді Ти мене вкинув би у яму з багном , – і мною гидував би навіть мій одяг.
32 Адже Бог – не є людиною, як я, щоб я міг Йому відповідати, і ми разом могли стати перед судом.
33 Немає між нами і посередника, котрий поклав би на нас обох свою руку.
34 Нехай Він лише забере від мене Свою палицю, і нехай мене більше не тривожить страх перед Ним,
35 тоді я говоритиму, і не боятимусь Його, тому що я не такий перед самим собою.