1 ¡Cómo quisiera yo que mi cabeza fuera un mar, y mis ojos un manantial de lágrimas! ¡Así podría llorar día y noche por los muertos de la hija de mi pueblo!
2 ¡Cómo quisiera que alguien me diera en el desierto un albergue de caminantes! ¡Así podría dejar a mi pueblo y apartarme de ellos! Porque todos ellos son adúlteros, ¡son una banda de pecadores!
3 «Han hecho de su lengua un arco, y con ella lanzan mentiras. La verdad en la tierra no es su fortaleza. Cometen maldad tras maldad, y a mí no me reconocen.
—Palabra del Señor.4 »Cuídense todos de sus amigos. Que no confíe nadie en su propio hermano. Porque todo hermano engaña descaradamente, y todo amigo esparce calumnias.
5 No hay nadie que no engañe a su amigo. No hay nadie que diga la verdad. Entrenaron su lengua para la mentira, y solo saben perpetrar la maldad.
6 Viven en medio del engaño, y por su espíritu engañoso no han querido reconocerme.
—Palabra del Señor.7 »Por lo tanto, yo los pondré a prueba y los refinaré. ¿Qué más puedo hacer por la hija de mi pueblo?
—Lo digo yo, el Señor de los ejércitos.8 »Ellos tienen por lengua una flecha puntiaguda, que solo profiere engaño. Con los labios desean paz a su amigo, pero dentro de ellos le tienden trampas.
9 ¿Y no los he de castigar por estas cosas? ¿No habré de vengarme de una nación así?»
—Palabra del Señor.10 Haré oír por los montes mi llanto y mis lamentos; por los pastos del desierto derramaré mis lágrimas, porque todo ha sido destruido y nadie pasa ya por aquí. Ya no se oye bramar al ganado, y hasta las aves del cielo y las bestias del campo huyeron por igual.
11 «¡Reduciré a Jerusalén a un montón de ruinas, a una guarida de chacales! ¡Dejaré en ruinas las ciudades de Judá, y no quedará en ella un solo habitante!»
Amenaza de ruina y de exilio
12 ¿Quién es lo suficientemente sabio para entender esto? ¿A quién comunicó esto la boca del Señor, para que pueda declararlo? ¿Por qué ha perecido la tierra? ¿Por qué ha quedado deshabitada como un desierto?
13 Y el Señor responde:
«Porque abandonaron mi ley, que a la vista de ellos entregué, y no atendieron mi voz ni se condujeron en obediencia a ella,
14 sino que siguieron las enseñanzas de sus padres y se fueron en pos de los baales y de su necio corazón.
15 Por lo tanto, a este pueblo voy a darle a comer ajenjo, y a beber aguas amargas.
—Palabra del Señor de los ejércitos, Dios de Israel.16 »Voy a dispersarlos entre naciones que ni ellos ni sus padres conocieron, y tras ellos enviaré a la espada, hasta que acabe con ellos.»
17 Así dice el Señor de los ejércitos:
«Piensen bien, y manden a llamar plañideras. Busquen a las que conozcan su oficio.»
18 ¡Apresúrense, y dejen oír su llanto por nosotros! ¡Que se bañen en lágrimas nuestros ojos! ¡Que se ahoguen en llanto nuestros párpados!
19 Porque desde Sión se escucha la voz de la endecha. ¡Cómo hemos sido destruidos! Hemos sido grandemente avergonzados, y tenemos que abandonar la tierra porque nuestras casas han sido destruidas.
20 Escuchen, mujeres, la palabra del Señor. Presten oído a la palabra de su boca. Enseñen a sus hijas y amigas a entonar lamentos.
21 La muerte se ha colado por nuestras ventanas; ha penetrado en nuestros palacios, para acabar con los niños de las calles y con los jóvenes de las plazas.
22 «Diles que los cadáveres caerán sobre el campo como estiércol, como manojos de trigo que caen al paso del segador, y que no hay quien los recoja.»
—Palabra del Señor.El conocimiento de Dios es la gloria del hombre
23 Así ha dicho el Señor:
«No debe el sabio vanagloriarse por ser sabio, ni jactarse el valiente por ser valiente, ni presumir el rico por ser rico.
24 Quien se quiera vanagloriar, que se vanaglorie de entenderme y conocerme. Porque yo soy el Señor, que hago misericordia, imparto justicia y hago valer el derecho en la tierra, porque estas cosas me complacen.
—Palabra del Señor.25 »Ya viene el día en que castigaré a los circuncidados y a los incircuncisos.
—Palabra del Señor.26 »Castigaré a Egipto y a Judá, a Edom y a los descendientes de Amón y de Moab; a todos los que se hallen en el lugar más recóndito y a los que viven en el desierto. Ciertamente, todas las naciones son incircuncisas, y toda la casa de Israel es incircuncisa de corazón.»
1 Якби мені хтось дав притулок подорожніх у пустелі, я залишив би мій народ і пішов би від них! Адже всі вони перелюбники, зграя зрадників!
2 Їхній підступний язик, наче натягнутий лук, – обман і невір’я панують у країні, один злочин випливає з іншого злочину, а Мене знати не хочуть, – говорить Господь.
3 Нехай кожен остерігається свого ближнього, і не покладається на брата свого, тому що всі брати затівають зраду і кожен приятель розносить плітки!
4 Один ошукує іншого, і ніхто не говорить правди. Вони привчили свої язики говорити неправду, лукавити до знесилення.
5 Ти мешкаєш посеред обману, – саме через обман вони відмовляються Мене пізнавати, – говорить Господь.
6 Тому так говорить Господь Саваот: Ось Я їх переплавлю і випробую їх, бо що Я мав би зробити з такою дочкою Мого народу!?
7 Їхній язик – смертоносна стріла, – вони підступно ведуть розмови своїми устами. Про мир вони говорять зі своїми ближніми, тоді як у своєму серці готують на них пастку.
8 Хіба Я можу за таке не карати, – говорить Господь, – хіба Я не повинен такому народові, як цей , відплатити?
9 Тому я (Єремія ) підійму голосіння на горах, – у степах і на пасовиськах затягну жалобну пісню, оскільки вони спустошені й ніхто там не з’являється. Там не чути ревіння худоби, розлетілись птахи небесні й розбіглись польові звірі.
10 Отже, Я (Господь ) перетворю Єрусалим на руїни, де мешкатимуть шакали, а міста Юдеї зроблю безлюдними й спустошеними.
11 Де той мудрець, який зрозумів би це і до кого звернулись би Господні уста, а той щоб це переповів іншим, – внаслідок чого має бути знищена земля й вигорить наче пустеля, без перехожих?
12 І Господь пояснює: Тому, що вони залишили Мій Закон, який Я виклав перед ними, не слухали Мого голосу і не чинили за Законом,
13 а діяли за пожаданнями свого впертого серця і служили ідолам, як їх навчили їхні батьки!
14 Тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Я нагодую цей народ полином і напою їх отруйною водою!
15 Я розпорошу їх серед народів, яких не знали ні вони, ні їхні батьки, і пошлю вслід за ними меч, поки не знищу їх!
16 Так говорить Господь Саваот: Усвідомте, що вже можна кликати плакальниць, щоб завчасно прибули, – пошліть за умілими голосільницями, аби прийшли.
17 Нехай поспішають, щоб уже почати над нами голосіння, – та так, щоб і з наших очей потекли сльози, й наші повіки були зрошені водою!
18 Адже вже чутно голосний плач на Сіоні: Як же ми спустошені й покриті великою ганьбою, тому що ми змушені були залишити свій край, та й поселення наші зруйновані.
19 Послухайте і ви, жінки, Господнє слово, і постарайтесь сприйняти слова саме Його уст; навчіть ваших дочок плакати, – й одна одну – жалібних пісень!
20 Адже смерть вдирається крізь наші вікна, входить у наші палати, аби вигубити дітей на вулицях й молодь на майданах.
21 Проголоси таке Господнє провіщення: Лежатимуть тіла людей, наче гній на полях, як снопи за женцями, і нікому буде їх збирати.
22 Тому так говорить Господь: Нехай мудрий не хвалиться своєю мудрістю, і сильний нехай не хвалиться силою своєю. Нехай багатий не хвалиться своїм багатством!
23 А хто хоче хвалитися, нехай хвалиться тим, що знає Мене, – розуміє, що Я Господь, Котрий творить милосердя, правосуддя і правду на землі, бо саме у цьому Моє задоволення, – говорить Господь.
24 Ось надходять дні, – наголошує Господь, – коли Я скараю кожного обрізаного за його необрізане серце .
25 Покараю Єгипет, Юдею, Едом, синів Аммона, Моав та всіх мешканців пустелі, що вистригають собі скроні, оскільки всі ці народи (мешканці пустелі ) необрізані тілом , тоді як весь Ізраїлів дім необрізаний серцем!