Segundo discurso de Eliú
1 Eliú añadió entonces:
2 «Ustedes, los sabios, ¡escuchen mis palabras!
Ustedes, los doctos, ¡préstenme atención!
3 Con el paladar se prueba el sabor de la comida,
y con el oído se prueba la calidad de las palabras.
4 Los invito a elegir lo que es justo,
y a que descubramos aquello que sea bueno.
5 »Job ya nos ha dicho que es un hombre bueno,
y que Dios lo ha tratado injustamente;
6 que no puede mentir en su caso,
y que sufre mucho sin haber pecado.
7 »¿Quién puede compararse a Job,
que calma su sed burlándose de todo?
8 ¡Anda en compañía de malhechores!
¡Se junta con gente malvada!
9 ¡Asegura que nada gana el hombre
con hacer la voluntad de Dios!
10 »Pero ustedes son inteligentes. ¡Escúchenme!
¡Nada más ajeno a Dios que la maldad!
¡El Todopoderoso no comete injusticias!
11 Le da a cada uno lo que merece;
le paga conforme a sus hechos.
12 Dios no hace nada malo;
el Todopoderoso no pervierte la justicia.
13 ¿Quién puso el mundo en sus manos?
¿Quién le encargó ordenar este mundo?
14 Si Dios pensara solo en sí mismo,
y retomara su espíritu y su hálito de vida,
15 ¡todos nosotros moriríamos al instante
y la humanidad entera volvería a ser polvo!
16 »Si eres entendido, escucha esto;
presta atención a lo que te estoy diciendo.
17 ¿Acaso puede gobernar quien no ama la justicia?
¿Y acaso puedes tú condenar al que es justo?
18 ¿Quién puede acusar al rey de ser perverso,
o tachar de criminales a los hombres importantes?
19 Dios no hace acepción de personas;
trata igual a los ricos y a los pobres,
pues todos somos obra de sus manos.
20 Todos podemos morir en cualquier momento;
los pueblos se rebelan en medio de la noche,
pero pasan, lo mismo que los poderosos:
son derrocados sin que medie la violencia.
21 Dios conoce los caminos del hombre,
y vigila cada uno de sus pasos.
22 Ni las sombras más oscuras
esconden a los que practican la maldad.
23 Dios no impone al hombre fecha alguna
para que comparezca ante él en el juicio.
24 En un instante quebranta a los poderosos,
y hace que otros ocupen su lugar.
25 Puesto que él conoce las obras de todos,
en medio de la noche los derriba y extermina.
26 Los castiga, como a criminales,
en donde todo el mundo pueda verlos,
27 porque ellos se apartaron de él
y no obedecieron sus mandamientos;
28 hicieron que los pobres elevaran sus lamentos
y que los hambrientos dejaran oír su clamor.
29 Si Dios se calla, ¿quién se lo puede reprochar?
Si se oculta de los hombres, ¿quién podrá encontrarlo?
¡Ni todo un pueblo, ni todos los hombres!
30 De lo contrario, el malvado tendría poder
y el pueblo sería objeto de injusticias.
31 »¿Acaso le has dicho a Dios:
“Ya he sufrido tu castigo. No volveré a pecar”?
32 ¿O le has dicho: “No supe lo que hacía.
Si he actuado mal, no volveré a hacerlo”?
33 ¿Acaso todo debe hacerse a tu manera?
Es Dios quien decide qué hacer, y no tú;
pero si sabes otra cosa, ¡habla ya!
34 Cualquier hombre inteligente te dirá lo mismo;
el que es sabio dirá lo mismo que yo:
35 “Job no está en su sano juicio,
porque lo que dice no tiene sentido.”
36 Yo propongo que Job sea puesto a prueba,
porque habla como todos los malvados.
37 Además de malvado, Job es rebelde;
con aplausos se burla de nosotros,
y son muchas sus ofensas contra Dios.»
Елігу: Бог далекий від усякого зла, і немає у Всемогутнього несправедливості
1 Отже, продовжуючи промову, Елігу сказав:
2 Послухайте, мудреці, моїх слів! Зверніть увагу ті, що мають знання.
3 Адже вухо розрізняє слова, як піднебіння (язик ) смакує їжу.
4 Давайте разом визначимо, що таке істина, й визнаємо, що добре.
5 Ось Йов сказав: Я праведний, Бог відмовив мені в правосудді.
6 Чи мав би я, всупереч справедливості, казати про себе неправду, адже моя рана невиліковна, хоч я невинуватий…
7 Чи є ще такий чоловік, як Йов, котрий пив би глузування, наче воду;
8 котрий так товаришував би зі злочинцями і спілкувався б з нечестивими?
9 Адже він сказав: Немає жодної користі з того, щоб догоджати Богові…
10 Тому послухайте мене, розумні мужі: Бог далекий від усякого зла, і немає у Всемогутнього несправедливості.
11 Безумовно, Він відплачує людині за її вчинками, й у відповідності зі своїми вчинками вона отримує.
12 Адже Бог і справді не чинить зла, – Всемогутній не викривлює правосуддя!
13 Хто йому довірив владу над землею і хто доручив усесвіт?‥
14 І якби Він вирішив повернути Свого Духа назад, – тобто забрати до Себе дихання, яке дав,
15 то в одну мить загинуло б усе живе, і людина повернулася б у порох землі…
16 Якщо у тебе є розум, усвідом це, й прислухайся до змісту моїх слів.
17 Хіба міг би правити той, хто ненавидить правосуддя? Як же ти можеш звинувачувати Праведного й Всемогутнього?‥
18 Хіба може хтось сказати цареві, що він негідник, а можновладця назвати нечестивцем?
19 Адже Він неупереджено ставиться до князів, і не робить жодної різниці між убогим і багатим, оскільки всі вони є ділом Його рук.
20 Умирають однаково, як оком змигнути, посеред ночі; Він доторкнеться – і їх немає. Він без жодного руху руки усуває наймогутніших.
21 Адже Його очі над усіма дорогами людини, і Він бачить кожен її крок.
22 Немає такої темряви, ані густого мороку, де могли би заховатись злочинці.
23 Він не визначає людині жодного терміну, коли їй потрібно було би з’явитись на Божий суд.
24 Він наймогутніших розтрощує без допиту, і замість них ставить інших, –
25 адже Він і так добре знає їхні вчинки, – і в одну ніч усе може змінити, так що вони безслідно зникають.
26 За їхні злочини Він їх карає на очах у всіх, особливо
27 за те, що відвернулися від Нього, і знехтували Його дорогами.
28 Він виявляє, що до Нього дійшов зойк убогих і Він почув волання знедолених.
29 Якщо ж Він перебуває в спокої, то хто посміє Його потривожити, і якщо Він закриє Своє обличчя, то хто Його побачить, – тоді як перед Ним однаково відкриті як цілі народи, так і окремі люди,
30 аби негідник не владарював, знущаючись з народу.
31 Чому би не сказати Богові так: Я покараний, й більше не чинитиму зла;
32 навчи мене того, чого я не знаю, а якщо я вчинив гріх, то більше його не повторюватиму.
33 Невже ти гадаєш , що Бог має тебе винагородити згідно з твоїм бажанням, зважаючи на те, що ти заперечуєш свою провину? Вибирати тобі, а не мені, – скажи, якщо знаєш.
34 Люди розумні зі мною погодяться, – мудра людина, яка мене слухає, погодиться, що
35 Йов говорить нерозважливо, – в його словах відсутній здоровий глузд.
36 О, якби Йов до кінця був викритий за свої відповіді, які більше личать нечестивим людям!
37 Адже він до свого гріха додає ще й блюзнірство, – над нами знущається і примножує висловлювання проти Бога.