1 »Hice un compromiso con mis ojos
de no poner la mirada en ninguna doncella.
2 ¿Cómo podría Dios premiarme por eso?
¿Qué me daría el Todopoderoso en las alturas?
3 ¿Acaso él no castiga a los malvados?
¿Acaso no hay dolor para los malhechores?
4 ¿Acaso Dios no vigila mis pasos
y se fija en todo lo que hago?
5 »Si acaso me he conducido con mentira,
o me he apresurado a engañar a todo el mundo,
6 que Dios me pese en su balanza,
para que compruebe que soy inocente.
7 Si acaso me he apartado del camino,
y permití que mis ojos guiaran mis sentidos;
o dejé que mis manos tomaran algo ajeno,
8 ¡que otro coseche lo que yo siembre,
y que mis siembras sean desarraigadas!
9 »Si me dejé seducir por la mujer ajena,
y esperé a que mi prójimo saliera de su casa,
10 ¡que mi esposa cocine para otro,
y que otros hombres la posean!
11 Esos actos son malvados, son inicuos,
y deben ser castigados por los jueces.
12 Son un fuego que consume hasta el sepulcro,
y que acabaría con todas mis posesiones.
13 »Si no hubiera atendido a mi siervo y a mi sierva
cuando me reclamaban que les hiciera justicia,
14 ¿con qué cara podría presentarme ante Dios,
y responderle cuando me preguntara por ellos?
15 ¡El mismo Dios nos dio vida en el vientre!
¡A ellos y a mí nos dio forma en la matriz!
16 »¿Acaso impedí la felicidad del pobre,
o dejé que las viudas desfallecieran de hambre?
17 ¿Acaso me aparté para comer a solas,
para no compartir mi pan con los huérfanos?
18 ¡Más bien, para los huérfanos fui un padre,
y protegí a las viudas como a mi propia madre!
19 »¿Acaso vi a alguien totalmente desnudo,
y dejé al pobre sin un abrigo con qué cubrirse?
20 ¡Más bien, me bendijo de todo corazón
cuando entró en calor con mis vestidos de lana!
21 »Jamás alcé mi mano contra el huérfano,
cuando estuvo en mi mano impartir justicia.
22 ¡Que se me zafen los brazos si miento!
¡Que se me rompan los huesos del brazo!
23 ¡Siempre he sido temeroso de Dios!
¡Ante su gran poder, nada puedo hacer!
24 »Jamás puse mi esperanza en las riquezas,
ni deposité en el oro toda mi confianza.
25 Jamás me alegré de que mis posesiones
aumentaran por el buen trabajo de mis manos.
26 Jamás disfruté del sol radiante,
ni de las bellas noches de luna,
27 con la idea de adorarlos en secreto
y de enviarles un beso con la mano.
28 ¡Eso hubiera sido un gran pecado,
pues habría pecado contra el Dios altísimo!
29 Jamás me alegré al ver caer a mi enemigo,
ni me regocijé cuando le sobrevino el mal.
30 Jamás le pedí a Dios maldecir a alguno;
para no pecar, prefería quedarme callado.
31 Jamás permití que mis siervos
abusaran de alguno de mis huéspedes.
32 Jamás un extranjero que llamó a mi puerta
pasó la noche fuera de mi casa.
33 »Si acaso como humano encubrí mis faltas,
si guardé el secreto de mi maldad,
34 fue por temor al desprecio de los nobles
y a lo que el pueblo pensara de mí;
pero guardé silencio y no salí de mi casa.
35 »¡Cómo quisiera que alguien me escuchara!
Aunque mi enemigo me someta a juicio,
confío en que el Todopoderoso hablará por mí.
36 Con mucho gusto aceptaré su juicio;
con mucho gusto lo portaré como corona.
37 Le daré cuenta de todas mis acciones,
y me presentaré ante él, orgulloso como un príncipe.
38 »Si mis tierras hablan contra mí,
y lloran de dolor por lo que les hice;
39 si saqué provecho de ellas, sin retribución,
o me aproveché de la bondad de sus dueños,
40 ¡que en lugar de trigo me rindan abrojos!
¡Que me den espinos en lugar de cebada!»
Aquí terminan los discursos de Job.
Йов: Я завжди зі страхом думав про відплату від Бога
1 Я уклав умову зі своїми очима, що не буду пожадливо дивитись на дівчат.
2 Але яка моя доля від Бога згори, і яка спадщина від Всемогутнього з небесних висот?
3 Хіба не чекає нечестивого загибель, а злочинців – нещастя?
4 Хіба ж Бог не бачить моїх доріг, рахуючи кожен мій крок?
5 Тож якщо я діяв фальшиво, й мої ноги поспішали до обману,
6 то нехай мене Господь зважить на вазі справедливості, і Він упевниться в моїй невинності.
7 Якщо мої кроки ухилялись з правдивої дороги, й моє серце йшло за моїми очима, а свої руки я заплямував нечистотою,
8 то нехай інший їсть те, що я посіяв на полі, а мої пагінці (нащадки ) нехай будуть вирвані з землі з корінням!
9 Якщо моє серце зваблювалось чужою жінкою, і я крадькома чатував на неї біля дверей мого товариша,
10 то нехай моя дружина меле (віддається ) іншому, і нехай інші насолоджуються нею!
11 Бо це була би розпуста, підсудний злочин.
12 Адже це той вогонь, що пожирає до цілковитого знищення, і міг би погубити все мною нажите.
13 Якби я знехтував правом мого слуги чи моєї служниці, коли вони позивались проти мене в суді,
14 то що робив би я, якби Бог піднявся на їхній захист, і яку відповідь я дав би Йому?
15 Адже Той, Хто створив мене у материнському лоні, створив і мого слугу? Він Єдиний створив нас в однаковому лоні.
16 Хіба я відмовляв убогому в його проханні, чи з моєї вини засмучувалась удова?
17 Хіба я сам з’їдав шматок свого хліба, й не ділився ним із сиротою,
18 яку з моїх молодих років я виховував, наче рідний батько, опікуючись нею від материнського лона?!
19 Якщо я бачив когось, що замерзав без одягу, або бідолаху, який не мав чим прикритись,
20 то хіба пізніше його серце мене не благословляло, коли він зігрівався вовною з моїх овець?!
21 Якщо будь-коли я підняв проти сироти свою руку, знаючи, що під час суду у брамі мені забезпечений захист,
22 то нехай відпаде моє плече від ключиці, моя рука нехай відламається від ліктя!
23 Адже я завжди зі страхом думав про відплату від Бога, й перед Його величчю я не міг нічого подібного зробити.
24 Якщо я покладав свою надію на золото, і до щирого золота я говорив: Ти – моя надія;
25 якщо я тішився моїм великим багатством, тобто здобутим своїми руками майном;
26 якби, спостерігаючи за світлом сонця, коли воно сяяло і величністю місяця, як він величаво пливе по небу,
27 і потай захоплювався ними своїм серцем, а своїми устами цілував свою руку ,
28 то це був би підсудний злочин, адже я зрадив би Всевишнього Бога.
29 Чи може я тішився нещастям свого ворога, і був радий, що його спіткало лихо?
30 Ніколи! Адже я не дозволяв, аби мої уста згрішили прокляттям, бажаючи смерті ворога.
31 Хіба мої домашні не говорили: Хто тільки не насичувався його м’ясом?!
32 Чужинець ніколи не ночував на вулиці, адже мої двері я завжди відкривав кожному приходцеві.
33 Якщо я, – що переважно чинять люди, – приховував свої переступи, затаївши свій гріх у самому собі,
34 бо мені було би страшно великої громади, – та й сором перед родиною лякав би мене, – тому я мовчав би й боявся підійти до дверей свого дому .
35 О, якби, нарешті, хтось вислухав мене! Ось мій підпис! Нехай же до мене відізветься Всемогутній! Волів би я мати письмове оскарження навіть свого ворога!
36 Адже я готовий покласти його на свої плечі, – як вінком, прикрасив би ним свою голову.
37 Число своїх кроків я йому сказав би, наблизившись до нього, як до можновладця.
38 І якби проти мене свідчило моє поле, і водночас плакали його борозни, волаючи про помсту
39 через те, що я споживав його (поля ) врожай, не оплачений мною, як її власником, хоч примушував важко працювати тих ,
40 що землю обробляли , – то замість пшениці нехай виросте на ньому терен, а замість ячменю – бур’ян! На цьому закінчились промови Йова…