1 »Te ruego, Job, que pongas atención
a todo lo que tengo que decirte.
2 Abriré mi labios y diré
lo que tengo ya en la punta de la lengua.
3 Mis palabras brotan de un corazón sincero;
lo que me oigas decir no lleva mala intención.
4 El espíritu de Dios me ha creado;
el soplo del Todopoderoso me dio vida.
5 ¡Veamos si puedes responderme!
¡Ordena tus palabras, y enfréntate a mí!
6 ¡Por Dios, yo soy igual que tú!
¡También yo fui formado del barro!
7 Ante mí, nada tienes que temer,
pues no descargaré mi puño sobre ti.
8 »Con mis oídos te oí decir,
o al menos esto fue lo que escuché:
9 “Yo estoy limpio, y en mí no hay pecado;
soy inocente, y en mí no hay maldad.
10 ¡Es Dios quien busca de qué acusarme!
¡Es Dios quien me tiene por su enemigo!
11 ¡Me ha puesto grilletes en los pies,
y me vigila por dondequiera que voy!”
12 »Debo decirte que no hablas con justicia;
Dios es más que el ser humano.
13 ¿Por qué te empeñas en contender con él?
¡Dios no tiene por qué responderte!
14 Él nos habla de muchas maneras,
pero nosotros nunca entendemos.
15 Nos habla en sueños, en visiones nocturnas,
cuando el sueño nos vence y nos dormimos;
16 entonces nos habla al oído,
y nos indica lo que debemos hacer,
17 para que nos apartemos del mal
y dejemos de lado la soberbia;
18 para que nos libremos de la tumba
o de sufrir una muerte violenta.
19 »Dios nos corrige con enfermedades,
y con fuertes dolores de huesos;
20 ¡hasta llegamos a aborrecer la comida,
y por deliciosa que sea, no se nos antoja!
21 El cuerpo se nos va enjutando,
hasta dejar ver todos nuestros huesos.
22 Cuando nos vemos al borde del sepulcro,
y llegamos a las puertas de la muerte,
23 a veces viene un ángel bondadoso,
uno entre mil, que intercede por nosotros
y da a conocer nuestras buenas acciones;
24 se compadece de nosotros y le dice a Dios:
“¡No lo dejes caer en el sepulcro
que ya he encontrado cómo rescatarlo!”
25 Su cuerpo recobra la lozanía de un niño,
y vuelve a regocijarse como en su juventud.
26 Entonces ora a Dios, y en su bondad
Dios le deja ver su rostro, le devuelve la alegría,
y lo restaura a su estado anterior:
27 entonces canta ante sus semejantes,
y reconoce su pecado y su injusticia,
y admite que no sacó ningún provecho;
28 entonces Dios lo libra del sepulcro
y le hace volver a ver la luz.
29 »Con tal bondad nos trata Dios
cuantas veces sea necesario,
30 para librarnos de caer en el sepulcro
y alumbrarnos con la luz de la vida.
31 Escúchame, Job; préstame atención.
Guarda silencio, que tengo que hablarte.
32 Si tienes algo que decir, respóndeme,
que yo quiero demostrar tu inocencia.
33 De lo contrario, escúchame tú a mí;
calla y déjame enseñarte a ser sabio.»
Елігу: Бог скаже раз, скаже вдруге, але людина на те часто не зважає
1 Тому послухай, Йове, мою промову та постарайся зрозуміти всі мої слова.
2 Ось я відкриваю свої уста, і всі слова моїх уст висловить мій язик.
3 Адже всі мої слова випливатимуть від чистого серця, передаючи чисту правду мого розуму.
4 Божий Дух мене створив, і дихання Всемогутнього мене оживило.
5 Якщо можеш, відповідай мені, приготуйся і можеш мені заперечувати!
6 Як і ти, я перебуваю перед Богом; як і ти, я також виліплений з глини.
7 Тому страх переді мною не повинен тебе непокоїти, і моя рука також не буде тяжіти над тобою.
8 Ось що ти говорив до мого слуху, і що я чув з твоїх уст, а саме:
9 Я чистий й невинуватий, – я непорочний, і гріха в мене немає.
10 Він же (Бог ) висуває проти мене звинувачення, і вважає мене Своїм ворогом.
11 Він закував мої ноги в колодки, й слідкує за всіма моїми стежками…
12 Але якраз у цьому ти не правий, і я тобі про це кажу, адже Бог більший за людину.
13 Чому ж ти нарікаєш на Нього, мовляв: на жодне моє слово не відповідає…
14 Адже Бог скаже раз, скаже вдруге, але на те людина часто не зважає.
15 У сні, в нічному видінні, коли глибокий сон на людей надходить, як вони сплять на своїх ліжках, –
16 тоді Він розтулює людям вуха, непокоїть їх і застерігає,
17 щоб відвернути людину від поганого вчинку, і вберегти мужа від гордині;
18 зберегти його душу від могили, – його життя захистити від смертельного удару.
19 Бог напоумляє його хворобою на його ліжку, та постійним болем у його кістках,
20 так що він відвертається від хліба, і його душа – від улюбленої їжі.
21 Його тіло марніє до невпізнання, і виступають його кістки, яких раніше не було видно.
22 Таким чином його душа може наближатися до краю могили, – його життя буде на крок до смерті.
23 Але якщо виявиться біля нього ангел-посередник, один з тисячі, щоб сказати йому, як він мав би жити,
24 якщо він змилується над ним і скаже Богу : Спаси його, аби він не зійшов у могилу, – я знайшов за нього викуп.
25 Тоді його тіло відмолодиться, як у юності, й до нього знову повернеться молодість.
26 Коли він молитиметься до Бога, Той виявить до нього прихильність, дозволить йому з радістю оглядати Його славне обличчя, і поверне людині її праведність.
27 Він (чоловік ) дивитиметься на людей і говоритиме: Я грішив, спотворюючи істину, але мені Бог не відплатив тим на що я заслуговував.
28 Він врятував моє життя, аби я не зійшов у могилу; я живий і бачу світло!‥
29 Все це Бог чинить з людиною двічі, а то й тричі,
30 щоб врятувати його душу від могили й освітити його світлом життя.
31 Усвідом це, Йове, й далі слухай мене; мовчи, а я буду говорити!
32 Якщо ж маєш що сказати, відповідай мені, – говори, адже я охоче визнав би твою правоту.
33 Якщо ні, то в такому разі слухай мене далі, помовчи, і вже я тебе вчитиму мудрості.