1 »¿Sabes tú cuándo paren las cabras del monte?
¿Has visto acaso nacer a los cervatillos?
2 ¿Sabes cuántos meses dura su preñez,
y cuándo los cervatos tienen que nacer?
3 Para que nazcan, la cierva se encorva,
y en cuanto nace su cría se calma su dolor.
4 Y los cervatos crecen, y se hacen fuertes,
y se apartan de la madre para nunca volver.
5 »¿Quién ha criado libre al asno montés?
¿Quién lo liberó de sus ataduras?
6 Fui yo quien lo hizo habitar en la soledad,
quien le dio el páramo por hábitat.
7 La ciudad y sus tumultos le resultan divertidos;
no sabe obedecer los gritos de los arrieros.
8 Busca pastos en los altos montes,
y hace de toda hierba su alimento.
9 »¿Y acaso el búfalo querrá servirte?
¿Se quedará tranquilo en tu pesebre?
10 ¿Podrás ponerle un yugo para trabajar la tierra?
¿Hará surcos en el valle porque se lo mandas tú?
11 ¿Podrás confiar en su gran fuerza?
¿Crees que puedes confiarle tus labores?
12 ¿Podrás encargarle que recoja tu semilla,
y que la amontone en tu granero?
13 »El avestruz agita su bello plumaje,
que no es tan bello como el del pavo real.
14 Pone huevos, y luego los abandona,
y los deja calentar bajo el polvo de la tierra.
15 No le importa que alguien los aplaste,
ni que las bestias del campo los destrocen.
16 Es cruel con sus polluelos, como si no fueran suyos,
no piensa que su trabajo pudo haber sido en vano.
17 Y es que yo no lo doté de sabiduría;
tampoco lo doté de gran inteligencia,
18 ¡pero en cuanto emprende la carrera
se burla del caballo y de su jinete!
19 »¿Acaso tú dotaste al caballo de su fuerza?
¿Cubriste acaso su cuello de ondulantes crines?
20 ¿Puedes asustarlo, como si fuera una langosta?
¡Si un resoplido suyo asusta a cualquiera!
21 Tan fuerte es que escarba el suelo con sus cascos,
y así se apresta a entrar en combate.
22 Nada le espanta, a nada le teme,
ni se arredra ante la espada.
23 Suenan a su lado las flechas en la aljaba,
brillan las lanzas, chocan las jabalinas,
24 pero él, impetuoso, escarba la tierra,
sin que le asusten los toques de trompeta.
25 Más bien, el sonido del clarín lo excita,
y a la distancia percibe los olores del combate,
el griterío y las órdenes de ataque.
26 »¿Acaso por órdenes tuyas vuela el gavilán,
y tiende el vuelo para dirigirse al sur?
27 ¿Acaso por mandato tuyo se remonta el águila,
y pone su nido en lo alto de las rocas?
28 Su nido se halla en los altos montes,
en la punta de los más altos peñascos.
29 Con sus dos potentes ojos,
desde lejos acecha a su presa,
30 y alimenta a sus polluelos con la sangre de su presa.
“Donde hay un cadáver, hay un águila.”»
1 Чи ти знаєш про час, коли народжують гірські кози, або може ти спостерігав болі ланей при пологах?
2 Хіба це ти встановлював, скільки місяців вони мають ходити вагітними, і чи тобі відомий час, коли вони будуть народжувати ?
3 Вони стають навколішки й народжують своїх малят, звільняючись таким чином від своєї вагітності.
4 Їхня малеча підростає, набирається сил на відкритому просторі, потім залишає своїх матерів, і більше до них не повертається.
5 Хто подарував волю дикому ослу? Хто розв’язав цій дикій тварині пута,
6 якій Я призначив степ помешканням, а солончаки – його місцем перебування?!
7 Він зневажає гармидер міста і не чує криків погоничів;
8 він нишпорить по горах, шукаючи собі їжу, й знаходить потрібну травичку.
9 Чи захоче тобі служити дикий буйвол? Чи ночуватиме він біля твоїх ясел?
10 Чи ти міг би запрягти дикого буйвола у шлею, щоб він міг орати? Хіба він боронуватиме з тобою поле?
11 Хіба ти зможеш на нього покластися лише через те, що він має велику силу? Чи використаєш його у своїй праці?
12 Чи зможеш бути впевненим, що він допоможе зібрати врожай і завезе його на твій тік ?
13 Страусиха весело розмахує крилами, але хіба це крило і пір’я лелеки, який літає ?
14 Вона залишає на землі свої яйця, які зігріваються в піску,
15 але нерідко вона їх забуває на поверхні, – так що сама може їх розчавити, або їх розтопчуть польові звірі.
16 Вона жорстоко й недбало ставиться до своїх дітей, наче вони не її діти, – її не турбує, що всі її турботи будуть надаремними.
17 Адже Бог позбавив її здорового глузду, й не наділив її розумом.
18 Проте вона швидко бігає і, злякавшись , може піднятись на узгір’я й звідти поглузувати з коня і навіть з його вершника.
19 Хіба ти даєш коневі силу, покриваючи його карк (зашийок ) гривою?
20 Хіба ти навчив його стрибати, наче сарана? Його могутній храп наганяє страх.
21 Він б’є копитами по землі, ніби потішаючись своєю силою, без страху кидається назустріч зброї ворога.
22 Він наче глузує над страхом, нічого не боїться, і не відвертається від меча.
23 Над ним брязкотить сагайдак, вістря списа і ратище,
24 але він, тремтячи від нетерпіння, з лютістю розбиває копитом землю, й, чекаючи сигналу труби, не може стояти спокійно.
25 На сигнал труби він відповідає протяжним іржанням, бо вже здалеку відчуває битву, чує голосні заклики військових командирів…
26 Хіба силою твого розуму ширяє в небі яструб, простягаючи свої крила на південь?
27 Чи за твоїм наказом підіймається вгору орел, і на вершині влаштовує своє гніздо?
28 На скелі він мешкає і ночує на зубчастих вершинах твердині.
29 Його зіркі очі вдивляються в далечінь, вистежуючи собі їжу.
30 Його орлята годуються кров’ю, тому він завжди там, де з’явився труп.